Красилівський районний суд Хмельницької області
Справа № 2-а-365/11
23.03.2011 м.Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Красняка В.І., при секретарі Федченко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Красилові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії,
встановив :
в обґрунтування позовних вимог, які він уточнив в судовому засіданні, ОСОБА_1 посилається на те, що він як інвалід III групи внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками Чорнобильської катастрофи, будучи віднесеним до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, отримує в управлінні Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області (далі - УПФ) передбачені Законом України від 28 лютого 1991 року N796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон N 796-XII) державну та додаткову пенсії, які йому призначені і нараховуються з 01 січня 2007 року.
Посилаючись на те, що розміри призначених і виплачуваних йому пенсій не відповідають розмірам, установленим ст.ст.50,54 Закону N 796-XII, ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та на відмову УПФ від 31.01.2011 року за №16/к-4 привести їх у відповідність із останніми, позивач просив суд визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати його усунути зазначені порушення, здійснивши відповідні перерахунки і виплату вказаних пенсій за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, надіслала письмові заперечення проти позову, якого не визнала. В обґрунтування свого заперечення проти позовних вимог позивача послалася на те, що нарахування і виплату вказаних пенсій була проведено на законних підставах. Крім того, просила застосувати строк позовної давності і відмовити позивачеві в задоволені його вимог.
Заслухавши пояснення позивача, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статей 3, 17 КАС України.
Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 N 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900, саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.
Як вбачається з відповіді управління Пенсійного фонду України у Красилівському районі Хмельницької області №16/к-4 від 31.01.2011 року позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії з посиланням на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року №1 для обчислення пенсій, призначених відповідно до ч.4 ст.54 Закону N 796-XII, застосовується розрахункова величина мінімального розміру пенсій за віком, яка становить 19,91 гривень. При призначенні мінімальної пенсії, зокрема громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Пенсійний фонд України керується положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530.
В своїх запереченнях на адміністративний позов відповідач зазначив, що поняття «мінімальна пенсія за віком» визначено виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а, отже, розмір мінімальної пенсії за віком, установлений ст. 28 вказаного Закону, не може застосовуватись як розрахункова величина для розрахунку розмірів будь - яких пенсійних виплат, особливо мінімальних їх розмірів, зокрема мінімальної пенсії по інвалідності або в разі втрати годувальника, що встановлюються Законом N 796-XII.
Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі N 796-XII.
Як безспірно встановлено, позивач є постраждалим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, його визнано інвалідом ІІІ групи. Положеннями ст. 14 Закону N 796-XII його віднесено до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Право позивача на одержання пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою відповідачем не оспорюється, тому на підставі ч.3 ст.72 КАС України доказуванню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону N 796-XII, особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами ІІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст. 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Згідно з ч.4 ст. 54 Закону N 796-XII в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6-ти мінімальних пенсій за віком.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV) встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору. Крім того, це право гарантується ч.2 ст.46 Конституцією України.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України , міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при визначені розміру пенсій позивача, застосуванню підлягають ч.1 ст. 50 та ч.4 ст. 54 Закону N 796-XII, а не постанови Кабінету Міністрів України № 523 від 30.05.1997 року, № 1 від 03.01.2002 року та № 654 від 16.07.2008 року, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача.
При цьому суд вважає, що хоча ч.5 ст.54 Закону N 796-XII передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, однак надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав громадян, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, а також інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Зі статей 50 та 54 Закону N 796-XII випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду ,заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону N 1058-IV. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на отримання пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це визначений державою розмір пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що положення ч.3 ст. 28 Закону N 1058-IV, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті ,застосовується виключно до визначення розмірів пенсій , призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтями 50 та 54 Закону N 796-XII.
Відповідно до ч.3 статті 67 Закону N 796-XII, яка набрала чинності 31.10. 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Аналіз зазначеної норми, яка носить імперативний характер, на переконання суду свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення такого мінімуму.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07. 1999 року № 966-14, а також Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року № 2017-ІІІ, згідно ст.1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 ст. 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
Таким чином, для позивача як інваліда 3 групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із розмірів прожиткового мінімуму, що були визначені у вказаних законах.
Тому, відмова відповідача у проведенні такого перерахунку у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом є протиправною.
Суд також вважає за необхідне зазначити про те, що відсутність бюджетного фінансування не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Качко проти України»).
Разом з тим, суд враховує ту обставину, що підпунктами 12 і 15 пункту 28 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» до статей 50, 54 Закону N 796-XII були внесені зміни, відповідно до яких інвалідам ІІІ групи, віднесеним до категорії 1 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, та державна пенсія призначаються відповідно в розмірі 15 процентів і 140 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Також зазначеним Законом змінено ст.67 Закону N 796-XII та встановлено, що максимальний розмір пенсії, призначених відповідно до цього Закону, не може перевищувати двадцяти мінімальних розмірів пенсій за віком, встановленої абзацом першим ч. 1 ст. 28 Закону N 1058-IV.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 зазначені зміни були визнані неконституційними.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин, позовні вимоги позивача за період з 01.101.2008 року до 22.05.2008 року не підлягають задоволенню.
Проведення відповідачем розрахунку пенсії позивачу згідно положень Закону N 796-XII у редакції Закону України від 28.12.2007 р. N107-VI, після визнання положень вказаної редакції неконституційними та постанов Кабінету Міністрів України є протиправним, оскільки звужує обсяг передбачених законом прав позивача.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що дії управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області щодо відмови позивачу в перерахунку та виплаті пенсії у відповідності до статей 50,54,67 Закону N 796-XII з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по даний час є протиправними, в зв'язку з чим вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити такий перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за вказаний період відповідно до ст.ст. 50,54,67 Закону N 796-XII, обчисленої з розміру основної (державної) пенсії не менше 6-ти мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії 50% від мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що визначається згідно із ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом та з врахуванням виплачених сум.
Твердження відповідача про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду є безпідставним, оскільки згідно ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Керуючись принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд на підставі п.1 ч.2. ст.256 КАС України вважає за необхідне з власної ініціативи звернути постанову до негайного виконання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19,46,152 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, підпунктами 12 і 15 пункту 28 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів», ст.ст. 50,53,54,67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про прожитковий мінімум», ч.1ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», ст. ст.2,3,6,9, 11,17, 71,72, 158-163,256 ч.2 п.1 КАС України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті пенсії у відповідності до статей 50,54,67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Красилівському районі Хмельницької області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року відповідно до статей 50,54,67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчисленої з розміру основної (державної) пенсії не менше шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії 50 % від мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що визначається згідно із ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом та з врахуванням виплачених сум.
Звернути постанову суду до негайного виконання.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана через Красилівський районний суд до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлений 28 березня 2011 року.
Суддя:В. І. Красняк