28 грудня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді: - Ковальчук Н.М.,
суддів - Собіни І.М., Ковалевича С.П.,
при секретарі - Сеньків Т.Б.
з участю позивача -- ОСОБА_2,
відповідачки -- ОСОБА_3,.,
представника відповідачки - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рівненського районного суду від 10 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (правонаступника ОСОБА_5) про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, встановлення додаткового строку на прийняття спадщини,
Рішенням Рівненського районного суду від 10 травня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, яка є правонаступником ОСОБА_5, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, встановлення додаткового строку на прийняття спадщини відмовлено за спливом строків позовної давності.
Вважаючи рішення суду таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що на час смерті батька у 1997 році він проживав у Російській Федерації, а про те, що мати прийняла спадщину і оформила її на себе йому стало відомо у 2010 році, коли спеціалісти з БТІ робили обміри будинку. Суд безпідставно зробив висновок, що пропущений строк звернення до суду. Суд не врахував, що перебіг строку позовної давності починається з того часу, коли особа дізналась про порушене право, тобто в даному випадку перебіг строку позовної давності починається з 2010 року. До матеріалів справи долучена копія членської книжки, яка свідчить про те, що він прийняв спадщину після смерті батька. Мати в заяві про прийняття спадщини вказала всіх спадкоємців першої черги, однак нотаріус не прийняв міри для розшуку спадкоємців з метою вияснення чи приймають вони спадщину. Посилаючись на необ'єктивність та односторонність оцінки доказів по справі, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення сторін та їх представників, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову за пропуском строку позовної давності, виходячи з того, що ОСОБА_2 з заявою про ______________________________________________________________________________________________________
Справа № 22-2258/11 Головуючий у І інстанції -Штогун О.С.
Категорія 19 Доповідач -Ковальчук Н.М.
визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті батька у 1997 році, звернувся до суду після спливу трирічного строку позовної давності, передбаченого ст.257 ЦК України.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується частково.
Як видно з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 - батько позивача.
З заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 звернулась його дружина -ОСОБА_5, якій 15 квітня 1998 року видано свідоцтво про право на спадщина за законом на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1.
18 березня 2010 року ОСОБА_5 все своє майно заповіла ОСОБА_3, а 23 квітня 2010 року ОСОБА_5 уклала з ОСОБА_3 договір довічного утримання відповідно до якого до набувача ОСОБА_3 у власність передано будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1.
В червні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом визнати вказане свідоцтво недійсним з тих підстав, що він є спадкоємець по закону після смерті батька, і, відповідно, частка спадщини має належати йому. Мотивуючи позов, зазначив, що з Російської Федерації на постійне місце проживання в с.Шпанів переїхав у 2006 році і тільки тоді йому стало відомо про смерть батька та про видачу свідоцтва про право на спадщину матері ОСОБА_5
Під час провадження справи в суді позивач збільшив свої вимоги, просив визначити йому додатковий строк тривалістю один місяць для подачі заяви для прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті батька.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла.
Ухвалою суду від 18 лютого 2011 року до участі в справі, як правонаступник після смерті відповідача, залучена ОСОБА_3
Згідно ст. 6 Прикінцевих та Перехідних положень до ЦК України правила Цивільного Кодексу України про позовну давність застосовується до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є право на спадщину, яка відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 і прийнята у цьому ж році відповідності до діючого законодавства.
Тобто, позовна давність у відповідності до ст.71 ЦК УРСР для даних правовідносин сплила до 01.01.2004 року, а тому суд першої інстанції помилково застосував норми ЦК України.
Відповідно до правил ст. ст. 548, 549, 553 ЦК УРСР (який діяв на час відкриття спадщини) не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або якщо подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Спадкоємець вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Таким чином, судом достовірно встановлено, що позивач жодних дій для прийняття спадщини після смерті батька не вчинив, а тому, будь яких підстав для визнання свідоцтва про право на спадщина за законом на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, виданого 15 квітня 1998 року ОСОБА_5, не встановлено.
Не навів позивач жодних доводів, які давали б підстави визнати причини пропуску строку звернення з заявою про прийняття спадщини поважними.
Судом достовірно встановлено, що позивачу було відомо про відкриття спадщини у 1997 році, оскільки з Російської Федерації він приїжджав на похорони батька.
Оскільки до суду ОСОБА_2 звернувся майже через 13 років після смерті батька, його доводи не свідчать і не доводять того, що він не мав можливості у встановлений законом термін звернутись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, тому, причини пропуску строку прийняття спадщини не є поважними, і в задоволенні позову в цій частині слід відмовити в силу вимог ст. 550 ЦК УРСР 1963 року за безпідставністю.
Суд першої інстанції на вищенаведені вимоги законодавства уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин у зв”язку з чим невірно застосував норми матеріального права, тому колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення, що оскаржується, слід скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову за безпідставністю.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 11, 303, 304, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Рівненського районного суду від 10 травня 2011 року скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (правонаступника ОСОБА_5) про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, встановлення додаткового строку на прийняття спадщини відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий суддя підпис Ковальчук Н.М.
Судді: підпис Ковалевич С.П.
підпис Собіна І.М.
Згідно:суддя-доповідач Ковальчук Н.М.