79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
20.12.11 Справа № 5015/6226/11
Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,
при секретарі Іваночко В.В.,
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом позивача: Дочірнього підприємства «Львівський регіональний центр «Захід-Авто»Акціонерного товариства «Укр-АВТО», м. Львів,
До відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів,
про: стягнення 6 246 грн. 44 коп. та стягнення судових витрат.
За участю представників:
Від позивача: ОСОБА_2 -представник (довіреність в матеріалах справи),
Від відповідача: не з'явився.
Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.
Суть спору: розглядається права за позовом Дочірнього підприємства «Львівський регіональний центр «Захід-Авто»Акціонерного товариства «Укр-АВТО»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 4 032 грн. 68 коп. заборгованості, 433 грн. 18 коп. пені, 383 грн. 19 коп. інфляційних втрат, 1 397 грн. 39 коп. 25 % відсотків річних та стягнення судових витрат.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.10.2011 року порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 17.11.2011 року, про що сторони були належним чином повідомлені в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року № 64 (докази в матеріалах справи).
Судове засідання 17.11.2011 року відкладено на 20.12.2011 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду.
Представник позивача в судове засідання 20.12.2011 року з'явився, подав Клопотання, у якому просить суд у зв'язку із зміною найменування позивача застосовувати в усіх процесуальних документах нове найменування позивача -Дочірнє підприємство «Львівський регіональний центр «Захід-авто», позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії -у справі), надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Відповідач повторно явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року № 64.
Враховуючи повторну неявку відповідача та невиконання ним вимог ухвал суду, справа розглядається у порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.
В ході розгляду справи встановлено.
Позивач: Дочірнє підприємство «Львівський регіональний центр «Захід-Авто»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 19331863, знаходиться за адресою: 79069, Львівська область, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 329, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 376397 (докази в матеріалах справи).
Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності без створення юридичної особи, йому присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: 79037, АДРЕСА_1, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 та Спеціальним Витягом з ЄДРПОУ від 07.12.2011 року № 12139325 (докази в матеріалах справи).
26.04.2010 року між Львівським регіональним центром «Захід-Авто», правонаступником якого є Дочірнє підприємство «Львівський регіональний центр «Захід-Авто»(надалі -позивач, продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі -відповідач, покупець) укладено Договір № 11/10 (надалі - договір).
Зазначений договір складено у письмовій формі, підписано уповноваженими особами та їх підписи скріплені печатками двох сторін договору, в силу статей 207, пункту 1 частини 1 статті 208, та статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.
Доказів розірвання та/або визнання недійсним договору від 26.04.2010 року № 11/10 станом на час розгляду справи в суді сторонами не заявлено та не подано.
За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором поставки, відповідно до статті 712 ЦК України.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.
Основною і визначальною ознакою договору поставки є правовий статус постачальника товару.
Згідно пункту 1.1. договору продавець зобов'язується систематично передавати у власність покупця мастильні матеріали та автозапчастини (надалі - товар) окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджується сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору,а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах, визначених договором.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що покупець формує та надає Замовлення на товар, із зазначенням коду товару та необхідної кількості за позиціями та бажаних строків продажу товару. Замовлення можуть бути передані або надіслані продавцю в оригіналі, а також в копії за факсимільним зв'язком, електронною поштою або телефонограмою.
Умови продажу товару визначено в розділі 3 договору.
Так, у відповідності до пункту 3.1. договору продавець продає покупцю товар окремими партіями в строк та у кількості, в асортименті та ціною, остаточно погодженими сторонами, на підставі видаткових накладних, якщо інше не буде обумовлене сторонами.
Пунктом 3.2. договору передбачено, що датою продажу є дата видаткової накладної продавця.
Розділом 4 договору передбачено порядок розрахунків між сторонами.
Так, згідно пунктів 4.1.-4.3. договору покупець зобов'язується сплатити вартість кожної партії товару в строк чотирнадцяти календарних днів від дати продажу в гривнях на поточний рахунок продавця.
Відповідно до пункту 4.4. договору у разі збільшення офіційного курсу долару США та/або Євро по відношенню до гривні більш ніж на два відсотки від дати продажу товару покупець зобов'язаний сплатити вартість отриманих, але не сплачених на умовах договору товарів у строк, визначений в пункту 4.1. договору.
Згідно пунктів 5.1. та 5.2. договору перехід права власності на товар та ризику випадкової загибелі або випадкового пошкодження товару від продавця до покупця здійснюється в момент передачі товару покупцю.
Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством України. Продаж товару вважається здійсненим а момент передачі товару покупцю, що підтверджується підписом уповноваженої особи покупця на видатковій накладній продавця.
Розділом 7 договору передбачено відповідальність сторін за договором.
Так, у відповідності до положень пункту 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність у відповідності з вимогами чинного законодавства України.
Згідно пункту 7.2. договору сторона, винна у порушенні умов договору, відшкодовує в повному обсязі потерпілій стороні понесені нею документально підтверджені збитки.
Пунктом 7.3. договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати товару покупець за вимогою продавця сплачує останньому суму боргу з урахуванням встановлено індексу інфляції за весь період прострочення платежу, а також штраф у розмірі 25 % відсотків річних від простроченої суми у відповідності до статті 625 ЦК України.
Згідно пункту 7.4. договору за несвоєчасну оплату товару покупець сплачує пеню в розмірі 0,5 відсотка від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочки.
Згідно пункту 11.1. договору він набирає чинності та діє протягом одного календарного року.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, Видатковими накладними від 26.04.2010 року № 318 та від 11.05.2010 року № 102 передав, а відповідач отримав товар загальною вартістю 4 032 грн. 68 коп. Вказані Видаткові накладні складено у письмовій формі та підписано повноважними представниками сторін за договором (докази в матеріалах справи).
Відповідач своїх зобов'язань з оплати товару за договором не виконав, поставлений товар не оплатив, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 4 032 грн. 68 коп. (розрахунок заборгованості в матеріалах справи).
Сума основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 4 032 грн. 68 коп., станом на день розгляду справи доказів погашення боргу сторонами суду не подано.
З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача надіслано Претензію з вимогою про сплату заборгованості за договором в розмірі 4 032 грн. 687 коп., яку відповідачем залишено без реагування.
Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.
Частиною 2 цієї статті визначено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання, а частиною 3, що сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.
В даному випадку господарське зобов'язання виникло з договору від 26.04.2010 року № 11/10, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.
Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти -юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми -юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У відповідності з пунктом 7.1 договору покупець проводить розрахунок з продавцем шляхом проведення перерахунку грошових коштів на рахунок продавця протягом 30 днів після поставки товару.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Частиною 3 цієї ж статті, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:
потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;
у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.
Статтею 217 ГК України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.
Частиною 2 цієї статті, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.
Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (не устойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відно син зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пунктом 3 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст. 612 ЦК України).
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь пеню в розмірі 433 грн. 18 коп., яка нарахована у відповідності до пункту 7.4. договору (розрахунок пені в матеріалах справи).
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року № 2921-111, передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частиною 2 статті 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В судовому засіданні перераховано розмір пені, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача і за Видатковою накладною від 26.04.2010 року № 318 вона становить:
3 623 грн. 77 коп. х 183 (кількість днів протермінування) х 7,75 % (облікова ставка НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня) х 2 / 365 (кількість днів в році) = 281 грн. 61 коп.
За Видатковою накладною від 11.05.2010 року № 102:
408 грн. 91 коп. х 183 (кількість днів протермінування) х 7,75 % (облікова ставка НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня) х 2 / 365 (кількість днів в році) = 31 грн. 78 коп.
Таким чином, загальна сума пені,яку слід стягнути з відповідача на користь позивача становить 313 грн. 39 коп.
Окрім стягнення суми основного боргу та пені позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 383 грн. 19 коп. інфляційних втрат та 1 397 грн. 39 коп. 25 відсотків річних, які нараховані у відповідності до пункту 7.3. договору та частини другої статті 625 ЦК України.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до приписів статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно статті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 3 статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Зміст частини третьої статті 6 ЦК України полягає у законодавчому закріпленні співвідношення між диспозитивними та імперативними нормами: імперативна норма встановлює правила, які не можуть бути змінені сторонами в договорі, а диспозитивна норма дозволяє таку зміну.
За погодженням сторін пунктом 7.3. договору визначено, що у разі несвоєчасної оплати товару покупець за вимогою продавця серед іншого сплачує на користь останнього штраф у розмірі двадцяти п'яти відсотків річних від простроченої суми у відповідності до положень статті 625 ЦК України.
За таких обставин позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 383 грн. 19 коп. інфляційних втрат та 1 397 грн. 39 коп. двадцяти п'яти відсотків річних є документально та нормативно обґрунтованими, такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору від 26.04.2010 року № 11/10 та підлягають до задоволення в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши подані документи, оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновків, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення частково.
Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, згідно із вимогами ст. 44 - 49 ГПК України.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 75, 77, 82 -85, 116 -117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (79037, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства «Львівський регіональний центр «Захід-Авто»(79069, Львівська область, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 329; код ЄДРПОУ 19331863) 4 032 грн. 68 коп. суми основного боргу, 313 грн. 39 коп. пені, 383 грн. 19 коп. інфляційних втрат, 1 397 грн. 39 коп. двадцяти п'яти відсотків річних, 100 грн. 04 коп. державного мита та 231 грн. 47 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати в порядку статей 116 та 117 ГПК України.
Суддя Козак І.Б.
20.12.2011 року оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Мотивувальна частина рішення складена, оформлена і підписана відповідно до статті 84 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені статтями 91-93 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України -після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.