29 грудня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді : Гордійчук С.О.
суддів : Шеремет А.М., Хилевича С.В.
секретар судового засідання : Панас Б.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Здолбунівського районного суду від 11 листопада 2011 року в справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Мізоцької селищної ради Здолбунівського району, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, про визнання незаконним рішення, свідоцтва про право власності та їх скасування.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-
Ухвалою Здолбунівського районного суду від 11 листопада 2011 року ОСОБА_1 у відкритті провадження у цивільний справі за його позовом до Мізоцької селищної ради Здолбунівського району, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, про визнання незаконним рішення, свідоцтва про право власності та їх скасування відмовлено.
В поданій на ухвалу апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на її незаконність, оскільки суд не врахував, що в даному позові підставою для визнання незаконним рішення виконавчого комітету Мізоцької селищної ради Здолбунівського району за № 13 від 21 лютого 2001 року та свідоцтва про право власності від 27 лютого 2002 року на будинковолодіння АДРЕСА_1, яке видано на ім'я ОСОБА_3 є те, що будинковолодіння не було особистою власністю останньої, а належало ОСОБА_3, та ОСОБА_4 на підставі спільної сумісної власності подружжя, і ОСОБА_5 як син померлого ОСОБА_4 був його спадкоємцем.
А в цивільний справі № 2-466/2010 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_6 ставили вимогу про визнання незаконними вищевказаного рішення та свідоцтва з тих підстав, що будинковолодіння не було особистою власністю ОСОБА_3, а належало ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі спільної сумісної власності внаслідок праці членів сім'ї.
Отже, оскільки у вказаних справах не збігаються підстави позову, підстави для відмови у відкритті провадження у даній справі відсутні.
Просить ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження судового розгляду.
_________________________________________________________________________ Справа № 22-2284/2011 рік Головуючий суддя 1 інстанції: Плевако О.П.
Суддя-доповідач : Гордійчук С.О.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що є рішення апеляційного суду Рівненської області від 29 квітня 2011 року, яке набрало законної сили від 29.04.2011 року, постановлене між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Проте колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до п.2 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
При цьому вказана норма може бути застосована лише у разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, ухваленого з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, коли позови є тотожними. При визначенні підстави позову як елементу його змісту суд повинен перевірити на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і закону, позивач просить про захист свого права.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 як на підставу заявленого позову покликався на те, що на момент відведення земельної ділянки і до завершення будівництва спірного будинковолодіння ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, а тому будинковолодіння є спільною сумісною власністю подружжя. З цих підстав просив визнати незаконними та скасувати рішення виконавчого комітету Мізоцької селищної ради Здолбунівського району Рівненської області № 13 від 21 лютого 2002 року ''Про оформлення права власності на будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1''та свідоцтво про право власності від 27 лютого 2002 року на будинковолодіння АДРЕСА_1, яке було видано на ім'я ОСОБА_3
Як вбачається з рішення Здолбунівського районного суду від 22 березня 2010 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 29 квітня 2011 року незаконність вищевказаного рішення та свідоцтва Мізоцької селищної ради ОСОБА_1 та ОСОБА_6 мотивували тим, що на час відведення земельної ділянки 18 грудня 1974 року ОСОБА_3 її сім'я складалася з трьох членів: її, чоловіка та сина, і оскільки будівництво будинку велося за рахунок праці усіх трьох членів сім'ї, в них виникло право спільної сумісної власності на збудованих будинок в рівних долях.
За таких обставин, оскільки даний позов заявлений ОСОБА_1 з інших підстав, а тому позови не є тотожними, колегія суддів вважає, підстав для відмови у відкритті провадження в даній справі у суду першої інстанції не було, і так як ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права вона підлягає до скасування.
Керуючись ст.307, 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Здолбунівського районного суду від 11 листопада 2011 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.
Головуючий:
Судді :