Справа № 2-821
2011 р .
іменем України
28 вересня 2011 року м. Охтирка Сумської області
Охтирський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого-судді Корольової Г.Ю.
при секретарі Наливайкіній Н.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка Сумської області цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Автопросто»
про встановлення факту перебування у трудових відносинах, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди
09.06.2011 року до суду звернувся позивач з позовом., мотивуючи свої вимоги тим, що з 01.11.2010 року він перебував у фактичних трудових відносинах з відповідачем. Ці трудові відносини полягали в тому, між ним та відповідачем був укладений договір № Т-8803/04/10 від 01.11.2010 року згідно до якого позивач як суб'єкт підприємницької діяльності надавав відповідачу послуги, перелічені в розділі 3 цього договору, який діяв до 31.12.2010 року, а додатковою угодою від 25 грудня 2010 року термін його дії був продовжений до 31 березня 2011 року.
18.03.2011 року позивач отримав електронне повідомлення відповідача про необхідність оформлення трудового договору, до якого додано форму заяви про прийняття на роботу з випробуванням терміном на три місяці.
01.04.2011 року позивач був прийнятим на роботу до ТОВ «Автопросто» на посаду менеджера з видачі автомобілів з випробуванням на строк три місяця.
10.05.2011 року позивач отримав поштою повідомлення про звільнення з посади з 28.04.2011 року з посади менеджера по видачі автомобілів згідно до ст. 28 КЗпП України внаслідок незадовільного результату випробування.
Позивач вказує, що з 01.11.2010 року віна добросовісно виконував трудові обов»язки, тому встановлення відповідачем випробувального терміну на три місяці є безпідставним і тому, що являється особою, звільненим у запас з військової служби, Весь час роботи в ТОВ «Автопросто» позивач працював в автосалонах м. Харкова та Харківської області та м. Суми та Сумській області, тобто в іншій місцевості, тому згідно ст. 28 КЗпП України відповідач взагалі не мав права встановлювати йому випробувальний термін. У наказі про звільнення позивача відповідач не навів мотиви, по яких випробування було ним визнано незадовільним.
Посилаючись на наведене, позивачка просила встановити факт перебування його у трудових відносинах з ТОВ «Автопросто» з 01.11.2010 року по день укладення між ними трудового договору від 01.04.2011 року; визнати незаконним розірвання трудового договору та звільнення його з посади менеджера з видачі автомобілів ТОВ «Автопросто» за ст. 28 КЗпП України внаслідок незадовільного результату випробування; поновити його на роботі на посаді менеджера з регіонального розвитку ТОВ «Автопросто» з 28.04.2011 року; стягнути з ТОВ «Автопросто» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та 5000.00 грн. - на відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконним звільненням.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі. Крім наведених у позові мотивів зазначили, що внаслідок тривалої співпраці з відповідачем позивач не міг відноситися до тих, кому мало б бути встановлене випробування, оскільки, на думку позивача, він зарекомендував себе з позитивної сторони протягом тривалого часу, він особою, звільненим з військової служби в запас та працював в іншій місцевості. Вказали, що позивачу не вручили наказу про прийом на роботу та не ознайомили з ним. Відповідач не ознайомив позивача ні з посадовими обов»язками, ні з умовами випробування.
Представник відповідача Римар А.В. в суді позовні вимоги не визнав, в запереченнях вказав, що позивач пропустив строк позовної давності по вимогах про встановлення факту перебування у трудових відносинах; в період з 01.11.2010 року до прийняття на роботу до ТОВ «Автопросто» позивач перебував з товариством у господарських відносинах, а тому відсутні підстави для визнання цих відносин трудовими; позивач не переводився на роботу в іншу місцевість, а переїзд його з одного автосалону до іншого на території м. Харкова та Харківської області, м. Суми та Сумської області був обумовлений характером його діяльності; вважав звільнення проведеним відповідно до вимог закону, а тому підстави для поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди та стягнення середнього заробітку - відсутніми.
Суд дослідивши матеріали справи, врахувавши доводи і заперечення осіб, що беруть участь у її розгляді, надані ними докази, оцінивши їх в сукупності, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 15 ч. 1 п. 1 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Судом встановлено, що 29.11.2010 року між ТОВ «Автопросто» та приватним підприємцем ОСОБА_1 укладений господарський договір № Т-8803\04\10, за яким позивач надавав товариству послуги, визначені договором.
Наведене підтвердив в судовому засіданні і сам позивач, та пояснив, що в період з листопада 2010 року до прийняття її на роботу до ТОВ «Автопросто» на посаду менеджера з видачі автомобілів, він здійснював підприємницьку діяльність, про яку звітував до державних органів.
За приписами ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини в період з 01.11.2010 року по 31.03.2011 року не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства, а у разі наявності спору - мають вирішуватися в порядку господарського судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 15, 205 ч. 1 п. 1 ЦПК України, ст. 1 ГПК України, суд
ухвалив:
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Автопросто» про встановлення факту перебування у трудових відносинах за період з 01.11.2010 року по 31.03.2011 року - закрити, оскільки ці вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала суду по даній справі може бути оскаржена до апеляційного суду Сумської області через Охтирський міськрайонний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5 днів з дня проголошення ухвали.
Суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області Корольова Г.Ю.
З оригіналом згідно: підпис