Справа №: 2006/2-45/11
29 грудня 2011 р. м. Валки
Валківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді Бондаренко В.М.,
при секретареві Неділько І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним правочину,
У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання недійсними - договору купівлі-продажу будівлі з земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 договору купівлі-продажу будівлі з земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 визнанні за ОСОБА_4 права власності на будівлю з земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 визнанні за ОСОБА_3 права власності на будівлю з земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2. В обґрунтування позову посилалася на те що, рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22.08.2008р., яке залишено без змін ухвалою апеляційною суду Харківської області від 10.02.2009 року, з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 стягнуто борг у сумі 651 845 гривень, та судові витрати загальною сумою 1 730 гривень, та визнано недійсним договір позики від 17.05.2007р. Зазначене рішення виконується у ДВС у Червонозаводському районі м. Харкова, на майно боржників накладено арешт, але вартості майна недостатньо для розрахунків по боргу. Вважає, що з метою уникнення арешту на будівлі з земельними ділянками для подальшої реалізації, відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу цих будівель з громадянкою ОСОБА_2, яка є рідною сестрою ОСОБА_3. Також посилається на те, що фактично цими будівлями продовжують користуватися ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а ОСОБА_2 реально ними не володіє і не користується. Ці обставини створюють правові наслідки для визнання вищевказаних договорів недійсними на підставі ст.ст. 16, ст. 203 ч.ч. 1, 5, ст. 215 ЦК України, оскільки ці правочини не направлені на реальні правові наслідки, що ним обумовлені.
Відповідач ОСОБА_2 надала до суду заперечення проти позову, в яких заперечує проти позову у повному обсязі та зазначає, що будівлі придбала для себе, з метою ведення бізнесу, а обставини, які зазначені позивачем не відповідають дійсності та не підтверджені доказами, які додані Позивачем до позовної заяви. Посилається на те, що договори купівлі-продажу будівель укладені у вересні 2007 року, тобто за два місяці до того, як ОСОБА_1 звернулася до Червонозаводського районного суду м. Харкова. Також вказує на те, що на момент укладення договорів у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не було грошових зобов'язань перед позивачем, оскільки відповідно до договору позики зобов'язання про повернення грошей виникало з 01 грудня 2007 року. Тому вважає, що обставина - мета укладення договорів для ухилення від арешту та накладення стягнення на будівлі - не відповідає дійсності.
Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 надали заперечення на позов, в якому просять відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та посилаються на те, що придбали спірні будівлі за власний кошт, а кошти за договором позики отримали пізніше. Також зазначають, що вартість арештованого майна - домоволодіння по АДРЕСА_3 - 397 088 гривень, а тому твердження позивача про недостатність коштів для розрахунків по боргу не заслуговують на увагу.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 (далі - Позивач) та її представник ОСОБА_7 підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили визнати недійсним договори купівлі-продажу будівель з земельними ділянками недійсними, та визнати за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 право власності на будівлі.
Відповідач ОСОБА_2 (далі - Відповідач 1) та її представник ОСОБА_8 проти позову заперечували та просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_4 (далі - Відповідач 2) у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений вчасно.
Відповідач ОСОБА_3 (далі - Відповідач 3) проти позову заперечувала та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Також надала до суду довіреність згідно якої вона уповноважена представляти у судах України інтереси Відповідача 2.
Суд заслухавши пояснення сторін, їх представників перевіривши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
17 травня 2007 року між Позикодавцем ОСОБА_1 - з однієї сторони та Позичальниками ОСОБА_4, ОСОБА_3 був укладений договір позики посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_9 (л.с. 10), згідно умов якого Позичальники позичили у Позикодавця 651 845 гривень. Цю суму Позичальники зобов'язуються повертати з 01 грудня 2007 року до 01 грудня 2012 року щомісяця рівними частками.
Згідно заяви від 17 травня 2007 року посвідченої приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_9 (л.с. 11), ОСОБА_4, ОСОБА_3 стверджують, що отримали від ОСОБА_1 гроші у сумі 651 845 гривень з травня 2002 року по грудень 2005 року.
Ці обставини встановлені заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 серпня 2008 року (л.с. 12-13), а тому відповідно до ч. 3 ст. 61 Цивільного процесуального кодексу України не доказуються при розгляді інших справ, де беруть участь ті ж самі особи.
Крім того, цим заочним рішенням, яке залишено в силі ухвалою апеляційного суду Харківської області від 10 лютого 2009 року (л.с. 14-15), визнано недійсним договір позики від 17 травня 2007 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_10, борг у сумі 651 845 гривень, та 1730 гривень судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено.
07 вересня 2007 року між Відповідачем 3 та Відповідачем 1 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку посвідчений приватним нотаріусом ВРНО ОСОБА_11 (л.с. 30) згідно умов якого, Відповідач 3 передав у власність Відповідача 1 житлову будівлю з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1 та земельні ділянки площею 0,2500 гектарів та 0,5298 гектарів, які розташовані в АДРЕСА_1. Згідно п. 2 цього договору продаж вчинено за 641846,00 гривень, які Відповідач 1 сплатив Відповідачу 3 під час узгодження тексту договору.
07 вересня 2007 року між Відповідачем 2 та Відповідачем 1 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку посвідчений приватним нотаріусом ВРНО ОСОБА_11 (л.с. 33) згідно умов якого, Відповідач 2 передав у власність Відповідача 1 житлову будівлю з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_2 та земельні ділянки площею 0, 2493 гектари та 0,2963 гектари, які розташовані в АДРЕСА_2. Згідно п. 2 договору цей продаж вчинено за 68142,00 гривні, які Відповідач 1 сплатив Відповідачу 2 під час узгодження тексту договору.
Відповідач 1 є фізичною особою - підприємцем, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію НОМЕР_1 від 17 січня 2006 року (л.с. 40), і відповідно до свідоцтва платника єдиного податку НОМЕР_2 від 01.01.2010 р. (л.с. 41) здійснює діяльність по вирощуванню грибів.
В технічному паспорті домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_3 (л.с. 58-64) зазначена його інвентарна вартість, яка складає 330631,00 гривню. Також, у звіті 1383 суб'єкта оціночної діяльності № 8701/09, який складено 07 липня 2009 року (л.с. 158-165) початкова вартість житлового будинку з надвірними будівлями, яка визначається для реалізації майна на публічних торгах (аукціоні), складає: без врахування ПДВ 201044,50 гривні.
На підставі виконавчого листа №2-620/08 від 22 серпня 2008 року, виданий 12.02.2009р. (л.с. 119) та постанови державного виконавця ВДВС Червнонозаводського районного у м. Харкові Здоровко О.І. від 28.04.2009р. (л.с. 120) у відношенні Відповідача 2 відкрито виконавче провадження про стягнення з нього, як боржника, на користь Позивача та ОСОБА_10 боргу та судових витрат у розмірі 653575,00 гривень. Також у матеріалах справи є докази існування у ВДВС Червнонозаводського районного у м. Харкові виконавчого провадження про стягнення боргу з Відповідача 2 на користь Позивача та ОСОБА_10
На підставі постанови державного виконавця ВДВС Червнонозаводського районного у м. Харкові Здоровко О.І. №659/5 від 01 вересня 2009 року (л.с. 134) за виконавчим листом № 2-620/08 на майно Відповідача 2, а саме житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_3 та автомобіль MITSUBISHI, 2005 р.в., ДНЗ НОМЕР_2 накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження.
Свідок - ОСОБА_13, допитаний у судовому засіданні 21 січня 2011 року, пояснив, що є безпосереднім учасником подій, а відповідачі є його кумами, працював з ОСОБА_10 та ОСОБА_1 на одній фірмі, став посередником між Відповідачами та ОСОБА_10 у фінансуванні підприємства по вирощуванню грибів, до 2007 року ОСОБА_10 фінансував це підприємство, було профінансовано більше 600 000 тисяч гривень, може менше. в 2006 році пішов з роботи від ОСОБА_10, але продовжував спілкуватися з ОСОБА_4 та ОСОБА_3, знав про конфлікт, який виник на тій підставі, що спільний бізнес не приносив стороні, яка фінансує, - дивідендів. В подальшому, внаслідок цього конфлікту Відповідачі задумали зробити цей бізнес своїм, та переоформити його на рідну сестру ОСОБА_3 - ОСОБА_2. Оформлення було фіктивним, і те що ОСОБА_2 є власником - це брехня. Також, там працював старший брат ОСОБА_3 - ОСОБА_14 та молодший брат - ОСОБА_15. ОСОБА_14 та ОСОБА_15 пішли через те, що їм не платили заробітну платню. Перед старшим братом мають борг у 12 000 гривень.
На питання представника позивача відповів, що відповідачі проживали в будинку, на одній з ділянок де знаходилося виробництво, які купили. А в їх будинку в місті Харкові проживала їх донька, оскільки там була школа, до якої вони її возили.
На питання представника відповідача відповів, що він проживає в м. Харкові, знайомих в м. Вали немає. Останній раз був у м. Валки в 2006 році. В останній раз бачив ОСОБА_2 в 2007 році. Остання розмова була в кінці 2007 року, та закінчилася тим, що він сказав, що так вчиняти не можна. Домовленість сторін станом на 2004 рік була наступна: позивач фінансує підприємство, був складений бізнес-план, впродовж двох років починає працювати підприємство та сторона, яка фінансує, починає отримувати дивіденди мінімум в розмірі 1000 доларів щомісячно. Але ці кошти жодного разу не були сплачені.
Свідок ОСОБА_3 (Відповідач 3), допитана 29 грудня 2011 року згідно ст. 184 ЦПК України показала, що у вересні 2007 року, продала домоволодіння в АДРЕСА_1 ОСОБА_2 Також в цей день своє домоволодіння продавав ОСОБА_4 тій же ОСОБА_2 Оспорювані договори посвідчував нотаріус ОСОБА_11. ОСОБА_2 сплатила за ці домоволодіння грошову суму, загалом близько 710 000 гривень може 720 000 гривень.
Свідок ОСОБА_2 (Відповідач 1), допитана 29 грудня 2011 року згідно ст. 184 ЦПК України пояснила, що у 2007 році купила домоволодіння у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в с. Водопій Валківського району Харківської області, гроші передавала особисто в руки ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Свідок ОСОБА_15, допитаний 29 грудня 2011 року пояснив, що з ОСОБА_3 не підтримує ніяких відносин. ОСОБА_13 бачив дуже давно.
Свідок ОСОБА_16 , допитаний 29 грудня 2011 року пояснив, що
ОСОБА_3 і ОСОБА_4 знає з 2001- 2002 року. З ними проживає по сусідству в м. Харків.
Свідок ОСОБА_17, допитаний 29 грудня 2011 року пояснив, що ОСОБА_2 07 .09. 2007 року супроводжував на автомобілі з м. Харків в м. Валки до нотаріуса, оскільки ОСОБА_18 мала з собою велику кількість грошей.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, у їх взаємному зв'язку та сукупності.
З огляду на наведене у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсними та визнання права власності слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Згідно ч. 5 тієї ж статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним - ст. 204 ЦК України. Позивач не зазначив, якому саме закону суперечить зміст оспорюваних правочинів, а зазначені позивачем обставини про те, що оспорювані договори укладені без наміру створити юридичні наслідки, з метою ухилення накладення арешту на будівлі та земельні ділянки спростовуються наступним.
Так, судом встановлено, що на момент укладення оспорюваних договорів, тобто 07 вересня 2007 року, спору між Позивачем та Відповідачами 2 і 3 не було, як не було і будь-яких грошових зобов'язань. Як вбачається з тексту заочного рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 серпня 2008 року (далі Заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова), ОСОБА_1 звернулася до суду 02 листопада 2007 року з вимогою про визнання договору позики недійсним та стягнення боргу, тобто майже через два місяці після укладення договорів. Також, за умовами договору позики від 17 травня 2007 року Відповідач 2 та Відповідач 3, зобов'язалися повертати позичені кошти з 01 грудня 2007 року до 01 грудня 2012 року щомісяця рівними частками. Але цей договір позики визнаний недійсним тим же Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова, тому такий договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України та є недійсним з моменту його вчинення - ч. 1 ст. 236 ЦК України. Тому суд вважає, що грошове зобов'язання Відповідачів 2 та 3 перед ОСОБА_1 виникло 10 лютого 2009 року; на підставі ч. 5 ст. 11, ч. 2 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 223 ЦПК України, в момент постановлення ухвали апеляційного суду Харківської області, яким залишено без змін заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 серпня 2008 року про стягнення з Відповідачів солідарно борг у сумі 651845 грн.; тобто через два роки п'ять місяців після укладення оспорюваних договорів. Інших доказів існування обставин, які б обумовили накладення арешту на будівлі та земельні ділянки, та існування боргу до укладення оспорюваних договорів позивачем не надано.
Посилання позивача на те, що після укладення оспорюваних договорів будівлями Відповідач 1 не користується, спростовується свідоцтвом про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_2 НОМЕР_1 від 17 січня 2006 року, та свідоцтвом про сплату єдиного податку НОМЕР_2 від 01.01.2010р. здійснює діяльність по вирощуванню грибів за адресою: АДРЕСА_2 ( в свідоцтві про сплату єдиного податку в п.4 допущена помилка - вказане місце здійснення діяльності м. Валки а.с. 41).
Та обставина, що Відповідач 1 є рідною сестрою Відповідача 3 не є доказом того, що оспорювані договори фіктивні, оскільки відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Суд не приймає до уваги показання свідка ОСОБА_13, оскільки вони суперечать матеріалам справи та показанням інших свідків. Так, твердження ОСОБА_13 про те, що ОСОБА_10 фінансував спільне підприємство Відповідача 2 та Відповідача 3 у розмірі приблизно 600 000 гривень з метою отримання дивідендів у розмірі 1 000 доларів щомісячно, тобто цим договором були передбачені правовідносини спільної діяльності (ст. 1130, 1131 ЦК України), спростовуються Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова, яким встановлено що домовленість між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 була направлена на встановлення правовідносин позики (ст.1046 ЦК України), що також підтверджується договором позики від 17 травня 2007 року та заявою відповідачів від 17 травня 2007 р. про отримання грошей. Крім того, відомості викладені у позовній заяві Позивачки до Валківського районного суду по цій справі також вказують на те, що 17 травня 2007 року між сторонами укладався саме договір позики, а не договір про спільну діяльність, тощо; і позивачка - ОСОБА_1, як і її представник не відмовлялися від визнання цих обставин, в порядку ст. 178 ЦПК України. Показання цього свідка, що власником будівель та земельних ділянок продовжує залишатися ОСОБА_4 та ОСОБА_3, а ОСОБА_2 не є їх власником, спростовується свідоцтвом про державну реєстрацію ФОП ОСОБА_2 НОМЕР_1 від 17 січня 2006 року, свідоцтвом ФОП ОСОБА_2 про сплату єдиного податку НОМЕР_2 від 01.01.2010 р. здійснює діяльність по вирощуванню грибів за адресою АДРЕСА_2.
З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що оспорювані договори створили реальні правові наслідки, а тому підстави для визнання їх недійсними, - відсутні, а позивачка не довела ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України.
Показання свідків, щодо відносин між ОСОБА_14 та позивачем і відповідачами, суд не бере до уваги, тому, що хоча свідки і назвали джерела своєї обізнаності, але сам ОСОБА_14 не був допитаний у судовому засіданні як свідок, не був попереджений про кримінальну відповідальність та не повідомляв про відомі саме йому обставини. А відповідно до ст. 63 ЦПК України, показання свідків - це повідомлення про відомі йому обставини справи, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).
Також суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за відповідачем ОСОБА_4 права власності на будівлю з земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 та визнання за відповідачем ОСОБА_3 права власності на будівлю з земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2, не підлягають задоволенню, оскільки ці вимоги суперечать ст. 16 ЦК України, ст.ст. 3, 38, 39, 42 ЦПК України. Так, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 16 ЦК України, , ч. 1 ст. 3 ЦПК України особа звертається до суду за захистом своїх прав, способом який передбачено ч. 2 цієї ж статті, в тому числі шляхом визнання права - п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України. Відповідно до ст.38, 39, 42 ЦПК України особи можуть захищати свої права через представника або законного представника, повноваження яких підтверджуються документами - довіреністю, свідоцтвом про народження, рішенням суду про призначення опікуна, тощо. Як вбачається зі змісту цих позовних вимог, позивач звертається до суду з вимогою про визнання не свого права власності, а права Відповідачів 2 і 3, але не має документів, передбачених ст. 42 ЦПК України, які б дозволяли йому діяти від імені цих осіб, більш того інтереси позивача суперечать інтересам Відповідачів. Тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання права власності за відповідачами.
На підставі викладеного, керуючись Постановою №9 Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст. 10, 11, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним правочину - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Валківський районний суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: Бондаренко В. М.