25 жовтня 2011 р. Справа № 56904/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Олендера І.Я., Каралюса В.М.
при секретарі судового засідання: Курдобі Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці та Державної митної служби України про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи та поновлення на роботі,-
встановила:
У січні 2011 року позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання незаконними та скасування наказів Голови Державної митної служби України №1970-к від 18.10.2010 року та начальника Львівської митниці №968-к від 19.10.2010 року щодо звільнення ОСОБА_1 з роботи, а також поновлення ОСОБА_1 на роботі на Львівській митниці і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що Державна митна служба України безпідставно припинина перебування позивача на державній службі в митних органах України. Звільнення з роботи ОСОБА_1 проведено в порушення вимог ст.ст.46,142 Кодексу законів України про працю, в даному випадку повинні були застосовуватись вимоги Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України». Позивач просив позов задоволити.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2011 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Голови Державної митної служби України №1970-к від 18.10.2010 року щодо звільнення ОСОБА_1, головного інспектора сектору митного оформлення №4 відділу митного оформлення №6 митного поста «Мостиська» Львівської митниці, із займаної посади з 18.10.2010 року. Визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці №968-к від 19.10.2010 року щодо оголошення наказу Державної митної служби України №1970-к від 18.10.2010 року про звільнення ОСОБА_1, головного інспектора сектору митного оформлення №4 відділу митного оформлення №6 митного поста «Мостиська» Львівської митниці, із займаної посади з 18.10.2010 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного інспектора сектору митного оформлення №4 відділу митного оформлення №6 митного поста «Мостиська» Львівської митниці. Стягнуо з Львівської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 25 735 (двадцять п'ять тисяч сімсот тридцять п'ять) гривень 26 (двадцять шість) копійок.
Постанову суду першої інстанції оскаржило Львівська митниця. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову постанову, якою в позові відмовити.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін,якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 на час звільнення працював на посаді головного інспектора сектору митного оформлення № 4 відділу митного оформлення № 6 митного поста «Мостиська» Львівської митниці.
18 жовтня 2010 року у відповідності до наказу Державної митної служби України (надалі ДМСУ ) № 1970-к ОСОБА_1 був звільнений з посади на підставі ст.40 п.7 КЗпП України за появу на роботі 18 жовтня 2010 року в нетверезому стані. 19 жовтня 2010 року Львівською митницею видано наказ № 968-к «Про оголошення наказу ДМСУ ».
Із наданих відповідачем матеріалів встановлено, що звільнення ОСОБА_1 проведено на підставі матеріалів, складених при виявленні факту знаходження останнього на роботі в нетверезому стані:
- акту від 18 жовтня 2010 року про відмову від проходження добровільного медогляду на предмет встановлення ознак сп'яніння чи вживання психотропної речовини, згідно якого ОСОБА_1 18.10.2010 року о 23год. 50 хв. був на роботі в нетверезому стані, та відмовився проходити добровільний медичний огляд, при цьому дав пояснення, що він алкогольних напоїв не вживав.
- акту від 18 жовтня 2010 року «Про перебування посадових осіб сектору митного оформлення № 4 відділу митного оформлення № 6 митного поста «Мостиська» Львівської митниці, а саме: головного інспектора ОСОБА_1, старшого інспектора Вишницького Олега Георгійовича, інспектора Гливінського Віталія Володимировича в нетверезому стані», згідно якого ОСОБА_1 18 жовтня 2010 року був на роботі в нетверезому стані, про що свідчили різкий запах алкоголю, незв'язне мовлення, хитання при ходьбі, почервоніння обличчя та блиск в очах. Вказаний акт підписаний членами комісії - співробітниками митниці: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
Оцінюючи звільнення позивача та згідно вимог ст. 149 КЗпП України суд першої інстанції виходив з того, що Державна митна служба України як роботодавець повинен був обов'язково дотриматись вимог чинного законодавства, зокрема зажадати від ОСОБА_1 пояснення з приводу вчиненого ним, на думку відповідача, порушення.
Проте, пояснення ОСОБА_1 адресоване тимчасово виконуючому обов'язки митного поста «Мостиська» Львівської митниці ОСОБА_2, а не до Державної митної служби України, яка є роботодавцем позивача.
В той же час, на поясненні і в матеріалах справи відсутні будь-які свідчення про те, що роботодавець ознайомлений із вказаним документом, приймав рішення про звільнення позивача із урахуванням пояснень останнього, доказів щодо цього відповідачами суду також не надано.
А відтак, недотримання вищевказаної законної процедури звільнення позивача є підставою для поновлення його на роботі.
Також, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 підписав акт про відмову від проходження добровільного медогляду на предмет встановлення ознак сп'яніння чи вживання психотропної речовини, у зв'язку із поясненням, в якому вказав що алкогольних напоїв він не вживав. Разом з тим, акту 18 жовтня 2010 року «Про перебування посадових осіб сектору митного оформлення № 4 відділу митного оформлення № 6 митного поста «Мостиська» Львівської митниці, а саме: головного інспектора ОСОБА_1, старшого інспектора Вишницького О.Г., інспектора ОСОБА_7 в нетверезому стані», ОСОБА_1 не підписував, і з ним не ознайомлювався.
Як встановлено колегією суддів, акт про відмову від проходження добровільного медичного огляду складався в адмінприміщенні сектору митного оформлення № 4 відділу митного оформлення № 6 митного поста «Мостиська», та в ньому проставлено час 00 год. 50 хв. 18.10.2010 року. Однак суд вважає, що вказаний акт є недостовірним та нелегітимним з наступних підстав.
Складання такого акту не передбачено жодним нормативно-правовим актом, оскільки особа не може добровільно відмовлятися від вчинення нею добровільних дій, а може відмовитись від вчинення дій, до яких вказану особу зобов'язано. Таким чином, засвідчений підписами у акті факт добровільної відмови від добровільного медичного огляду позбавлений юридичного змісту. З показів свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вбачається, що в першу чергу вказаний акт складався не о 00.50 год., а значно пізніше, оскільки свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_6 прибули на місце значно пізніше, десь близько 02.00 год. - 03.00 год. та перебували в приміщенні протягом тривалого часу. Крім цього, зазначені свідки, як і свідок ОСОБА_5 вказали про те, що ОСОБА_1 та інші працівники, вказані в акті, перебувають в нетверезому стані, їм стало відомо від в.о.начальника митного поста «Мостиська» ОСОБА_2, а вони особисто не бачили щоб ОСОБА_1 вживав алкоголь та не відчували у нього запаху алкоголю.
В той же час, ОСОБА_1 після закінчення робочої зміни, яку він здав у відповідний час, не будучи при цьому відстороненим від роботи, добровільно (за власним бажанням) пройшов медичний огляд на стан сп'яніння у найближчій медичній установі, якою є Мостиська комунальна центральна районна лікарня.
Крім цього, факт відсутності направлення на медичний огляд підтверджується показами свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7
Колегією суддів детально вивчено та проаналізовано акт від 18 жовтня 2010 року «Про перебування посадових осіб сектору митного оформлення №4 відділу митного оформлення № 6 митного поста «Мостиська» Львівської митниці, а саме: головного інспектора ОСОБА_1, старшого інспектора Вишницького О.Г., інспектора ОСОБА_7 в нетверезому стані».
Зазначений акт судом не може братися до уваги, як належний доказ факту вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв та перебування ними в нетверезому стані з наступних підстав. Акт складено на підставі акту від 18 жовтня 2010 року про відмову від проходження добровільного медогляду на предмет встановлення ознак сп'яніння чи вживання психотропної речовини, який судом визнано алогічним та позбавленим юридичного змісту.
Крім цього, як вбачається з показів підписантів Акту від 18 жовтня 2010 року «Про перебування посадових осіб сектору митного оформлення № 4 відділу митного оформлення № 6 митного поста «Мостиська» Львівської митниці у нетверезому стані»- свідків ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, позивач під час того, як в.о. начальника митного поста ОСОБА_2 говорив про те, що він перебуває у нетверезому стані, весь час сидів і не пересувався, тобто вказаної в акті хиткої ходи не проявляв.
Свідки - працівники митниці, які підписали акт вказали, що ні від ОСОБА_1, ні від інших працівників особисто не відчували запаху алкоголю, та заявили, що вони не є лікарями чи експертами, щоб достовірно встановити факт перебування чи не перебування осіб в нетверезому стані.
Що стосується самого змісту акту, то суд не може вважати його належним доказом ще і з тих підстав, що вказаний акт, всупереч вимогам до складання такого документи негайно ті безпосередньо на місці встановлення факту, було складено лише на наступний день в приміщенні Львівської митниці по вул. Костюшка, 1 у м. Львові, та підписано відповідними особами близько 13.00 год. наступного дня. З показів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_9 так і не встановлено ким саме складався вказаний акт, оскільки всі вони заявили, що акт не складали, при його складенні присутні не були, а лише підписали цей акт після того як на ньому вже був підпис ОСОБА_2 Крім цього, із вказаним актом ні позивач ОСОБА_1, ні інші особи, щодо яких він був складений, ознайомлені не були.
Також в акті зазначено, що ОСОБА_1 та іншим працівникам було запропоновано пройти медичний огляд на предмет встановлення стану алкогольного сп'яніння чи вживання психотропних речовин за направленням адміністрації та в супроводі працівників митного поста «Мостиська», однак зазначені особи від проходження медичного огляду відмовились. Вказані обставини представник відповідачів не зміг підтвердити належними доказами та це твердження повністю спростоване наявними у справі документами та показами свідків.
За таких обставин має логічний зміст та приймається судовою колегією до уваги пояснення позивача ОСОБА_1 стосовно того, що він не міг у встановленому чинним законодавством порядку пройти медичний огляд під час перебування на зміні, оскільки наказу про відсторонення його та інших працівників від роботи в порядку ст. 46 Кодексу законів про працю України не було, офіційного направлення керівництва митниці на проходження медичного огляду видано також не було, а тому його та інших працівників відсутність на робочому місці могла бути розцінена як самовільне залишення робочого місця та стати підставою для звільнення за прогул.
Як було встановлено під час розгляду справи, добровільне медичне освідування в найближчій медичній установі ОСОБА_1 та інші працівники пройшли відразу після закінчення робочої зміни.
Зазначене підтверджується також показами свідка - лікаря-нарколога ОСОБА_10, яка будучи допитаною в судовому засіданні в якості свідка та попередженою про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів зазначила, що нею особисто проводилось освідчення на факт вживання алкогольних ОСОБА_1 При цьому, свідок чітко вказала, що жодних ознак вживання алкоголю встановлено нею, як спеціалістом, не було, що також підтверджується лабораторними аналізами, які долучені до матеріалів справи.
Як встановлено судом, зокрема з показів позивача, лікарняних листів та довідки, наданої представником відповідача стан здоров'я ОСОБА_1 погіршився, враховуючи також те що він на даний час є інвалідом 2 групи, а на той час був інвалідом 3 групи безтерміново, в цей же день ОСОБА_1 звернувся зі скаргами на погіршення стану здоров'я у Мостиську районну лікарню та з 17.00 год. 18.10.2010 року останній перебував на стаціонарному лікуванні, про що було повідомлено його безпосереднє керівництво.
Відповідно до ч.3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що позивача було звільнено під час перебування на лікарняному, що є грубим порушенням чинного законодавства про працю.
Судова колегія вважає, що звільнення позивача з роботи є незаконним, проведеним в порушення ст. ст. 46, 142, 149 КЗпП України. Оскільки на працівників митниці розповсюджується дія Дисциплінарного статуту, ОСОБА_1, всупереч вимогам Статуту від роботи не відстороняли, службове розслідування не проводилось, вся процедура звільнення здійснена протягом доби.
Відтак колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18.05.2011 року у справі №2а-94/11/1370 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В. Улицький
Судді: І. Олендер
В. Каралюс
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 27.10.2011 року