29 грудня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді : Гордійчук С.О.
суддів : Хилевича С.В., Шеремет А.М.
секретар судового засідання : Панас Б.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи „Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” на рішення Рівненського міського суду від 18 жовтня 2011 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи „Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” про стягнення коштів сплачених інвестицій в будівництво житла, кредитних коштів і судових витрат.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,
Рішенням Рівненського міського суду від 18 жовтня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи „Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” про стягнення коштів сплачених інвестицій в будівництво житла, кредитних коштів і судових витрат задоволено.
Стягнуто з Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи „Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” на користь ОСОБА_1 кошти сплачених інвестицій в будівництво житла та кредитні кошти в сумі 65430,66 грн. та судові витрати в сумі 120 грн.
Стягнуто з Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи „Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” в дохід місцевого бюджету судовий збір в сумі 655,50 грн.
В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач вказує на його незаконність, оскільки рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд не врахував, що рішення про розірвання кредитного договору №188 від 29.05.2008 року та про повернення коштів не приймалось, а тому відповідач не може повернути кошти сплачені в рахунок погашення кредиту. Крім того, суд не врахував положення п.п.43,44,45 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 року №584, які встановлюють порядок повернення кредитних коштів.
Просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Справа № 22-2273/2011 рік Головуючий суддя 1 інстанції Музичук Н.Ю.
Суддя-доповідач : Гордійчук С.О.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи сплачені інвестиційні та кредитні кошти в сумі 65 430,66 грн., суд застосував положення ч.5 ст.653 ЦК України яке на дані правовідносини не поширюється, оскільки передбачає можливість стягнення збитків, а не повернення сплачених за договорами коштів.
Оскільки судом неправильно застосовано норму матеріального права рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Із матеріалів справи вбачається, що 16 вересня 2008 року між позивачем та Рівненським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи „Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” укладено договір № 4-188 про інвестування в будівництво /реконструкцію/ житла - дев'ятиповерхового сточотирьохквартирного житлового будинку в АДРЕСА_1 загальною площею 52,24 м.кв.
20.09.2008 року між сторонами було укладено додатковий договір №4-188а - кредитний договір № 188. Умови вищеназваних договорів позивачем виконувались в повному обсязі без порушення строків, були перераховані кошти на інвестування в будівництво житла в сумі 33 676,00 грн. та кошти на погашення кредиту у вигляді першого та квартальних внесків за період ІУ кварталу 2008 року - ІУ кварталу 2010 року а всього на загальну суму 65 430, 66 грн.
Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав чим порушив умови договору, 31 березня 2011 року між сторонами, за їх згодою, укладено договір про розірвання угоди № 4-188 про інвестування в будівництво житла від 16 вересня 2008 року (а.с.15). За умовами якого (п.2) відповідач зобов'язувався у строк до 17 квітня 2011 року повернути внесену інвестором суму інвестицій на рахунок інвестора в банку-агенті.
Крім того, 31 березня 2011 року між сторонами укладений договір про розірвання кредитного договору №188 від 25 вересня 2008 року (а.с.14), за п.2 якого кредитні кошти підлягають поверненню на рахунок Фонду, а внесок позичальника (крім витрат на страхування, відсотків за користування кредитом, нарахованих пені та збитків завданих порушенням умов Кредитного договору) підлягає поверненню Фондом на особистий рахунок позивальника протягом трьох місяців з дня прийняття Фондом відповідного рішення.
У відповідності до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Згідно ст.527 ЦК України, Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст..629 ЦК України).
Умови зазначених договорів від 31 березня 2011 року відповідач не виконав. Сплачені позивачкою інвестиційні та кредитні кошти не повернув.
Як вбачається з матеріалів справи позивач внесла кошти на інвестування в будівництво житла в сумі 33016 грн. та 32414,66 грн. на погашення кредиту, а всього 65430,66 грн. Дану суму сторони не оспорюють.
Таким чином стягненню на користь позивача підлягає 65430,66 грн.
Доводи апеляційної скарги проте, що судом не враховано положення п.п.44,45 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 року №584 не заслуговують на увагу, оскільки дана постанова регулює порядок розірвання кредитного договору в разі відмови позичальника від наданого кредиту, а не з підстав розірвання договору при порушення його умов однією із сторін та не повернення сплачених коштів за вже укладеним договором про розірвання кредитного договору від 31 березня 2011 року.
Крім того, будь-які докази проте, що кредитний договір розірвано з підстав зазначених в пп..43, 44 Положення в матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст. ст. 307, 308,309, 316 ЦПК України, ст.ст. 526,527, 610, 629 ЦК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи „Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 18 жовтня 2011 року в частині стягнення коштів сплачених інвестицій в будівництво житла, кредитних коштів скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи „Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” про стягнення коштів сплачених інвестицій в будівництво житла, кредитних коштів задовольнити.
Стягнути з Рівненського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи „Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” код ЄДРПОУ 25322934 на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 65 430,66 грн. сплачених інвестицій в будівництво житла та кредитних коштів.
В решті рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.
Головуючий :
Судді :