Адміністративна справа № 2 -а - 14659/2011
20 жовтня 2011 року
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Вийванко О. М.
при секретарі с/з Жара М. Т.
за участю осіб, які беруть участь в справі:
позивача ОСОБА_2
представника відповідача Василенко Н. Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Посилаючись на те, що є матір'ю дитини, у зв'язку із чим вона отримує державну соціальну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Зазначила, що розмір допомоги має бути визначений на рівні прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, однак відповідачем допомога у вказаному розмірі не виплачується. Позивач не погоджується з діями відповідача і вважає, що розмір допомоги визначений не вірно, посилаючись на ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», якою передбачено, що розмір допомоги встановлюється відповідно встановленого Законом розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, просить визнати дії та бездіяльність відповідача протиправними та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виходячи з розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років, починаючи з 05.07.2010 р. з врахуванням виплат, проведених протягом цього часу.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав з мотивів та підстав викладених у позові та просить його задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив та просить у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у запереченнях.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за період з 05.07.2010 р. по 21.12.2010 р. залишено без розгляду.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що на утриманні позивача знаходяться дитина віком до 3-х років, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації як не працююча та застрахована у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа, яка має право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення 3-х років.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 23 розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»були внесені зміни до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», а саме: до ч. 1 ст. 15 «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень».
У розділі VIII прикінцевого положення вищезазначеного Закону вказано, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року -50 відсотками, з 1 січня 2009 року -75 відсотками, з 1 січня 2010 року -100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), деякі пункти розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». При цьому пункт 23 щодо внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», таким, що не відповідає Конституції України, не визнаний.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах необхідно застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
01.01.2008 р. набрали чинності зміни до ст. 15 Закону України № 2811 від 21.11.1992 р., відповідно до яких допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
З урахуванням викладеного, суд не погоджується з аргументами позивачки, оскільки вказані норми Закону № 2811 не скасовувались та не конституційними не визнавались.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з частинами 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, з огляду на викладене позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.6, 8, 9, 11, 71, 94, 128, 159, 163, 185, 186 КАС України, ст. ст. 19, 22, 46, 64, ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»", суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Тернопільської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий -суддя Вийванко О. М.