20 жовтня 2011 р. < Текст >Справа № 35248/11/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Святецького В.В.,
суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі Тернопільської області на постанову Бучацького районного суду Тернопільської області від 20.10.2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі Тернопільської області про зобов'язання провести нарахування підвищення до пенсії як дитині війни,-
встановив:
7 жовтня 2010 року позивач звернувся з позовом до управління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі Тернопільської області про зобов'язання провести нарахування підвищення до пенсії як дитині війни.
Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він є дитиною війни. Просить визнати дії управління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі Тернопільської області неправомірними та стягнути з відповідача недоплачене підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по дату винесення судом рішення.
Постановою Бучацького районного суду Тернопільської області від 20.10.2010 року позов задоволено. Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі Тернопільської області щодо невиплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги, як дитині війни та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі Тернопільської області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2008 року, з 22.05.2008 по вересень 2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, згідно із ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням проведених нарахувань.
Постанову суду оскаржило управління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі Тернопільської області вважає, що рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може використовуватися для обчислення надбавок або підвищень інших пенсій; приписами Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено проведення фінансування з Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду України.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід задоволити частково з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є дитиною війни, оскільки згідно статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Разом з тим при зверненні до суду позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч.2 ст.99 КАС України та не наведено поважних причин його пропуску.
Відповідно до ст.100 КАС України - адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду із розглядуваним позовом, відсутність поважних причин для поновлення строку, колегія суддів приходить до висновку про те, що в частині позовних вимог позивача про визнання протиправними дії відповідача щодо не нарахування та виплати позивачу надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року,з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 06.04.2010 року включно та зобов'язання провести нарахування та виплату такої пенсії за вказаний період слід залишити без розгляду.
Відтак висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 06.04.2010 року включно на думку колегії суддів не відповідає обставинам справи.
Колегія суддів не може взяти до уваги посилання апелянта на те, що положення частини третьої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" установлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, установлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Отже, вихідним критерієм обчислення розміру підвищення до пенсії, виплат допомоги дітям війни відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є розмір мінімальної пенсії за віком, визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за 2010 рік, колегія суддів вважає, що такі підлягають задоволенню, так як Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2010 році, повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню за період з 06.04.2010 року по 30.09.2010 року.
З огляду на те, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а позов частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст.195,197,198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі Тернопільської області задоволити частково.
Скасувати постанову Бучацького районного суду Тернопільської області від 20.10.2010 року у справі 2а-408/10/1903 та прийняти нову постанову, якою позов задоволити частково.
Адміністративний позов в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 06.04.2010 року включно - залишити без розгляду.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі Тернопільської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Бучацькому районі Тернопільської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 06.04.2010 року по 30.09.2010 року з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
На постанову протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.В. Святецький
Судді: В.В. Гуляк
Р.Й. Коваль