29 грудня 2011 року м. Рівне
29 грудня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі
суддів: Хилевича С.В., Гордійчук С.О., Шеремет А.М.,
секретар судового засідання: Панас Б.В.
за участю представників: ОСОБА_1 -ОСОБА_2; відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 10 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Пульсар і Ко”, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4, Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” в особі Рівненської обласної дирекції; про відшкодування шкоди, завданої взаємодією двох джерел підвищеної небезпеки, та судових витрат,
Рішенням Рівненського міського суду від 10 листопада 2011 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні зазначеного позову до Товариства з обмеженою відповідальністю „Пульсар і Ко” (далі -ТОВ „Пульсар і Ко”), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4, Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія „Оранта” в особі Рівненської обласної дирекції (далі - НАСК „Оранта”).
Не погодившись з законністю та обґрунтованістю рішення, позивач через свого представника ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, де покликався на невідповідність висновків обставинам справи, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав установленими, та порушення норм процесуального права.
На її обґрунтування зазначалося про неврахування судом показань свідка ОСОБА_5 та відмовного матеріалу за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 16.11.2009 року. Вважав, що пояснення ОСОБА_4 є належним і допустимим доказом у справі. Вказуючи, що вина ОСОБА_1 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди ґрунтується на припущеннях, посилався на ст.ст. 62 і 99 КПК України щодо презумпції невинуватості особи.
На його думку, Рівненським міським судом у своїй постанові від 11.03.2010 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення закрите за закінченням строку накладення стягнення, не з'ясовувалося питання про наявність чи відсутність вини ОСОБА_1.
Просив скасувати рішення Рівненського міського суду від 10 листопада 2011 року і ухвалити нове -про задоволення позовних вимог.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1, підтримавши апеляційну скаргу повністю, надав пояснення в межах її доводів.
Справа №22-2338-11 Головуючий у 1 інстанції: Ковальов І.М.
Суддя-доповідач в апеляційному суді: Хилевич С.В.
Представник ТОВ „Пульсар і Ко”, заперечуючи проти задоволення скарги, покликався на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення.
ОСОБА_4 та представник НАСК „Оранта”, бувши повідомленими належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились.
Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі, і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів своїх вимог, оскільки саме останнім було порушено Правила дорожнього руху. Тому обґрунтованих підстав для відшкодування шкоди відповідачем на користь ОСОБА_1 міський суд не знайшов.
Матеріалами справи встановлено, що 15 листопада 2009 року приблизно о 16 годині ОСОБА_4, перебуваючи у трудових відносинах із відповідачем, керуючи автомобілем „Volkswagen Golf”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, який знаходився в експлуатації ТОВ „Пульсар і Ко” на підставі договору оренди (найму) автомобіля від 31 липня 2009 року з його власником - ОСОБА_7, рухаючись зі швидкістю 70-75 кмгод по вулиці Соборній з боку вулиці Ювілейної в напрямку вулиці Корольова в м. Рівне, допустив зіткнення з автомобілем „Skoda Fabia”, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням позивача, який рухався в попутному напрямку попереду та здійснював маневр „Розворот поза перехрестям”.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 заподіяно тілесних ушкоджень, а обидва транспортні засоби одержали механічні пошкодження.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу заперечення ТОВ „Пульсар і Ко” відшкодувати на користь ОСОБА_1 понесені витрати на лікування, збитки за пошкоджений автомобіль і витрати по визначенню розміру збитків.
В остаточній редакції заяви (зі збільшеним розміром позовних вимог) позивач посилався - як на підставу відповідальності - на винність ОСОБА_4 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, а тому виникнення у відповідача, як роботодавця, цивільно-правового обов'язку відшкодувати йому 5 425, 17 гривень витрат на лікування, 47 081, 22 гривні матеріальної шкоди, 900 гривень витрат по визначенню розміру збитків та 631, 35 гривень судових витрат.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 1188 ЦК України -шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
1.) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
2.) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
3.) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
З матеріалів справи вбачається, що 11 березня 2010 року постановою Рівненського міського суду, яка набрала законної сили, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрите на підставі п. 7 ст. 247 цього Кодексу, тобто через закінчення строку притягнення його до адміністративної відповідальності. Висновки цієї постанови очевидно свідчать про винність у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди саме позивача, оскільки інакше провадження у справі повинно було бути припинене судом з підстав, які є реабілітуючими, тобто вказували би про відсутність складу чи події правопорушення (п. 1 ст. 247 КУпАП).
Крім того, зміст постанови слідчого Відділення ДТП СУ УМВС України в Рівненській області від 17 листопада 2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно позивача зазначає про порушення ним при вчиненні дорожньо-транспортної пригоди п.п. 2.3, 10.4 Правил дорожнього руху.
Будь-яких доказів, які би свідчили про винність ОСОБА_4 в дорожньо-транспортній пригоді у матеріалах справи немає.
Відповідно до ст.ст. 10 і 60 ЦПК України - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доводи апеляційної скарги про порушення норм процесуального права та відсутність вини ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді на увагу не заслуговують і спростовуються правильністю висновків суду та матеріалами справи.
Оскаржуване рішення ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з'ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі, а апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не вказує про помилковість тверджень суду. Тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Рівненського міського суду від 10 листопада 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена особами, які беруть участь у справі, до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Судді: