Справа № 2-а-4902/11
30.12.2011 року Староміський районний суд міста Вінниці
в складі:
головуючого судді Татаурової І.М.,
при секретарі Вохміновій Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Мотивуючи вимоги тим, що він є "дитиною війни" в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивач зазначає, що вона має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Звернувшись до відповідача, позивач 30.11.2011р. отримав письмову відповідь в якій зазначається, що порядок обчислення пенсій та підвищення, передбачених ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»здійснюється відповідно до Постанови КМ від 28.05.2008р. № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»- єдиного нормативно -правового акту, який регулює дане питання. Згідно вище зазначеної постанови позивачу було виплачено надбавку, як «дитині війни»з 01.01.2008 в розмірі 47 грн., з 01.04.2008р. -48,10грн., 3 01.07.2008р. -48,20грн., з 01.10.2008р. -49,80грн. Позивач просить визнати дії відповідача незаконними, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити невиплачене підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” в розмірі, що обчислюється з урахуванням, встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, з 07 червня 2011 року та виплачувати в подальшому.
Ухвалою Староміського районного суду м. Вінниці від 05.12.2011р. по справі було відкрито скорочене провадження.
Однак, в зв'язку з надходженням заяви представника відповідача про заміну неналежного відповідача на належного відповідача, суд ухвалою від 19.12.2011р. відкрив провадження та призначив справу до судового розгляду.
Ухвалою суду від 23.12.2011р. було замінено неналежного відповідача -управління Пенсійного фонду України в Староміському районі м. Вінниці на належного - управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці.
В судове засідання позивач не з'явився, під час повідомлення його телефонограмою про час та місце розгляду справи просив суд, розглядати справу у його відсутність. Позов підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача Павич О.С. в судове засідання не з'явилась надала суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутність, позов не визнала за обставин викладених в запереченнях (а.с. 20). Просить в задоволенні позову відмовити.
Суд, вважає за можливе розглядати справу у відсутність учасників процесу, в порядку ст. 128 КАС України за наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 статті 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” №2195-ІV від 18.11.2004 р., та має статус “дитини війни ” (а.с.5).
Закони України є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Також відсутній Закон України, відповідно до якого можливо було врегулювати питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», до внесення в нього змін, не передбачено будь-яких обмежень щодо виплати надбавки, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Разом з тим, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19.06.2011р., встановлено, що у 2011 році норми і положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".
Водночас, на момент набрання чинності зазначеним вище Законом Кабінетом Міністрів України не встановлено нового порядку та розміру виплат окремим категоріям громадян.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 р. № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше ”.
Враховуючи те, що до 23.07.2011 р. Кабінетом Міністрів України не було розроблено механізму нарахування підвищення в розмірі 49,80 грн., а вимоги ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” не скасовано, не змінено і не призупинено, то суд вважає, що по день набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України № 745, прийнятою 06.07.2011 року, необхідно застосовувати вимоги ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”.
Статтею 162 ч.2 КАС України, в якій закріплено, що суд при вирішенні справи може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач в ході розгляду справи не довів протиправність своїх дій щодо нарахування та виплати позивачу соціальної надбавки, як «дитині війни», у розмірі меншому ніж передбачено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. ст. 99-100 КАС України, в якій закріплено, що строк для звернення до адміністративного суду встановлений у шість місяців, а тому позивач має право на підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком починаючи з 07.06.2011 р. по 23.07.2011р.
Щодо вимог позивача з приводу зобов'язання відповідача обраховувати надбавку до пенсії і в подальшому, то дані вимоги не відповідають змісту законодавства, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин, а тому в цій частині позовні вимоги до задоволення не підлягають.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 46 Конституції України, ст.ст. 6, 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163 КАС України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо відмови ОСОБА_1 підвищення до пенсії, виходячи з встановленого ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” розміру 30% мінімальної пенсії за віком, протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачене підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” в розмірі, що обчислюється з урахуванням, встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, з 07 червня 2011 року по 23 липня 2011 року.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 14(чотирнадцять) грн.11 коп.
Постанова суду підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького адміністративного апеляційного суду протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя: