Справа № 22-ц-5/11 Головуючий у 1 інстанції: Головатий В.Я.
Категорія справи: 45 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.
19 грудня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого -судді Петрички П.Ф.,
суддів Зверхановської Л.Д. і Цяцяка Р.П.,
при секретарі Колодці М.І.,
за участю ОСОБА_2 - представника позивача ОСОБА_3;
відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_5; представника Львівської міської ради Зелінської С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10 липня 2009 року,
Оскаржуваним рішенням ОСОБА_3 відмовлено за безпідставністю позовних вимог у задоволенні його позову до Львівської міської ради, Управління земельних ресурсів у м. Львові, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 про скасування ухвали Львівської міської ради від 05.07.2007 року № 1024 в частині надання земельної ділянки площею 0,0753 га на АДРЕСА_2 (у подальшому -„спірна земельна ділянка”) у власність ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_7
Дане рішення оскаржив позивач ОСОБА_3
Апелянт просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Вважає, що висновок суду про те, що на момент підписання акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 05.07.2006 року по лінії А-Б земельна ділянка на АДРЕСА_1 знаходилась у фактичному користуванні ВАТ „Львівбджолосервіс”, неправомірно зроблений без з'ясування на підставі якого документу, з якого часу і в яких саме розмірах згадана земельна ділянка знаходилася у у фактичному користуванні ВАТ „Львівбджолосервіс”, чи це „фактичне користування” є законним і чи спірна земельна ділянка вилучалася у ВАТ „Львівбджолосервіс”.
Стверджує, що на час підписання акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 05.07.2006 року фактичним користувачем частини спірної земельної ділянки (а саме -проїздом та проходом до складу за адресою АДРЕСА_1) вже був він, а не ВАТ „Львівбджолосервіс”, оскільки 02.09.2005 року ним по договору купівлі-продажу будівлі за адресою АДРЕСА_1 було придбано будівлю складу, для використання якого за цільовим призначенням, а саме -його обслуговування і під'їзду до нього, мала б бути виділена земельна ділянка, однак виділення спірної земельної ділянки відповідачам призвело до фактичного позбавлення його права використовувати згадане приміщення складу за його цільовим призначенням.
Стверджує, що за всіма приміщеннями ВАТ „Львівбджолосервіс” (до складу яких раніше входив будинок відповідачів, який до 1998 року був нежитловим, а також і склад, який він купив 02.05.2005 року) для їх обслуговування була закріплена одна земельна ділянка, а не за кожним приміщенням окремо в певних розмірах, а відтак вважає, що для забезпечення кожного з об'єктів під'їздом для автотранспорту та проходом згадана земельна ділянка повинна бути перерозподілена в цілому -з урахуванням інтересів власників об'єктів, які на ній знаходяться.
Вважає, що ВАТ „Львівбджолосервіс” мало б бути залучене до участі у справі в якості третьої особи, чого зроблено не було.
Вважає, що судом не враховано норми ч. 2 ст. 377 ЦК України, якою встановлено, що у разі відчуження будівлі до набувача переходить право на користування тими частинами земельної ділянки, яка була надана у користування, на якій ця будівля розміщена і яка необхідна для її обслуговування.
Вважає акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 05.07.2006 року таким, що складений з порушенням Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, оскільки той не підписаний районним землевпорядником і підпис голови правління ВАТ „Львівбджолосервіс” на ньому не завірено, що (на думку апелянта) тягне недійсність цього акту і, відповідно, скасування ухвали Львівської міської ради від 05.07.2007 року № 1024, як такої, що видана на підставі цього акту.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта і його представника на підтримання доводів апеляційної скарги та заперечення цих доводів зі сторони відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 і представника Львівської міської ради, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент підписання акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 06.07.2006 року по лінії А-Б земельна ділянка по АДРЕСА_1 „згідно довідки управління земельних ресурсів м. Львова знаходиться у фактичному користуванні ВАТ „Львівбджолосервіс” і на момент підписання згаданого акту від 06.07.2006 року у позивача були відсутні правові підстави підписувати цей акт.
Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного.
Статтею 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на ту частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування (ч.1). Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування (ч.2).
Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а ст. 126 ЗК України -що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (ч.1), цивільно-правовою угодою чи свідоцтвом про право на спадщину (ч.2), а право постійного користування -державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Як вбачається з Договору купівлі-продажу від 05.07.2002 року , квартира АДРЕСА_3 була передана у власність відповідачам ОСОБА_5 і ОСОБА_7 01.06.2000 року ВО „Львівбджолпром”, що стверджується свідоцтвом про право власності на цю квартиру, виданому 01.06.2000 року ВО „Львівбджолпром”, а у подальшому по вище згаданому Договору купівлі-продажу від 05.07.2002 року ОСОБА_5 і ОСОБА_7 17/50 згаданої квартири відчужили відповідачу ОСОБА_4 (а.с. 54).
02.09.2005 року по Договору купівлі-продажу будівлі позивач ОСОБА_3 купив будівлю складу загальною площею 279,6 кв.м. на АДРЕСА_1 (адреса суміжна з адресою АДРЕСА_2), яка (будівля) належала її продавцю ОСОБА_8 на підставі нотаріально посвідченого Договору купівлі-продажу будівлі від 17.01.2003 року (а.с. 10).
Таким чином, суміжні будівлі на АДРЕСА_2 (одноквартирний житловий будинок) та на АДРЕСА_1 (будівля складу загальною площею 279,6 кв.м.) щонайменше з 01.06.2000 року та (відповідно) з 17.01.2003 року не перебували у власності ВАТ „Львівбджолосервіс”.
Будь-яких документів, які передбачені вище згаданими ст.ст. 125 і 126 Земельного кодексу України, про права ВАТ „Львівбджолосервіс” на земельну ділянку АДРЕСА_2 - АДРЕСА_1 відповідачами до суду подано не було.
Про відсутність таких свідчить також і Довідка про правовий статус земельної ділянки, видана 01.04.2008 року Управлінням земельних ресурсів у м. Львові, у якій зазначено, що „згідно земельно-кадастрових даних земельна ділянка на вул. Січинського-Врубеля ... входить в межі земельної ділянки, яка знаходиться у фактичному користуванні Львівбджолопром” (а.с. 68).
Відтак, до набувачів вище згаданих будинку (відповідачів) та будівлі складу (позивача) перейшло право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування -з часу набуття їх у власність (для позивача - з 02.09.2005 року ).
Таким чином, станом на 05.07.2006 року (день складання Акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки на АДРЕСА_2 -а.с. 8) даний Акт по межі, яка мала б розділити частини земельної ділянки на яких розміщені одноквартирний житловий будинок на АДРЕСА_2 та будівля складу на АДРЕСА_1, мав би погоджувати позивач ОСОБА_3 -власник будівлі складу на АДРЕСА_1, а не голова правління ВАТ „Львівбджолосервіс”, яке станом на 05.07.2006 року не було власником будівлі складу на АДРЕСА_1 і не мало будь-яких правовстановлюючих документів на земельну ділянку на якій розміщені згадані будівлі.
Згідно Висновку комісійної будівельно-технічної експертизи від 01.08.2011 року, проведеної по справі на клопотання представника Львівської міської ради, з урахуванням того, що на земельну ділянку на АДРЕСА_2 видано державний акт на право власності, влаштування заїзду до приміщення складу на АДРЕСА_1 можливо лише при умові розбирання цегляної огорожі для влаштування такого заїзду, а організація безпечного під'їзду автопоїзда до приміщення цього складу за наведених умов з технічної точки зору взагалі є неможливою (а.с. 156-163), що, відповідно, унеможливлює використання позивачем належної йому будівлі складу за її цільовим призначенням.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п. 3 і 4, 314 ч.2, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 10 липня 2009 року скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Львівської міської ради від 05.07.2007 року № 1024 „Про передачу громадянам у власність, спільну сумісну власність та оренду земельних ділянок у м. Львові” в частині передачі у спільну сумісну власність ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_7 земельної ділянки площею 753 кв.м. на АДРЕСА_2 для обслуговування житлового будинку (п. 74 Додатку до ухвали) -с к а с у в а т и.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскарженим у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий:
Судді: