Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
20 грудня 2011 р. № 2-а- 12649/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єгупенко В.В.
за участю секретаря - Вождаєвої М.О.
за участю представників сторін:
представника позивача - Митніка В.С.
представника відповідача - Гавриленко М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю " Компанія "Флора України"
до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова
про скасування податкових повідомлень-рішень ,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Флора України», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова, в кому просить суд скасувати податкові - повідомлення рішення №0000832310 про встановлення завищення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 16094,00 грн. та №0000842310 від 05.08.2011 року про визначення грошового зобов'язання на суму 607413,00 грн. за основним платежем та 151853,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, визнати складання Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі м. Харкова акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Компанія Флора» з питань правильності та повноти обчислення податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Лідер Україна» №1218/23-104/34389464 від 22.07.2011 року незаконним.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова не було додержано вимог діючого законодавства України при проведенні перевірки, не було дотримано вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність.
Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задоволенню, керуючись наступним.
Судом встановлено, що позивач, ТОВ «Компанія Флора України», пройшов процедуру державної реєстрації, отримав свідоцтво про державну реєстрацію, а відтак набув правового статусу суб'єкта господарювання. Як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) обліковується у ДПІ Комінтернівського району м. Харкова. Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.
ДПІ у Комінтернівського районі м. Харкова було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Компанія Флора України» з питань правильності та повноти обчислення податку на додану вартість по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер-Україна» за період з 01.04.08 року по 31.03.2011 року.
Результати перевірки оформлені актом від 22.07.2011 року №1218/23-104/34389464 (а.с 8-26).
У відповідності до висновків акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова були встановлені порушення позивачем: п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, п. 198.6 ст. 198,п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, по операціям з ТОВ «Лідер-Україна», ТОВ «Компанія Флора України» безпідставно завищено суму податкового кредиту та як наслідок занижено податок на додану вартість що підлягає сплаті на загальну суму 607413 грн., в тому числі по періодам: - у листопаді 2010 року у сумі 353087 грн., - у грудні 2010 року у сумі 254326 грн., також завищено значення рядку 24 декларації з податку на додану вартість поданій за березень 2011 року у сумі 16094,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова прийнято податкові повідомлення -рішення №0000832310 від 05.08.2011 року яким завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість на суму 16094,00 грн., та №0000842310 від 05.08.2011 року яким нараховано суму грошового зобов'язання за основним платежем у сумі 607413,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 151853,25 грн.
Як встановлено судом між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Флора України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер Україна» укладено договір постачання товарів №23/11/2010 від 01.11.2010 року а саме соняшника, це не заперечується відповідачем та відображено в акті перевірки від 22.07.2011 року №1218/23-104/34389464.
Товарно-матеріальні цінності було поставлено відповідно до видаткових накладних: № РН-0000095 від 03.11.2010 р., РН-95/1 від 04.11.2010 р., РН-95/2 від 05.11.2010 р., №РН-95/3 від 07.11.2010 р., РН-96/1 від 08.11.2010 р., РН-0000098 від 09.11.2010 р., РН-100/1 від 12.11.2010 р., РН-112/1 від 25.11.2010 р.,РН-114/1 від 27.11.2010 р., РН-121/1 від 22.12.2010 р.,РН-000124 від 30.12.2010 р. (а.с.80-90).
ТОВ «Лідер Україна» на адресу ТОВ «Компанія Флора України» були виписані податкові накладні від 03.11.2010р.,№115,від 04.11.2010р.,№116,від 05.11.2010р.,№117,від 07.11.2010р.,№118, від 08.11.2010р.,№1191, від 12.11.2010р.,№124, від 09.11.2010р.,№120, від 25.11.2010р.,№136, від 27.11.2010 р.,№138, від 22.12.2010р.,№1461, від 30.12.2010р.,№149 (а.с.91-101).
Відповідно до договору №076/у-10 від 01.11.2011 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Флора України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Балаклійський ХПП» придбані товарно-матеріальні цінності зберігались на елеваторі ТОВ «Балаклійський ХПП» (а.с. 102-103), що підтверджується актами виконаних робіт: №000253 від12.11.10р., №000270 від 26.11.10 р., №000308 від 28.12.10 р. (а.с.131-133).
Крім цього, суд зазначає, що виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбання (будівництва, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування у межах господарської діяльності платника податку.
Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Так, судом встановлено що сума податку на додану вартість, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період підтверджена податковими накладними.
При цьому, твердження відповідача стосовно того, що наявність у позивача вище перелічених податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, не узгоджується з приписами вимог податкового законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Суд звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.
Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.
Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.
Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України не підтверджуються добутими судом доказами.
Вирішуючи спір, суд вважає також за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, адже правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах (далі за текстом -Постанова Пленуму ВСУ №9).
Відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).
Вивчивши зміст акту перевірки, суд наголошує, що даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.
Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності висновків акту перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаних порушень позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді справи.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача, з огляду на наведену норму, суд дійшов до висновку, що відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення, яке оскаржується, було невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.
Щодо вимоги позивача визнати складання Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі м. Харкова акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Компанія Флора» з питань правильності та повноти обчислення податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Лідер Україна» №1218/23-104/34389464 від 22.07.2011 року незаконним суд зазначає наступне:
Акт суб'єкта владних повноважень - це рішення уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин, міри відповідальності конкретних осіб за скоєне ними правопорушення. Він оформлюється у встановленому законом випадку у вигляді письмового документа (акта-документа).
Оскаржуваний акт від 22.07.2011 року №1218/23-104/34389464 не породжує ніяких правових наслідків та не є нормативно-правовим актом чи актом індивідуальної дії, а відтак не є рішенням в розумінні п.1 ч.2 ст.17 КАС України. Тобто, предметом оскарження в адміністративному суді не може бути акт перевірки, оскільки висновки акту перевірки не носять обов'язкового характеру для особи, яка перевіряється, не встановлюють, не припиняють та не змінюють правовідносини, права та обов'язки осіб, не породжують правових наслідків а тому суд вважає за необхідне у задоволенню цієї вимоги слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167 КАС України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Компанія "Флора України" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Скасувати податкове - повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова № 0000832310 від 05.08.2011 року.
Скасувати податкове - повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова № 0000842310 від 05.08.2011 року.
В решті позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на корить Товариства з обмеженою відповідальністю " Компанія "Флора України" (ідентифікаційний номер 34389464) державне мито у розмірі 1.70 грн. (одна грн. 70 коп.).
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлено 26 грудня 2011 року.
< Текст > < Сума задоволення > < Текст >
Суддя Єгупенко В.В.