Справа № 2а/1770/4949/2011
22 грудня 2011 року 14год. 47хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Шоломицький В.Ю.,
відповідача: представник не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Державної податкової інспекції у м. Рівне
до Обласного фонду підтримки та розвитку вітчизняного товаровиробника
про припинення юридичної особи , -
Державна податкова інспекція у м.Рівне звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, відповідно до якого просить припинити юридичну особу відповідача - Обласний фонд підтримки та розвитку вітчизняного товаровиробника мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідач більше року не подавав звітності до державного податкового органу.
Представник позивача в судовому засіданні надав суду пояснення, які грунтуються на позиції викладеній у позовній заяві. Позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Ухвали про відкриття провадженя у справі та про призначення справи до розгляду були направлені відповідачу за адресою, що зазначена позивачем у позовній заяві і, відповідно до довідки Головного управління статистики у Рівненській області, є зареєстрованим місцезнаходженням юридичної особи. Однак на адресу суду повернулися конверти з відміткою Рівненської обласної державної адміністрації про те, що за вказаною адресою Обласний фонд підтримки та розвитку вітчизняного товаровиробника відсутній.
Відповідно до ч.4 ст.33 КАС України, відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце судового розгляду належним чином.
Судом не визнавалася обов'язковою участь представника відповідача в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача на підставі наявних доказів.
Заслухавши пояснення представника позивача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити повністю з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відповідно до довідки Головного управління статистики у Рівненській області відповідач - Обласний фонд підтримки та розвитку вітчизняного товаровиробника (код ЄДРПОУ 25323454) зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом обласної ради 30.09.1998 р., організаційно-правова форма - комунальна організація (установа, заклад) (а.с.4) та взятий на облік, як платник податків ДПІ у м. Рівне 07.10.1998 року за № 024/0022 (а.с.10).
Відповідно до пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року, платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів, у порядку встановленому законодавством, звітність та інші документи пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
За даними податкового обліку, відповідач більше року не подає до податкового органу податкових декларацій та інших документів фінансової звітності. Дані обставини стверджені відповідною довідкою про подачу податкової звітності, дослідженою у судовому засіданні (а.с.3).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не перебуває на обліку в якості платника відповідних внесків: в Рівненському міському центрі зайнятості, у Рівненській міській виконавчій дирекції Рівненського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Рівне (а.с.5,6,8). Заборгованості по сплаті внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування (а.с.7), податках, зборах інших обов'язкових платежах до бюджетів та державних цільових фондів (а.с.9) відповідач немає.
Окрім того, відповідно до довідки виконавчого комітету Рівненської міської ради, в Єдиному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відсутні відомості про державну реєстрацію відповідача (а.с.12).
Пунктом 17 ч.1 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990 року та пп.12 п.1 ст.20 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року, передбачено право органів державної податкової служби у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Відповідно до п.1 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" №755-IV від 15.05.2003 року, дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно - правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.
Згідно п.1 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" №755-IV від 15.05.2003 року, державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Пунктом 1 ст.33 цього Закону передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом. Однією з підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, відповідно до вимог абз.5 ч.2 ст.38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" №755-IV від 15.05.2003 року,- є неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону.
В пункті 2 ст.3 цього Закону зазначено, що законом можуть бути встановлені особливості державної реєстрації об'єднань громадян (у тому числі професійних спілок), благодійних організацій, політичних партій, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, асоціацій органів місцевого самоврядування, банків, торгово-промислових палат, фінансових установ (у тому числі кредитних спілок), бірж, а також інших установ та організацій.
По відношенню до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" №755-IV від 15.05.2003 року, існує спеціальний закон, який регулює порядок створення діяльності, припинення діяльності об'єднань громадян, їх права та обов'язки, відповідальність за порушення встановлених для цих об'єднань норм та правил, який регулює порядок створення діяльності, припинення діяльності об'єднань громадян, їх права та обов'язки, відповідальність за порушення встановлених для цих об'єднань норм - це Закон України "Про об'єднання громадян" №2460-XII вiд 16.06.1992 року.
Згідно із ст.1 Закону України "Про об'єднання громадян" №2460-XII вiд 16.06.1992 року, об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об'єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається політичною партією або громадською організацією.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про об'єднання громадян" №2460-XII вiд 16.06.1992 року, громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.
Частиною 3 ст.24 Закону України Закону України "Про об'єднання громадян" №2460-XII вiд 16.06.1992 року передбачено, що об'єднання громадян, створені ними установи та організації зобов'язані вести оперативний та бухгалтерський облік, статистичну звітність, зареєструватись в органах державної податкової інспекції та вносити до бюджету платежі у порядку і розмірах, передбачених законодавством.
Частино 1 ст.26 цього Закону встановлено, що об'єднання громадян у встановленому порядку подають фінансовим органам декларації про свої доходи та витрати.
Відповідно до ст.27 Закону України Закону України "Про об'єднання громадян" №2460-XII вiд 16.06.1992 року, посадові особи легалізуючих органів об'єднань громадян та громадяни за порушення законодавства про об'єднання громадян несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність. Об'єднання громадян несуть відповідальність, передбачену цим Законом та іншими законодавчими актами України.
В ст.28 Закону України "Про об'єднання громадян" №2460-XII вiд 16.06.1992 року наведено вичерпний перелік стягнень, які можуть бути застосовані до об'єднання громадян за порушення законодавства, а саме: попередження; штраф; тимчасова заборона (зупинення) окремих видів діяльності; тимчасова заборона (зупинення) діяльності; примусовий розпуск (ліквідація).
Згідно із ст.19 Закону України "Про об'єднання громадян" №2460-XII вiд 16.06.1992 року, припинення діяльності об'єднання громадян може бути проведено шляхом його реорганізації або ліквідації (саморозпуску, примусового розпуску). Ліквідація об'єднання громадян здійснюється на підставі статуту або рішення суду.
Статтею 32 цього Закону визначено порядок примусового розпуску (ліквідації) об'єднання громадян, вичерпний перелік випадків, коли до об'єднання громадян застосовується даний вид стягнення, а також органи, яким надано право ініціювати примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян. Так, об'єднання громадян примусово розпускається (ліквідується) рішенням суду у випадках :
1) вчинення дій, передбачених статтею 4 цього Закону (зміна шляхом насильства конституційного ладу і в будь-якій протизаконній формі територіальної цілісності держави; підрив безпеки держави у формі ведення діяльності на користь іноземних держав; пропаганда війни, насильства чи жорстокості, фашизму та неофашизму; розпалювання національної та релігійної ворожнечі; створення незаконних воєнізованих формувань; обмеження загальновизнаних прав людини);
2) систематичного або грубого порушення вимог статті 22 цього Закону (пряме або опосередковане одержування коштів та іншого майна від певних категорій осіб; одержування доходів від акцій та інших цінних паперів, наявність рахунків в іноземних банках та зберігання в них коштовностей; невиконання обов'язку щодо публікування своїх бюджетів для загального відома);
3) продовження протиправної діяльності після накладення стягнень, передбачених цим Законом;
4) зменшення кількості членів політичної партії до числа, коли вона не визнається як така.
При цьому, така ліквідація відбувається виключно за поданням легалізуючого органу або прокурора.
Згідно ч.4 ст.14 цього Закону, легалізація громадської організації здійснюється Міністерством юстиції України, місцевими органами державної виконавчої влади, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.
Таким чином, в Законі України "Про об'єднання громадян" №2460-XII вiд 16.06.1992 року не передбачено ліквідації об'єднання громадян за зверненням податкового органу та припинення діяльності об'єднання громадян у зв'язку з неподанням до податкового органу протягом року податкової декларації, документа фінансової звітності.
Оскільки, Закон України "Про об'єднання громадян" №2460-XII вiд 16.06.1992 року є спеціальним законом по відношенню до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" №755-IV від 15.05.2003 року, то його норми доповнюють норми загального закону, а в разі розбіжностей мають вищу юридичну силу, та підлягають застосуванню.
Таким чином, аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що при поданні позову позивачем не враховано особливостей щодо підстав та порядку припинення юридичної особи -громадської організації, якою є відповідач, встановлених Законом України "Про об'єднання громадян" №2460-XII вiд 16.06.1992 року, який у даному випадку є спеціальною нормою в порівнянні з Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" №755-IV від 15.05.2003 року.
За таких обставин суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі за безпідставністю та необґрунтованістю.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Державній податковій інспекції у м.Рівне в задоволенні позову до Обласного фонду підтримки та розвитку вітчизняного товаровиробника про припинення юридичної особи, - відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя < Підпис > Друзенко Н.В.