22 грудня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Хилевича С.В.,Гордійчук С.О., Шеремет А.М.
секретар судового засідання Панас Б.В.
за участю ОСОБА_1, представника позивачів -адвоката ОСОБА_2; представника відповідача -ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на рішення Рівненського міського суду від 25 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” про визнання договору поруки недійсним,
Рішенням Рівненського міського суду від 25 жовтня 2011року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсним договору поруки до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі -ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" або Банк).
Не погодившись з законністю та обґрунтованістю рішення, позивачі подали апеляційну скаргу, де покликались на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків обставинам справи та порушення і неправильне застосування норм матеріального й процесуального права.
На обґрунтування скарги зазначали, що місцевий суд не встановив факту недотримання істотної умови договору поруки, а саме відсутності письмової згоди дружини поручителя ОСОБА_4 на укладання вказаного договору.
Також вказували на незастосування місцевим судом правил ст. 65 СК України, що підлягала застосуванню, стосовно визнання недійсним договору, який укладено без згоди другого з подружжя, а оспорюваний договір виходить за межі дрібного побутового.
Зазначають, що згідно з „Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України” встановлено обов'язковий порядок отримання спільної згоди подружжя на укладання договору поруки, яка в свою чергу підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. Вказаний порядок не дотриманий сторонами при укладанні договору.
З наведених міркувань просили скасувати рішення Рівненського міського суду від 25 жовтня 20011 року і ухвалити нове, яким задовольнити їх позов.
У судовому засіданні ОСОБА_1 і представник позивачів, підтримавши апеляційну скаргу повністю, надали пояснення в межах її доводів.
Справа №22-2134-11 Головуючий у суді 1 інст.: Рудика Л.Д.
Суддя-доповідач: Хилевич С.В.
Представник Банку, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, покликався на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи і доводи апелянтів, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Залишаючи вимоги позивачів без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що договір поруки є засобом забезпечення зобов'язання, не утворює зобов'язань для третіх осіб, крім сторін за договором, регулює такі правовідносини, за якими згода подружжя в розумінні ст. 65 СК України не вимагається.
З такими висновками місцевого суду погоджується і колегія суддів.
Матеріалами справи встановлено, що 30 липня 2007 року між ОСОБА_8 і Банком укладено кредитний договір № 014/53-05/63154, за умовами якого позичальник одержав кредитні кошти в іноземній валюті розміром 75 480 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в порядку і на умовах, визначених договором (а.с.11-13). Тоді ж на виконання забезпечення грошових зобов'язань ОСОБА_1 уклав із ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" договір поруки № 014/53-05/63154-п, за яким він виступив поручителем позичальника - ОСОБА_8 і несе солідарну відповідальність перед ПАТ „Райффайзен Банк Аваль” за невиконання боржником своїх договірних зобов'язань за кредитним договором (а.с.14-15).
Відповідно до ст. 553 ЦК України, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Зі змісту наведеної вимоги закону випливає, що порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов'язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов'язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником шляхом відшкодування у грошовій формі того, що не було виконане боржником.
Доводи апеляційної скарги про те, що письмової згоди на укладання договору поруки ОСОБА_4 не недавала не заслуговують на увагу, позаяк договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором. Тому не можуть застосовуватися положення ст. 65 СК України до спірних правовідносин, згідно з якою згода подружжя вимагається у разі розпорядження майном, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. За умовами договору поруки № 014/53-05/63154-п від 30.07.2007 року відсутні фактичні дані того, що ОСОБА_1 поручається майном, яке виявляється об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таким чином, оскільки належних та допустимих доказів на обґрунтування недійсності договору поруки позивачі не надали та не довели обов'язковості згоди одного з подружжя на укладення спірного правочину, а також необхідність нотаріального посвідчення такої згоди з посиланням на норми законодавства, суд першої інстанції прийшов до належного висновку про необґрунтованість позову.
Оскаржуване рішення ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з'ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі. Апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує правильності висновків суду, а тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відхилити, а рішення Рівненського міського суду від 25 жовтня 2011 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони мають право оскаржити у касаційному порядку ухвалу апеляційного суду до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів, починаючи з дня набрання нею законної сили.
Судді: