Справа № 2-821
2011 р.
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
28 грудня 2011 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
Головуючого судді Корольової Г.Ю.,
при секретарі Наливайкіній Н.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка Сумської області цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Автопросто» про встановлення факту перебування у трудових відносинах, суд,
09.06.2011 року позивач звернувся до суду із вищеозначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 01.11.2010 року він перебував у фактичних трудових відносинах з відповідачем. Ці трудові відносини полягали в тому, між ним та відповідачем був укладений договір № Т-8803/04/10 від 01.11.2010 року згідно до якого позивач як суб'єкт підприємницької діяльності надавав відповідачу послуги, перелічені в розділі 3 цього договору, який діяв до 31.12.2010 року, а додатковою угодою від 25 грудня 2010 року термін його дії був продовжений до 31 березня 2011 року.
18.03.2011 року позивач отримав електронне повідомлення відповідача про необхідність оформлення трудового договору, до якого додано форму заяви про прийняття на роботу з випробуванням терміном на три місяці.
01.04.2011 року позивач був прийнятим на роботу до ТОВ «АВТОПРОСТО» на посаду менеджера з видачі автомобілів з випробуванням на строк три місяця.
10.05.2011 року позивач отримав поштою повідомлення про звільнення з посади з 28.04.2011 року з посади менеджера по видачі автомобілів згідно до ст. 28 КЗпП України внаслідок незадовільного результату випробування.
Позивач вказує, що з 01.11.2010 року він добросовісно виконував трудові обов»язки, як менеджера з регіонального розвитку у автосалонах ТОВ «АВТОПРОСТО» і вважає, що між ним та відповідачем фактично були встановлені трудові відносини.
Посилаючись на наведене, позивач прохає встановити факт перебування його у трудових відносинах з ТОВ «АВТОПРОСТО» з 01.11.2010 року по день укладення між ними трудового договору від 01.04.2011 року.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі. Крім наведених у позові мотивів зазначили, що внаслідок тривалої співпраці з відповідачем позивач фактично виконував обов'язки регіонального менеджера, тобто перебував фактично у трудових відносинах, а не в договірних стосунках.
Представник відповідача в судове засідання не з*явився, надали телеграму про розгляд справи в їх відсутність, з позовними вимогами не згодні.
Суд дослідивши матеріали справи, врахувавши доводи і заперечення осіб, що беруть участь у її розгляді, надані ними докази, оцінивши їх в сукупності, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Судом встановлено, що 01.11.2010 року між ТОВ «АВТОПРОСТО» та суб*ектом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 укладений договір № Т-8803\04\10, за яким позивач надавав товариству послуги, визначені договором та додатком №1 до договору від 01.11.2010 року.
Наведене підтвердив в судовому засіданні і представник позивача та пояснила, що в період з листопада 2010 року до прийняття його на роботу до ТОВ «АВТОПРОСТО» на посаду менеджера з видачі автомобілів, він здійснював підприємницьку діяльність, про яку звітував до державних органів, але вважав, що виконував всі обов'язки передбачені трудовим законодавством, а саме: складав табель обліку використання робочого часу працівників ТОВ «Авто Просто», які були йому підпорядковані, складав план по розвитку регіонів, в листах зверталися як до менеджера.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
За приписами ст. 24 ч. 1, 4 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.
Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущенні до роботи.
Статтею 2 КЗпП України визначено, що право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.
Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Як вбачається з укладеного договору позивач відповідно свідоцтва ВОО № 807217 від 24.11.2004 року являється суб*єктом підприємницької діяльності і власноручно підписав договір надавати послуги на умовах, визначених цим Договором і не заперечував проти укладення договору, або працевлаштувати його на умовах укладення трудового договору.
Позивачем не надано доказів про укладення з ним трудового договору, або наказу про прийняття його на роботу, в трудовій книжки відсутня запис про прийняття його на роботу, тобто на час укладення договору від 01 листопада 2010 року на надання послуг ним як суб'єктом підприємницької діяльності ТОВ «Авто Просто», його влаштували дані умови та обов'язки, позивачем не доведено наявності між сторонами трудових правовідносин, а дані правовідносини відносяться до договірних, а тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 61, 212-215 ЦПК України, ст. ст.2, 21, 24 КЗпП України, суд
В позові ОСОБА_1 про встановлення факту перебування у трудових відносинах відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні при оголошенні рішенні апеляційна скарга подається протягом десяти днів після отримання копії цього рішення до апеляційного суду Сумської області через Охтирський міськрайонний суд.
Суддя: Корольова Г.Ю.