Справа № 2-1557/11
іменем України
29 вересня 2011 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Бондаренко В.М.
при секретарі: Троян В.Б.
за участю позивача та відповідача за
за зустрічним позовом: ОСОБА_1
представника позивача та відповідача за
за зустрічним позовом: ОСОБА_2
відповідача та позивача за
за зустрічним позовом: ОСОБА_3
представника відповідача та позивача за
за зустрічним позовом: ОСОБА_11
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, без самостійних вимог щодо предмету позову -відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Павлоградського МВ УМВС України у Дніпропетровській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та про стягнення моральної шкоди, суд -
У березні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, в якій просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1, а також зобов»язати відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Павлоградського МВ УМВС України у Дніпропетровській області зняти ОСОБА_3 з реєстрації.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що він є наймачем у квартирі АДРЕСА_1, яку він отримав на сім»ю у 2003 році, що підтверджується ордером. Відповідач по справі є його сином. На теперішній час в квартирі зареєстровані він та відповідач, проте, починаючи з 01.01.2004 року, відповідач без поважних на то причин, не мешкає у зазначеній квартирі, переїхавши на інше постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2. Затрат на утримання спірної житлової площі відповідач не несе, його особистих речей у квартирі не має, що підтверджується відповідними документами. У зв»язку з чим він і вимушений звернутися до суду з позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів.
В судовому засіданні позивач, його представник підтримали позовні вимоги на підставах та доводах зазначених у позові. У задоволенні зустрічних позовних вимог просили відмовити на тих підставах, що ОСОБА_3 не чинились перешкоди у користуванні спірною квартирою, а факт заміни замків від вхідних дверей спірної квартири відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, та є припущенням.
Відповідач, його представник в судовому засіданні позов не визнали на підставах зазначених у зустрічному позові, в якому відповідач просив заборонити ОСОБА_1 створювати йому будь-які перешкоди в користуванні спірної квартири; зобов»язати ОСОБА_1 видати йому ключі від спірної квартири; зобов»язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкод в користуванні спірної квартири та стягнути з відповідача на його користь 5 000,00 грн в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди. В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначив, що відповідно до ордеру № 156 серія Б-2003 від 26.06.2003 року на їх сім»ю, яка на той час мала такий склад: чоловік - ОСОБА_1, дружина -ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, син - ОСОБА_3, була надана двокімнатна спірна квартира. З відповідачем він постійно проживав, та був зареєстрований. Але після смерті матері, та на час виповнення йому повноліття -01.06.2007 року він тимчасово проживав у рідних, так як відповідач намагався налагодити своє особисте життя. ОСОБА_1 ніколи не заперечував його право на спірну квартиру, але у березні 2009 року він змінив замок у спірній квартирі, чим створив йому перешкоди у користуванні квартирою, що вимусило його тимчасово не користуватися спірним житлом. На даний час між ними склалися неприязні стосунки, так як батько бажає приватизувати спірну квартиру лише на себе. Але він ніколи не втрачав інтересу до спірного житла, що підтверджується сплатою комунальних послуг, так як іншого житла в нього не має. На даний час у спірній квартирі залишаються речі, які були придбані батьками за час спільного проживання до смерті матері, а також його особисті речі. Вважає, що діями ОСОБА_1 завдані йому моральні страждання, які він оцінює у 5 000,00 грн. У зв»язку з цим він і вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
В судове засідання представник третьої особи не з»явився, відповідно до наданої заяви просив розглядати справу за його відсутності, покладаючись у вирішенні спору на розсуд суду.
Свідки в судовому засіданні зі сторони відповідача ОСОБА_3 -ОСОБА_5, ОСОБА_6, які знаходяться зі сторонами у родинних стосунках пояснили суду, що після смерті дружини та матері ОСОБА_4 стосунки між сторонами погіршилися, кожна із сторін на даний час має своє особисте життя, у зв»язку з цим ОСОБА_3 вимушений проживати не за місцем реєстрації.
Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності, вважає, що як первісна позовна заява, так і зустрічна позовна заява не підлягають задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що ст. 33 Конституції України гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки сама по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім»ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.
Згідно з п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи прописані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
Відповідно до ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства»від 26.04.2001 року кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками, діти -члени сім»ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
У судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами по справі, що спірним житловим приміщенням є двокімнатна квартира АДРЕСА_1 Зазначена квартира знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Павлограда, про що свідчить ордер № 156 серія Б-2003 від 26.06.2003 року виданий виконавчим комітетом міської ради міста Павлограда, на сім»ю, яка на той час мала такий склад: чоловік - ОСОБА_1 (основний квартиронаймач), дружина -ОСОБА_4, син - ОСОБА_3. На даний час у спірній квартирі значаться зареєстрованими: ОСОБА_1, 1965 року народження - чоловік та ОСОБА_3, 1989 року народження -син, а ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про смерть померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, про що відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Павлограду Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області 06.07.2005 року зроблений відповідний запис за № 889. Відповідно до акту складеного ЖБК № 9 «Супутник»від 01.03.2011 року ОСОБА_3, у спірній квартирі не проживає з 01.01.2004 року, а відповідно до складеного квартальним комітетом № 14 м. Павлограда акту житлових умов від 08.05.2011 року проживає на даний час без реєстрації у житловому будинку, який належить ОСОБА_7 -матері його дружини за адресою: АДРЕСА_3 з дружиною ОСОБА_8, 1989 року народження та сином ОСОБА_9, 2009 року народження.
Також в судовому засіданні встановлено, що після смерті ОСОБА_4 матері відповідача ОСОБА_3, останній, будучи неповнолітнім, проживав у родичів, а після повноліття, яке відбулося 01.06.2007 року стосунки між сторонами погіршились, на даний час мають неприязний характер та кожна із сторін на даний час має своє особисте життя. Але відповідач ОСОБА_3 не втратив інтерес до спірної квартири, так як зазначене приміщення було його постійним місцем проживання та він не має іншого особистого житла. Бажає користуватися спірною квартирою, у зв»язку з цим вносив в період з 2008 року по 2011 рік в касу ЖБК № 9 «Супутник»платежі, які в загальній кількості склали 790,00 грн, що підтверджується копіями квитанцій.
Суду доведено, що відповідач ОСОБА_3 з поважних причин був позбавлений права користування спірним житлом, та у зв»язку з цим не може бути визнаний судом таким, що втратив право користування спірним житловим приміщенням, а тому позовні вимоги про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1, а також зобов»язання відділу громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Павлоградського МВ УМВС України у Дніпропетровській області зняти ОСОБА_3 з реєстрації -не підлягають задоволенню.
Між тим, ОСОБА_3, як позивач за зустрічним позовом відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України не довів суду чинення йому перешкод у користуванні спірним житлом відповідачем ОСОБА_1 шляхом заміни замку у спірній квартирі, та відповідно до ст. 60 ЦПК України не надав суду доказів на підтвердження зазначених обставин. Крім того, ОСОБА_3 не позбавлений іншого способу захисту свого порушеного права (вселення, обміну, поділу жилого приміщення тощо).
Тому суд вважає за можливе відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог, а саме, заборони ОСОБА_1 створювати будь-які перешкоди ОСОБА_3 в користуванні спірної квартири; зобов»язанні ОСОБА_1 видати ОСОБА_3 ключі від спірної квартири; зобов»язанні ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_3 перешкод в користуванні спірної квартири.
Статтею 23 ЦК України визначено поняття моральної шкоди, в чому вона полягає, порядок визначення та стягнення. Крім того, в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»є роз'яснення, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позначених моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди без вини, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Тому, ОСОБА_3 не має права і на відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_1 відповідно до заявлених зустрічних позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 71 ЖК України, ч. 2 ст. 11, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства»від 26.04.2001 року, ст. ст. 10, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, без самостійних вимог щодо предмету позову -відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Павлоградського МВ УМВС України у Дніпропетровській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням -відмовити.
У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та про стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя:В. М. Бондаренко