26 грудня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних та адміністративних справах апеляційного суду Рівненської області в складі суддів:
Григоренка М.П., Буцяка З.І., Оніпко О.В.,
секретар судового засідання Коробчук А.М., за участю представників позивача ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_5, відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, представника відповідачів ОСОБА_8, розглянувши у відкритому судовому засіданні в апеляційному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_7, виконавчого комітету Степанської селищної ради Сарненського району про визнання довіреності недійсною,
15 лютого 2008 року ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_7, виконавчого комітету Степанської селищної ради Сарненського району, в якому просив визнати недійсною довіреність № 184 від 15.09.2005 року, посвідчену Степанською селищною радою на ім'я ОСОБА_6, згідної якої він ніби-то уповноважив останню подарувати свій будинок ОСОБА_7, посилаючись на те, що він ніколи не підписував такої довіреності і наміру дарувати свій будинок не мав.
Рішенням Сарненського районного суду від 28 вересня 2011 року позов задоволено повністю.
Визнано недійсною довіреність № 184 від 15 вересня 2005 року на ім'я ОСОБА_6, посвідчену Степанською селищною радою Сарненського району Рівненської області.
Не погодившись із вказаним рішенням ОСОБА_6 подала на нього апеляційну скаргу, в якій вказує, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_9, так як почеркознавча експертиза не дала категоричного висновку, що підпис в довіреності був виконаний не позивачем, так як це не виявилось можливим через відсутність достатньої кількості порівняльного матеріалу, наближеного по термінах виконання підпису, який був предметом дослідження.
Так само не підтверджує це і постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 14 січня 2009 року, так як в ній вказано, що фактів підроблення довіреності від імені ОСОБА_9 встановлено не було.
У зв'язку із чим, ОСОБА_6 просила скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
В ході апеляційного розгляду відповідачі та їх представник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Представники позивач просили апеляційну скаргу відхилити, як безпідставну, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріли справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Справа № 22-2198-2011 р. Головуючий у 1 інстанції : Довгий І.І.
Доповідач : Григоренко М.П.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що висновки проведеної по справі експертизи не вказують на ОСОБА_9, як на особу, що підписала довіреність, узгоджуються з його поясненнями щодо того, що він не підписував вказану довіреність та відповідають результатам дослідчої перевірки, за яких 14.01.2009 року винесено постанову про відмову в порушення кримінальної справи з посиланням на висновок спеціаліста № 2 від 06.01.2009 року.
Таким чином, оскільки ОСОБА_9 не підписував доручення № 184 від 15 вересня 2005 року на ім'я ОСОБА_6, не мав наміру відчужувати належний йому будинок з надвірними будівлями, що підтвердили також свідки, тому дане доручення повинно бути визнано недійсним.
З даними висновками оскаржуваного рішення погоджується і колегія суддів.
Доводи апеляційної скарги також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки з огляду на те, що почеркознавча експертиза не спромоглась дійти категоричного висновку чи дійсно позивачем було виконано підпис у довіреності № 184 від 15.09.2005 року, яка була посвідчена Степанською селищною радою.
При цьому, колегія суддів вважає, що якщо навіть припустити факт підписання ОСОБА_9 довіреності № 184 від 15.09.2005 року, то по справі відсутні будь-які належні та достатні докази, які б підтверджували, що останній дійсно мав намір здійснити відчуження свого будинку на користь інших осіб і тим самим позбавити себе будь-якого житла, без отримання будь-яких гарантій з боку відповідачів, що вони потурбуються про його житлові умови.
Крім того, про відсутність наміру здійснити відчуження свого будинку на користь відповідачів свідчить і складений позивачем на користь відповідача ОСОБА_10 заповіт 26 грудня 2003 року (а.с. 54), так як шляхом складання цього заповіту позивач вже визначився із подальшою долею свого будинку після своєї смерті і у нього не було видимих причин щось змінювати з цього приводу.
Відповідачі також не спромоглись вказати будь-які ґрунтовні причини, які б могли спонукати позивача до відчуження свого будинку на їх користь всупереч укладеного ним заповіту.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення Сарненського районного суду від 28 вересня 2011 року підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 215, 218, 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Сарненського районного суду від 28 вересня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити ухвалу апеляційного суду та рішення суду першої інстанції до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвали апеляційної інстанції.
Головуючий Григоренко М.П.
Судді Буцяк З.І.
Оніпко О.В.