Справа № 22Ц-3677/11Головуючий в суді першої інстанції:СЛАВІНСЬКА Н.Л.
Категорія: 27 Доповідач: Оніщук В. В.
16.12.2011 м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Оніщука В.В.
суддів: Медвецького С.К., Чорного В.І.,
при секретарі: Ковальчук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 01.11.2011 року по справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В січні 2010 року позивач звернувся в суд з вказаним позовом, посилаючись на те, що 30.05.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено два кредитних договори, за якими остання отримала кредити в сумі 39 000 доларів США та 37 750 доларів США відповідно зі строком повернення кредиту до 27.11.2011 року та сплатою за користування кредитними коштами 14 відсотків річних. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами, між позивачем та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 відповідно, було укладено договори поруки, а також договори іпотеки. Позивач свої зобов'язання за кредитними договорами виконав в повному обсязі, однак відповідачі свої обов'язки, покладені на них кредитними договорами та пов'язаними із ними договорами поруки, належним чином не виконують, що призвело до виникнення заборгованості, яку просив стягнути з відповідачів на користь ПАТ «УкрСиббанк», а також, стягнути судовий збір в сумі 1700 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду в розмірі 120 грн..
Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 01.11.2011 року позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитними договорами в загальній сумі 670 521,10 грн., з ОСОБА_4 стягнуто на користь позивача кошти в сумі 100 грн., а також стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 судовий збір в сумі 1700 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду в розмірі 120 грн..
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неповноту з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального і матеріального права.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник апеляційну скаргу підтримали з посиланням на викладені в ній обставини, а також апеляційну скаргу підтримав відповідач ОСОБА_3.
Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вказавши на її безпідставність та законність і обґрунтованість рішення суду.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позов, районний суд виходив з того, що відповідачі не виконують взяті на себе зобов'язання за умовами укладених кредитних договорів та договорів поруки, що свідчить про обгрунтованість позовних вимог.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 30.05.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено два кредитних договори, за якими остання отримала кредити в сумі 39 000 доларів США та 37 750 доларів США відповідно зі строком повернення кредиту до 27.11.2011 року та сплатою за користування кредитними коштами 14 відсотків річних. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами, 30.05.2008 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договори поруки, а також договори поруки 15.10.2009 року було укладено між позивачем і ОСОБА_4 і крім того було укладено договори іпотеки.
Відповідно до вимог ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Умовами укладених кредитних договорів, передбачено, що в разі невиконання чи неналежного виконання умов договору, банк має право на стягнення з позичальника пені та неустойки.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Вимогами ст. 611 ЦК України передбачено правові наслідки порушення зобов'язання.
З матеріалів справи видно, що відповідачі свої зобов'язання за умовами зазначених кредитних договорів не виконують, що призвело до виникнення заборгованості.
Згідно ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Вимогами ч.1,2 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що відповідач свої зобов'язання за умовами кредитних договорів не виконують, що є підставою для стягнення з них заборгованості за даними кредитними договорами та судових витрат.
Викладені в апеляційній скарзі твердження щодо не підписання відповідачем ОСОБА_2 заяви на видачу коштів, не вказують на безпідставність заявленого позову, оскільки згідно меморіальних ордерів, дані кошти були зараховані на поточний рахунок позичальника і крім того, відповідач не заперечує факт укладення нею вищевказаних кредитних договорів та додаткових угод щодо зміни умов кредитування, а також, не спростовує висновок суду посилання на не витребування судом першої інстанції у позивача документів, які б підтверджували наявність у відділенні банку валютних коштів в розмірі наданого кредиту.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, тобто постановлене рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 01.11.2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді:
З оригіналом вірно: