Справа № 2-188/11
іменем України
31 січня 2011 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді: Бондаренко В.М.
при секретарі : Троян В.Б.
за участю позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
представника відповідача: ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк»про захист прав споживачів, суд -
У жовтні 2010 року позивач звернулася до суду до Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк»з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на його користь необгрунтовано отримані кошти в розмірі 2720,62 грн та моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.
В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що 17.09.2007 року він уклав договір купівлі-продажу транспортного засобу з ТОВ «Фаетон-Авто». Для повного розрахунку за автомобіль позивач уклав з відповідачем кредитний договір від 20.07.2007 року. Відповідно до п. 7.1 зазначеного договору відповідач зобов»язався надати позивачу кошти на строк з 20.09.2007 року по 19.09.2012 року включно у розмірі 35924,00 грн на наступні цілі: 22 000,00 грн на купівлю автомобіля; 34,00 грн для сплати за реєстрацію предмету застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна; на сплату страхових платежів у сумі 220,00 грн, а також винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 1760,00 грн та у розмірі 11910,00 грн на сплату страхових платежів. 26.09.2007 року він погасив кредит у розмірі 22 000,00 грн, а також відсотки за користування кредитом з 20.09.2007 року по 26.09.2007 року у розмірі 33,00 грн. Однак, відповідач надалі пред»явив йому вимоги про сплату відсотків за користування кредиту у розмірі 9% щомісячно на суму залишку заборгованості по кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 1760,00 грн, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 120,07 грн, загалом 2712,12 грн, які він сплатив добровільно. Але вважає, що відповідач необґрунтовано зобов»язав його сплатити зазначені суми, так як кредит у сумі 22 000,00 грн позивач сплатив достроково, а при достроковому погашенні кредиту відповідно до п. 7.5 договору процентна ставка складає 0,00%. Тому сплачені ним суми підлягають поверненню, як необґрунтовано отримані відповідачем. У зв»язку з цим він і вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
У судовому засіданні позивач, представник позивача підтримали позовні вимоги, в своїх поясненнях спирались на доводи та підстави, викладені в позовній заяві, просили позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав у повному обсязі посилаючись на те, що відповідно до п. 7.2 кредитного договору від 20.09.2007 року сторони домовились про наступне. Для виконання даного договору Банк відкриває Позичальникові рахунок для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та іншим платежам. При кредитуванні нових та б/в автомобілів, Позичальник доручає, без додаткового узгодження, перерахувати кредитні кошти на поточний рахунок автосалону; комісію Банку в сумі 1760,00 грн; 220,00 грн на сплату страхових платежів на поточний рахунок Страхової компанії ЗАТ Страхова компанія «Інгосстрах», а також сплату за реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в розмірі, вказаному в п. 7.1. даного Договору, тобто 34,00 грн. Відповідно до банківської виписки по рахунку ОСОБА_1 Банк здійснив наступні платежі: 21.09.2007 року -34,00 грн на рахунок ДП «Інформаційний Центр МЮУ»; 21.09.2007 року -220,00 грн на рахунок ІНГОССТРАХ ЗАТ; 21.09.2007 року -1760,00 грн одноразова комісія за надання кредиту Банку; 21.09.2007 року -22 000,00 грн ТОВ «ФАЕТОН-АВТО». Доводив суду, що відповідно до п. 7.1 кредитного договору встановлено порядок сплати, а саме, з «20»по «24»числа кожного місяця, у зв»язку з тим, що позивач перерахував 22 000,00 грн тільки 26.09.2007 року, тобто прострочив період погашення по кредиту, то Банком були нараховані проценти у розмірі 261,17 грн. Тому загальна сума заборгованості перед банком становила: 34,00 грн + 220,00 грн + 1760,00 грн + 261,17 грн = 2275,17 грн, яку позивач добровільно сплатив 17.01.2008 року. Відповідно до кредитного договору сторони не домовлялись про відшкодування моральної шкоди, тому підстав для відшкодування моральної шкоди також не має. На цих підставах просив відмовити у задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячі з наступного.
У судовому засіданні було встановлено, що позивач та відповідач уклали 20.09.2007 року кредитний договір. Відповідно до п. 7.2 зазначеного договору сторони домовились про наступне. Для виконання даного договору Банк відкриває Позичальникові рахунок для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та іншим платежам. При кредитуванні нових та б/в автомобілів, Позичальник доручає, без додаткового узгодження, перерахувати кредитні кошти на поточний рахунок автосалону; комісію Банку в сумі 1760,00 грн; 220,00 грн на сплату страхових платежів на поточний рахунок Страхової компанії ЗАТ Страхова компанія «Інгосстрах», а також сплату за реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в розмірі, вказаному в п. 7.1. даного Договору, тобто 34,00 грн.
Відповідно до банківської виписки по рахунку ОСОБА_1 Банк здійснив наступні платежі: 21.09.2007 року -34,00 грн на рахунок ДП «Інформаційний Центр МЮУ»; 21.09.2007 року -220,00 грн на рахунок ІНГОССТРАХ ЗАТ; 21.09.2007 року -1760,00 грн одноразова комісія Банку за надання кредиту; 21.09.2007 року -22 000,00 грн ТОВ «ФАЕТОН-АВТО».
Крім того, відповідно до п. 7.1 встановлено порядок сплати за кредитним договором, а саме, з «20»по «24»числа кожного місяця. У зв»язку з тим, що позивач перерахував 22 000,00 грн 26.09.2007 року, тобто прострочив період погашення по кредиту, то Банком були нараховані проценти у розмірі 261,17 грн. та загальна сума заборгованості у Позичальника перед Банком стала складати: 34,00 грн + 220,00 грн + 1760,00 грн + 261,17 грн = 2275,17 грн, яку позивач добровільно сплатив 17.01.2008 року.
Суду було доведено, що дії Банку відбувались в межах умов договору.
Тоді як доводи позивача, представника позивача про те, що відповідач нарахував та необгрунтовано отримав надмірно сплачені позивачем кошти у сумі 2760,62 грн не ґрунтуються на умовах договору, та суд їх находить такими, що вони зводяться ними до переоцінки доказів отриманих при розгляді справи.
Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь необгрунтовано отриманих коштів у розмірі 2720,62 грн не підлягають задоволенню.
Відповідно до умов договору сторони не домовлялись щодо відшкодування моральної шкоди, тому підстав для задоволення вимог позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн також не має.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Кредитні правовідносини між позивачем та відповідачем почали діяти 20.09.2007 року, після підписання сторонами умов договору. Тоді як позивач звернувся до суду 18.10.2010 відповідно до штампу вхідної кореспонденції та пропустив строк встановлений законом, поважності причин щодо пропуску строку не доводив суду та не просив його поновити.
Таким чином, суд повно і всебічно з"ясував усі обставини справи та дав оцінку усім наявним доказам у справі, які дають підстави для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 57-61, 76, 209, 212-215 ЦПК України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк»про захист прав споживачів - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя:ОСОБА_4