23 грудня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Боймиструка С.В., Мельника Ю.М., Рожина Ю.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Рівненського обласного військового комісаріату на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненського обласного військового комісаріату про стягнення грошової компенсації,
11 січня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому вказував, що відповідач всупереч вимогам ЗУ „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та Постанови КМУ №1444 від 28.10.2004 року „Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших формувань у мирний час” не виплатив йому, як військовослужбовцю, звільненому в запас, грошову компенсацію за невикористане речове майно, а тому просив її стягнути в сумі 4282 грн. 91 коп.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2010 року позов задоволено: стягнуто з Рівненського обласного військового комісаріату на користь позивача грошову компенсацію за невикористане речове майно в сумі 4282 грн. 91 коп. Присуджено на користь позивача із Державного бюджету судовий збір у розмірі 42 грн. 83 коп.
Не погодившись із постановою суду, у поданій апеляційній скарзі Рівненський обласний військовий комісаріат просить зазначену постанову скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову повністю.
Вказує, що відповідно до вимог ст. 2 ЗУ „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” з 11 березня 2000 року призупинено дію ч.2 ст. 9 ЗУ „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” щодо одержання генералами, офіцерами, прапорщиками, мічманами, військовослужбовцями, які проходять службу за контрактом, грошової компенсації за належне до видачі речове майно.
Доводить, що Законами України про Державний бюджет на 2008-2009 роки витрати на грошову компенсацію замість речового майна звільненим у запас або відставку військовослужбовцям не передбачені і Міністерству оборони України кошти на зазначені цілі не виділялися.
Крім того, вказує, що ЗУ „Про Державний бюджет України на 2008 рік” компенсація за речове майно взагалі скасована.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд виходив із того, що ОСОБА_1, як військовослужбовець у запасі, має право на отримання грошової компенсації взамін належного йому під час військової служби речового майна, незалежно від наявності бюджетних коштів на такі цілі.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам справи і є правильними.
Місцевим судом встановлено, що позивач проходив військову службу у Рівненському обласному військовому комісаріаті.
Наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України № 298 від 17.06.2008 року ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас (а.с.5). Наказом військового комісара Рівненського обласного військового комісаріату №148 від 07.08.2008 року підполковника ОСОБА_1 виключено із списків особового складу Рівненського обласного військового комісаріату і направлено для зарахування на військовий облік в Рівненський ОМВК Рівненської області (а.с.6).
Згідно з довідкою-розрахунком №183 від 21.04.2009 року(а.с.7) та відповіддю Рівненського обласного військового комісаріату від 26.05.2009 року (а.с.10) позивачу не видано речове майно на суму 4282,91 грн. Отже, оскільки заборгованість визначена самим відповідачем в конкретному грошову виразі, суд першої інстанції, згідно п.4 ч.2 ст.162 КАС України, вірно застосував засіб порушеного права в виді стягнення з відповідача коштів.
Відповідно до вимог частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції, яка діяла до 11 березня 2000 року, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Дію частини 2 статті 9 вказаного Закону призупинено Законом України № 1459-ІІІ "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів". Закон набув чинності з 11 березня 2000 року.
З січня 2001 року набула чинності стаття 16 Закону України "Про Збройні Сили України"(в редакції до 01 січня 2007 року), якою військовослужбовцям гарантувалося одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі.
Справа № 22-а-2464/11 Головуючий в суді 1 інст.: Юрчук М.І.
Суддя-доповідач: Боймиструк С.В.
Закон не передбачав отримання грошової компенсації замість речового та продовольчого забезпечення.
Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444 затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, відповідно до пункту 27 якого військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення.
Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації. У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається речовий атестат, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення військовослужбовець буде призваний із запасу, до його забезпечення зараховується раніше отримане речове майно.
Постанова набула чинності в день її прийняття.
Тобто грошова компенсація замість речового майна була передбачена законодавством України в період з 20 грудня 1991 року по 11 березня 2000 року та з 28 жовтня 2004 року.
Таким чином, на день підписання наказу про звільнення з військової служби в червні 2008 року позивач мав право на отримання грошової компенсації замість не отриманого речового майна в порядку, встановленому Положенням про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1444.
Покликання апелянта на Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»від 17.02.2000 року, яким починаючи з 11 березня 2000 року призупинено дію ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»від 20.12.1991 року, зокрема, в частині виплати військовослужбовцям грошової компенсації замість речового майна, до уваги не приймаються, оскільки норми зазначеного закону поширюється на військовослужбовців, які перебувають на дійсній військовій службі у Збройних Силах України та не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, у яких ОСОБА_1 виступає як військовослужбовець, звільнений з військової служби у запас.
Крім того, відсутність бюджетного фінансування грошових компенсацій належного військовослужбовцям речового майна не може бути підставою для невиконання покладених на відповідача зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Доводи апелянта не впливають на правомірність прийнятої постанови та висновків суду не спростовують.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів,
Апеляційну скаргу Рівненського обласного військового комісаріату залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2010 року у справі № 2а-74/10/1770 - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили .
Судді: