20 жовтня 2011 р. < Текст >Справа № 53414/11
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді - Дяковича В.П.,
суддів - Обрізко І.М., Яворського І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Болехові Івано-Франківської області на постанову Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2010 року у справі № 2а-294/10/0902 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Болехові Івано-Франківської області про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни, -
ОСОБА_1 04.11.2010 року звернулась до суду з позовом, яким просила визнати неправомірними дії відповідача та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області нарахувати та виплатити на її користь невиплачене підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по даний час та здійснювати надалі нарахування та виплату підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Ухвалою Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 03.05.2010 року відповідно до ст. 100 КАС України залишено без розгляду в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
Постановою Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2010 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії відповідача та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 04.05.2010 року по 17.11.2010 року, з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум, з одночасним збільшенням на 20% відповідно до вимог ч. 2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні». Суд відмовив в позові в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області надалі нараховувати та виплачувати на користь позивача підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивує тим, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснювалось в розмірах передбачених Законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та в межах передбачених на це видатків. Законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни.
Постанова в частині відмови в позові не оскаржена, тому відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України в апеляційному порядок переглядається.
Оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 1832 КАС України, колегія суддів відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії дитині війни, з врахуванням вимог ст. ст. 99, 100 КАС України, підлягають задоволенню за період з 04.05.2010 року по 17.11.2010 року, оскільки Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач у 2010 році повинен діяти відповідно до приписів діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Враховуючи, що відповідно до законодавства держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в його систему, але вони не вчинили необхідних дій для нарахування цих коштів та їх виплати, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Наявність у позивача права на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).
Крім того, згідно із законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Тому правильними є висновки суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про статус гірських населених пунктів в Україні» позивачу при нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії слід збільшити розмір такого на 20%, оскільки вона проживає на території гірського населеного пункту, що підтверджується відповідним посвідченням у справі.
Відсутність бюджетного фінансування, на яку вказує відповідач, не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст.160, 183-2, 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Болехові Івано-Франківської області залишити без задоволення.
Постанову Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 17 листопада 2010 року у справі № 2а-294/10/0902 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Болехові Івано-Франківської області про зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії дитині війни - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.
ГОЛОВУЮЧИЙ: В.П. ДЯКОВИЧ
СУДДІ І.М. ОБРІЗКО
І.О. ЯВОРСЬКИЙ