28 грудня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних та адміністративних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді - Ковалевича С.П.
суддів: Ковальчук Н.М., Собіни І.М.
секретар судового засідання -Сеньків Т.Б.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 17 листопада 2011 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним.
Перевіривши докази та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -
Рішенням Рівненського міського суду від 17 листопада 2011 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним.
Вважаючи дане рішення таким, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу.
Вказує, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не враховано вимог п. 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України. При цьому відповідачами не доведено, що договір позики грошових коштів між ним та ОСОБА_2 був укладений у письмовій формі.
Суд не врахував, що розписка від 02 серпня 2007 року не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України.
Зазначає, що факт недійсності розписки підтверджується і тим, що кошти в позику ОСОБА_2 не брав і він йому їх не надавав.
Крім того, судом не взято до уваги клопотання про визнання обов”язкової участі в судовому засіданні ОСОБА_2
Вказує, що спірна розписка як документ з”явилась виключно формально з причин поділу спільного майна між ним та ОСОБА_3 для збільшення останньою своєї частки у спільному майні.
Судом також не враховано та не застосовано норм с. 65 СК України. Договір позики коштів на суму 21830 тисяч доларів США виходить за межі дрібного побутового, а ОСОБА_3 своєї письмової згоди на укладання такого правочину не надавала.
Зазначає, що в силу вимог ст. 202 ЦК України спірна розписка від 02 серпня 2007 року є право чином.
Посилаючись на викладені обставини, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Постановлюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надав достатніх доказів про те, що він не позичав ОСОБА_2 будь яких коштів. Тобто тим самим суд прийшов до висновку про укладення між сторонами договору позики.
Проте такі висновки суду не відповідають дійсним обставинам по справі та вимогам закону, а тому таке рішення, відповідно до правил ст. 309 ЦПК України підлягає зміні з постановленням нового рішення.
З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 просить суд визнати недійсною розписку ОСОБА_2 від 02.08.2007р. з приводу позики в нього коштів в сумі 21830 доларів США, стверджуючи при цьому, що будь яких коштів останньому не передавав і розписок від нього не отримував. До позовної заяви ОСОБА_1 додав ксерокопію розписки, яку він, за його словами отримав зі справи за позовом бувшої дружини -ОСОБА_3 до нього про стягнення грошових коштів.
Наявна в справі ксерокопія розписки не може бути предметом судового дослідження, оскільки є не належним та недостатнім доказом по справі.
Крім того, з ксерокопії вказаної розписки вбачається, що вона тільки адресована ОСОБА_1, однак в ній ОСОБА_2 жодним чином не стверджує, що позичив гроші саме В ОСОБА_1. В ній ОСОБА_2 тільки вказує про отримання в борг грошей, не вказуючи при цьому від кого він їх отримав. Відсутній в ксерокопії розписки і підпис позикодавця.
ОСОБА_3 стверджує, що в неї також відсутній оригінал цієї розписки.
ОСОБА_2 до суду першої інстанції та до апеляційного суду не явився і оригіналу розписки не надав.
До заяви направленої до суду першої інстанції від імені ОСОБА_2 в якому він підтверджує про отримання позики від ОСОБА_1 ( а.с. 38) колегія суддів відноситься критично, оскільки достатніми доказами не підтверджено, що таку заяву писав саме ОСОБА_2 Приймаючи таку заяву як доказ отримання позики, судом першої інстанції порушено принцип безпосередності та диспозитивності, передбачений ст.11 ЦПК України.
У зв”язку з відсутністю оригіналу розписки про отримання позики, у суду першої інстанції не було законних підстав робити висновок про передачу ОСОБА_1 грошей для ОСОБА_2
Враховуючи викладене, у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити за відсутності предмету спору -договору позики.
Керуючись ст. ст. 303, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 17 листопада 2011 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним відмовити.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Сторони по справі мають право оскаржити рішення апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді: