"04" жовтня 2011 р. м. Київ К/9991/42854/11
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіЦвіркуна Ю.І., (доповідач)
суддів:Веденяпіна О.А.,
Головчук С.В.,
Зайця В.С.,
Кочана В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Хмельницької області на постанову Городоцького районного суду Хмельницької області від 29 липня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 28 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 до управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Хмельницької області (далі -УПФ) про зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2009 року ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 звернулись до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вони відносяться до категорії «діти війни»та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»мають право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії їм не виплачувалось, просили визнати відмову відповідача щодо виплати їм зазначеної соціальної допомоги протиправною, зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2008 року, зобов'язати відповідача нараховувати їм зазначену соціальну допомогу в подальшому при нарахуванні пенсії.
Постановою Городоцького районного суду від 29 липня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 28 травня 2010 року, задоволено частково позовні вимоги позивачів. Визнано неправомірними дії УПФ щодо невиплати підвищення пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та зобов'язано відповідача здійснити нарахування та щомісячну виплату позивачам підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з врахуванням виплачених позивачам сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить судові рішення скасувати, прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що позивачі відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 1 січня 2006 року, набули статусу «дитина війни».
В силу положень названого Закону пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року положення пункту 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” з урахуванням статті 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Також згідно з пунктом 41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було змінено. Статтею 6 (в новій редакції) цього Закону передбачалося, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 року, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Відповідно до вимог статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на всій території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Таким чином, у період з 01 січня 2007 року по 09 липня 2007 року та з 01 січня по 22 травня 2008 року позивачі не мали права на щомісячне підвищення до пенсії, оскільки норми відповідного Закону, якими було передбачено це право, у 2007 та 2008 роках у відповідних періодах були зупинені та змінені.
За таких обставин позивачі мали право на підвищення до пенсії лише з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року.
При цьому судами обґрунтовано визнано, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Разом із тим колегія суддів наголошує, що судами не взяті до уваги доводи відповідача стосовно застосування положень статті 100 КАС України в частині відмови у задоволенні позову за умови пропуску позивачем річного строку звернення до суду якщо на цьому наполягає інша сторона.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк (в редакції Кодексу до 07.07.2010 року), який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивачі звернулися до суду з позовом 08 липня 2009 року. Із клопотанням про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не звертались.
Враховуючи положення ст. 99 КАС України в редакції до 07.07.2010 року, позивачі порушили строк для звернення до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Питання поновлення пропущеного строку суд першої інстанції не вирішував. Не звернув уваги на цю обставину й суд апеляційної інстанції, хоча в апеляційній скарзі відповідач на цьому наголошував.
Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частин 4, 5 статті 227 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Городоцькому районі Хмельницької області задовольнити частково, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Ю.І. Цвіркун
Судді: О.А. Веденяпін
С.В.Головчук
В.С. Заяць
В.М. Кочан