Справа № 2а/1770/5402/2011
22 грудня 2011 року 15год. 03хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Чередняка В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
прокурор: < Текст >
позивача: представник не з'явився,
відповідача: представник не з'явився, третьої особи позивача: представник < Текст > третьої особи відповідача: представник < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне < Список > < в особі > третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача< 3-тя особа >
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Рівне третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача < 3-тя особа >
про стягнення заборгованості , -
Позивач -Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне - звернувся в суд з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Рівне про зобов'язання вчинення певних дій та стягнення боргу в сумі 1026,12 грн.
В адміністративному позові просять суд зобов'язати відповідача прийняти до заліку та включити до актів звірок виплати щомісячної державної адресної допомоги за період з липня 2011 року по вересень 2011 року та стягнути з відповідача витрачені позивачем кошти в сумі 1026,12 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності їх представника. Позовні вимоги підтримують, просять позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача. Крім того надав письмові заперечення по справі, які долучені судом до її матеріалів. В своїх запереченнях зазначають, що згідно п.5 Порядку ”Про відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання”, органи ПФУ повинні проводити з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах, містах обласного значення звірення затрат по особових справах потерпілих та складають акт щомісячної звірки по особовим справам потерпілих, який подають відповідно до Головних управлінь ПФУ та управлінь Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві. Таким чином відповідач наполягає на відмові в задоволенні позовних вимог, оскільки в ВВД Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві не заведені справи на потерпілих, а загальне відшкодування витрат має проводитись на централізованому рівні.
А тому, просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання завили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за навними у справі матеріалами.
Враховуючи те, що представник позивача та представник відповідача подали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд здійснює розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Крім того, враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не забезпечується.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що за період з липень 2011 року по вересень 2011 року позивачем було виплачено щомісячну державну адресну допомогу в сумі 1026,12 грн. Вказані суми витрат включалися позивачем до актів щомісячної звірки, але не були прийняті до заліку та не відшкодовувались відповідачем.
У своїй позовній заяві позивач посилається, зокрема, на “Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання”, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 року № 5 (надалі Порядок), яким визначено механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій.
Відповідно до п. 3 Порядку, відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до пунктів "а", "в", "г" статті 26, статей 37, 38, та пенсії, виплачені відповідно до статей 91, 92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 року №1094.
Пунктом 4 Порядку визначаються суми, що підлягають відшкодуванню Фондом - суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Даний перелік є вичерпним, до нього не внесено “державну адресну допомогу до пенсії”, яка призначена і виплачена позивачем згідно з Постановою КМУ від 26.03.2008 року №265 “Деякі питання пенсійного забезпечення громадян”, вона відсутня і в переліку сум, що підлягають виплаті за статтею 21 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”. Даний перелік є вичерпним.
Отже, суд приходить до висновку, що адресна допомога не включається до основного розміру пенсії, так як безпосередньо Постановою КМУ від 26.03.2008 року №265 визначено, що вона є додатковою допомогою до пенсії. Не відноситься адресна допомога також і до щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття. Щомісячна державна адресна допомога є самостійним видом пенсійних виплат та виплачується пенсіонеру, крім інших видів виплат, у тому числі цільової допомоги на прожиття, з урахуванням приписів Постанови КМУ від 26.03.2008 року №265.
Пунктом 5 Порядку передбачено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, разом з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України складають акт щомісячної звірки за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - Акт), у якому визначають загальну суму витрат, що підлягають відшкодуванню. На підставі Акту узгоджується Довідка про відшкодування (Головним управлінням Пенсійного фонду та Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування), згідно якої на централізованому рівні до 25 числа місяця, наступного за звітним, Фонд соціального страхування перераховує відповідні кошти Пенсійному фонду України (це передбачено пунктами 6 та 7 Порядку).
Таким чином, Порядком передбачено перерахування відповідних коштів лише на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України. Тобто, відповідно до вимог Порядку, сторони у даній справі позбавлені права на проведення розрахунків на своєму рівні.
Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення оспорюваних сум з відповідача є необґрунтованою, оскільки їх погашення має відбуватись на централізованому рівні на підставі актів щомісячної звірки. Такої ж думки суд доходить щодо вимоги про зобов'язання відповідача включити спірні суми до актів звірки. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач підписав акти щомісячних звірок з таблицями розбіжностей. Вказані таблиці розбіжностей є невід'ємними частинами актів, отже в такому вигляді і мають подаватись до Головного управління Пенсійного фонду та Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування. Такий самий порядок був затверджений спільним листом Пенсійного фонду України (23.10.2007р. №16842/04-30) та Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (19.10.2007р. №183-08-4), де було вказано, що у разі розбіжностей необхідно скласти таблиці розбіжностей по кожному місяцю окремо, в яких зазначити причини, по яких управління виконавчої дирекції Фонду не приймало до відшкодування витрати, визначені головним управлінням Пенсійного фонду. В подальшому, починаючи з жовтня 2007 року, спільно узгоджені Довідка і таблиця розбіжностей, підписані начальником головного управління Пенсійного фонду та начальником управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України надсилається у Пенсійний фонд України та виконавчу дирекцію Фонду у встановлені строки.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд приходить до висновку, що докази, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки спростовуються вищевикладеним та наявними в справі доказами. Натомість, відповідач належними і допустимими доказами довів ті обставини на яких ґрунтуються його заперечення.
Зважаючи на все вищевикладене, підстави для задоволення позову відсутні.
З урахуванням того, що сторони звільнені від сплати судового збору, підстав для застосування вимог ст. 94 КАС України у суду немає.
< Текст >
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя < Підпис > Борискін С.А.