Красилівський районний суд Хмельницької області
Справа № 2-а-507/11
29.03.2011 м.Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Красняка В.І., при секретарі Федченко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Красилові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області про визнання незаконною відмови у проведенні перерахунку і виплаті пенсій інваліду Чорнобильської катастрофи та зобов'язання провести перерахунки і виплату пенсій,
встановив :
В обґрунтування зазначеного позову, який він підтримав в судовому засіданні, ОСОБА_1 посилається на те, що на підставі постанови Красилівського районного суду від 24.02. 2010 року у справі за його позовом до відповідача про визнання незаконною відмови у проведенні перерахунку пенсії та зобов'язання провести перерахунки і виплату пенсій відповідач до 25.02.2010 року здійснив йому перерахунок і виплату державної пенсії як інваліду 3-ї групи у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, яку обчислював виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установленого законами на відповідні роки, та з урахуванням положень інших нормативних актів, якими визначався розмір мінімальної пенсії за віком.
Незважаючи на вказану постанову суду та вимоги ст.ст. 50,54 Закону №796-ХІІ, з 25 лютого 2010 року УПФ перестало проводити йому перерахунок вказаних пенсій у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму.
09.12.2010 року він звернувся до УПФ з заявою, в якій просив здійснити йому перерахунок пенсії відповідно до вимог Закону №796-ХІІ, але 15.12.2010 року відповідач відмовив йому в такому перерахунку вказаних пенсій.
Позивач вважає, що така відмова порушує його права та просить їх захистити в заявлений ним спосіб.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала. Заперечуючи проти позовних вимог позивача, пояснила, що пенсія ОСОБА_1 призначена не за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а за спеціальним Законом №796-ХІІ, тому мінімальний розмір пенсії, визначений абзацом 1 ч.1 ст.28 Закону №1058 щодо розрахунку пенсій, призначених відповідно до ч.4 ст. 54 Закону №796-ХІІ, не застосовується. Крім того, вказала на відсутність фінансування вказаних позивачем виплат, пропущення останнім строку звернення до суду та відсутність в постанові Красилівського районного суду від 24.02.2010 року зобов'язання УПФ проводити ОСОБА_1 перерахунок пенсій з врахуванням ст.ст. 49,50,54 Закону №796-ХІІ. З викладених підстав просила в позові позивачу відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статей 3, 17 КАС України.
Постановою Красилівського районного суду від 24.02.2010 року, яка набрала законної сили 14.09.2010 року, у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача про визнання незаконною відмови у проведенні перерахунку пенсії інваліду Чорнобильської катастрофи та зобов'язання провести перерахунки і виплату пенсії було визнано протиправною відмову УПФ від 30.12.2009 року в перерахунку державної та додаткової пенсій позивачу, як інваліду Чорнобильської катастрофи 3-ї групи у розмірах, виплата яких передбачена ст.ст. 50,54 Закону №796-ХІІ за період з часу настання права на такий перерахунок по 24.02.2010 року. Крім того, суд зобов'язав УПФ відповідно до Закону №796-ХІІ здійснити ОСОБА_1 такий перерахунок і виплату вказаних пенсій та вказав, що мінімальну пенсію за віком слід обчислювати виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установленого законами про Державний бюджет України на відповідні роки, та з урахуванням положень інших нормативних актів, якими визначається розмір мінімальної пенсії за віком.
Як вбачається з відповіді УПФ за №707/Н-4 від 15.12.2010 року, позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії з посиланням на те, що вказаним рішенням Красилівського районного суду від 24.02.2010 року не зобов'язано УПФ проводити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з врахуванням ст.49,50,54 ч.4 Закону №796-ХІІ у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму, а тому при проведенні відповідного перерахунку пенсії з 25.02.2010 року по даний час враховується розмір прожиткового мінімуму по день винесення вказаного рішення суду.
Крім того, в своїх запереченнях на адміністративний позов представник УПФ зазначила, що поняття «мінімальна пенсія за віком» визначено виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а, отже, розмір мінімальної пенсії за віком, установлений ст. 28 вказаного Закону, не може застосовуватись як розрахункова величина для розрахунку розмірів будь - яких пенсійних виплат, особливо мінімальних їх розмірів, зокрема мінімальної пенсії по інвалідності або в разі втрати годувальника, що встановлюються Законом N 796-XII.
Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі N 796-XII.
Як безспірно встановлено, позивач є постраждалим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, його визнано інвалідом ІІІ групи. Положеннями ст. 14 Закону N 796-XII його віднесено до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Право позивача на одержання пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою відповідачем не оспорюється, тому на підставі ч.3 ст.72 КАС України доказуванню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону N 796-XII, особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст. 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Згідно з ч.4 ст. 54 Закону N 796-XII в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6-ти мінімальних пенсій за віком.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору. Крім того, це право гарантується ч.2 ст.46 Конституцією України.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України , міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при визначені розміру пенсій позивача, застосуванню підлягають ч.1 ст. 50 та ч.4 ст. 54 Закону N 796-XII.
Зі статей 50 та 54 Закону N 796-XII випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду ,заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону N 1058-IV. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що положення ч.3 ст. 28 Закону N1058-IV, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті ,застосовується виключно до визначення розмірів пенсій , призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону N 796-XII.
Відповідно до ч.3 статті 67 Закону N 796-XII, яка набрала чинності 31.10. 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Аналіз зазначеної норми, яка носить імперативний характер, на переконання суду свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення такого мінімуму.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07. 1999 року № 966-14, а також Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року № 2017-ІІІ, згідно ст.1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, для позивача як інваліда 3 групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із розмірів прожиткового мінімуму, що були визначені у вказаних законах.
Тому, відмова відповідача у проведенні такого перерахунку у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом є протиправною.
Суд також вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджетного фінансування не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Качко проти України»).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії УПФ щодо відмови позивачу в перерахунку та виплаті пенсії у відповідності до статей 50,54,67 Закону N 796-XII з 25.02.2010 року є протиправними, в зв'язку з чим вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити такий перерахунок та виплату вказаних пенсій ОСОБА_1 за вказаний ним період відповідно до ст.ст. 50,54,67 Закону N 796-XII, обчисленої з розміру основної (державної) пенсії не менше 6-ти мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії 50% від мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що визначається згідно із ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом та з врахуванням виплачених сум.
Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України суд при вирішення справи може прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На думку суду порушене право позивача слід захистити таким чином, щоб запобігти виникненню умов, які становлять таке порушення та не допустити подальшого існування таких умов. Тобто, слід зобов'язати УПФ нараховувати та щомісячно виплачувати позивачеві вказані пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що визначається згідно із ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, починаючи з 01.04.2010 року до моменту припинення такого права.
Твердження відповідача про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду є безпідставним, оскільки згідно ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Керуючись принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд на підставі п.1 ч.2. ст.256 КАС України вважає за необхідне з власної ініціативи звернути постанову до негайного виконання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19,46,152 Конституції України, ст.ст. 50,53,54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про прожитковий мінімум», ч.1ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», ст. ст.2,3,6,9, 11,17, 71,72, 158-163,256 ч.2 п.1 КАС України, суд,
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області про визнання протиправною відмови у проведенні перерахунку та виплаті пенсій інваліду Чорнобильської катастрофи та зобов'язання провести перерахунки і виплату пенсій задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті пенсії у відповідності до статей 50,54,67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 квітня 2010 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області здійснити ОСОБА_1 перерахунок державної і додаткової пенсій та виплачувати їх щомісячно відповідно до статей 50,54,67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчисленої з розміру основної (державної) пенсії не менше шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії 50 % від мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що визначається згідно із ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом та з врахуванням виплачених сум, починаючи з 01 квітня 2010 року до моменту припинення такого права.
Звернути постанову суду до негайного виконання.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана через Красилівський районний суд до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 01 квітня 2011 року.
Суддя:В. І. Красняк