Справа № 2-3691/11
іменем України
24 жовтня 2011 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді: Бондаренко В.М.
при секретарі : Троян В.Б.
за участю позивачки: ОСОБА_1
представника позивачки: ОСОБА_2
відповідача: ОСОБА_3
представника відповідача: ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності та визнання права власності на частину квартири, суд -
У серпні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, в якій просить суд визнати право спільної сумісної власності сторін на квартиру АДРЕСА_1, а також визнати за ними в рівних частинах, по Ѕ частині, право власності на зазначену квартиру.
В обґрунтування позову зазначила, що в період шлюбу 02.12.2008 року вона з відповідачем придбали двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, але договір купівлі-продажу зазначеної квартири був оформлений на її чоловіка -відповідача по справі. Шлюбні відносини між ними припинені, тому позивачка пропонувала відповідачу в добровільному порядку поділити спірне майно, але він відмовився, що і вимусило її звернутися до суду за захистом своїх прав.
Позивачка, представник позивачки в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити повністю, посилаючись на підстави та доводи, зазначені в позовній заяві. Також позивачка пояснила суду, що з часу купівлі спірної квартири вона фактично проживала та проживає, разом з неповнолітньою їх дитиною у спірній квартирі, але зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 Квартира по вулиці Садовніченко не приватизована, зазначена обставина і вимушує її не виписуватися з зазначеного житла. Доводила суду, що після розірвання шлюбу, відповідач намагається її позбавити права проживання у спірній квартирі, що і вимусило її звернутися до суду за поділом майна придбаного у шлюбі.
В судовому засіданні відповідач, представник відповідача позовні вимоги не визнали у повному обсязі на тих підставах, що гроші на придбання квартири були відповідачу надані його матір»ю в сумі 10 600 доларів США, так як вони, як подружжя не мали тих доходів, які б давали можливість купити окреме житло. У зв»язку з цим він одноособово і виступав покупцем спірної квартири. Крім того зазначив, що сума, яка була вказана у договорі купівлі-продажу не відповідала фактичній вартості квартири, тоді як він сплатив за квартиру 6 000, 00 доларів США та 25 000, 00 грн. Вважає, що спірна квартира була куплена за кошти його родичів, у зв»язку з цим відповідачка не має ніякого відношення до зазначеного майна. Але відповідачем не заперечувався той факт, що після купівлі спірної квартири він разом з його неповнолітнім сином, відповідачкою проживав у спірній квартирі, та на даний час також проживає, хоча шлюб між ними розірвано.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_5, яка є матір»ю відповідача пояснила суду, що вона для купівлі спірної квартири надала сину в борг 10 600 доларів США, які в неї знаходились на депозитному рахунку, так як на той час сім»я її сина потребувала покращення житлових умов, але не мала своїх коштів. Гроші на купівлю квартиру надавалися нею за умови подальшого їх повернення. Зазначений факт також був підтверджений в судовому засіданні свідком ОСОБА_6
В судовому засіданні свідок ОСОБА_7., яка є матір»ю позивачки пояснила суду, що її вклад у купівлю квартири складав 10 000, 00 грн., які вона передала дочці.
Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, вивчивши матеріали цивільної справи в їх сукупності вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 60, ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70 Сімейного Кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Матеріалами справи встановлено та не заперечується сторонами, що в період шлюбу з ОСОБА_1, ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі-продажу від 02.12.2008 року придбав квартиру АДРЕСА_1, та зареєстрував 08.12.2008 року за собою право приватної власності на спірну квартиру в КП «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації (арк. сп. № 5,6,7,10). На даний час шлюб між сторонами розірвано відповідно до рішення Павлоградського міськрайонного суду від 12.07.2011 року (арк.сп. 8).
Крім того відповідачем не заперечувався той факт, що після купівлі спірної квартири він разом з його неповнолітнім сином, відповідачкою проживав у спірній квартирі, та на даний час також проживає, хоча шлюб між ними розірвано.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 6 ст. 57 Сімейного Кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
В судовому засіданні суду не було доведено, що спірна квартира набута відповідачем за кошти, які належали йому особисто, або в період окремого проживання, у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, тоді, як за доказами та обставинами справи є майном, набутим подружжям за час шлюбу та належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). З цих підстав суд не може прийняти доводи відповідача, його представника, свідків щодо існування інших джерел, які надали можливість придбати подружжю спірну квартиру, або матеріального становища сторін, та не дає оцінку зазначеним доказам.
Але разом з тим суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, так як в судовому засіданні суду не було доведено, що станом на час розгляду справи вартість спірної квартири становить 18 254,00 грн, тоді, як відповідно до ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, і кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тому суд вважає за можливе задовольнити лише вимоги щодо визнання прав власності, з визначенням часток майна у спільній сумісній власності, без визначення вартості цих прав.
Відповідно до п. 11 постанови № 14 Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення» від 18.12.2009 року у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановленні судом обставин, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини. Судом вмотивовано те, що спірна квартира є майном, набутим подружжям за час шлюбу та належить їм на праві спільної сумісної власності. Тому визнання права спільної сумісної власності за сторонами суд вважає зайвим.
Таким чином суд вважає за можливе частково задовольнити позовні вимоги, а саме, визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд розподіляє судові витрати по справі. У зв»язку з визнанням права власності за відповідачем Ѕ частини спірної квартири, суд вважає за можливе стягнути з відповідача судовий збір на користь держави в сумі 91, 27 грн. відповідно до ціни позову, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу у розмірі 60, 00 грн. на користь ОСОБА_1
На підставі викладеного та керуючись п. 3 ч. 1, ч. 6 ст. 57, ч. 1 ст. 60, ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 5-8, 10, 11, 60, 213-215 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права спільної сумісної власності та визнання права власності на частину квартири - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу у розмірі 60 (шістдесят) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави (р/р 31412537700032 код ЄДРПОУ 24237540 банк ГУДКУ в Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ МФО 805012) судовий збір у розмірі 91 (дев»яносто одна) грн. 27 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя:В. М. Бондаренко