Справа № 2-а-278/11 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2011 року Турківський районний суд Львівської області в складі: головуючої, судді Строни Т.Г., при секретарі Сисан С.І., розглянувши в м. Турці позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Турківському районі Львівської області про визнання протиправними дій щодо неналежної виплати підвищення до пенсії як дитині війни,
встановив:
13.10.2011 року до суду із даним позовом звернувся ОСОБА_1.
Посилається на те, що він є дитиною війни. Згідно ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни»із січня 2006 року йому повинна виплачуватися соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. За період із 01.01.2006 року йому така допомога не виплачувалась, а із 2007 року виплачувалася в неповному обсязі.
Мінімальна пенсія за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Його законні права було обмежено шляхом прийняття неконституційних положень нормативно-правових актів. Про належні як дитині війни виплати йому стало відомо із повідомлення УПФУ в Турківському районі у відповідь на його звернення.
Просить суд поновити строк для звернення до суду, визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Турківському районі Львівської області щодо неналежного нарахування та виплати йому щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та стягнути із відповідача недоплачене йому підвищення до пенсії в розмірі, визначеному ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ст. 28 закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», за період із 2006 року по 2010 рік в сумі 6969 грвн.20 коп., а також зобов»язати відповідача і надалі нараховувати і виплачувати відповідне підвищення.
В судовому засіданні позивач свій позов підтримав і окрім зазначеного ним в позовній заяві нічого додати не побажав.
В судовому засіданні представниця Управління Пенсійного фонду України в Турківському районі Львівської області позов не визнала і підтримала письмові заперечення, про те, що законодавством України не визначено поняття мінімальної пенсії за віком, а тому вимоги позивача є безпідставними і не ґрунтуються на чинному законодавстві. Крім того, вважає, що законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначено на законодавчому рівні, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Вислухавши позивача, представницю відповідача, дослідивши обставини справи, всі наявні документи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, із таких підстав.
Судом встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Явора Турківського району Львівської області і є дитиною війни, має право на встановлене ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення до пенсії.
Ці обставини підтверджуються паспортом позивача та пенсійним посвідченням.
У відповідності до ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни до пенсії чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинно виплачуватися підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За період із 2006 року по час звернення до суду позивач перебував і перебуває на обліку як пенсіонер в Управлінні Пенсійного фонду України в Турківському районі Львівської області.
Враховуючи наведене вище, Управління Пенсійного фонду України в Турківському районі Львівської області було зобов'язане нараховувати та виплачувати надбавки до пенсії позивачу як дитині війни, однак в цей період надбавки до пенсії виплачувалися не в повному обсязі, а також не виплачуються по даний час, що вбачається із листа відповідача № 5736/03-21 від 08.08.2011 року, із пояснень в судовому засіданні представниці відповідача та із письмового заперечення від 21.10.2011 року № 7681/06-14.
Беручи до уваги положення ст.ст. 22, 46 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп, закони про Держбюджет не можуть скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів, законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх.
Посилання відповідача на те, що згідно ч. 3 ст.28 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, суд вважає безпідставними, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Суд також вважає безпідставними доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання щодо органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, що мають статус дітей війни.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахування пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на Управління Пенсійного фонду України в Турківському районі Львівської області за місцем проживання позивача.
Покликання відповідача на відсутність бюджетного фінансування передбачених законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань суд до уваги не приймає, оскільки реалізація особою права, що пов'язане із отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.
Також при цьому суд враховує положення п.п. 5,6 рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року про те, що Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів, законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок -скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. Суд вважає, що незалежно від положень законів України про Державний бюджет щодо даного питання позивач мав і має право на доплату до пенсії у вигляді підвищення, визначеного ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Доказів про те, що позивачу нараховано і виплачено відповідно до закону належну надбавку, відповідачем суду не представлено.
Оскільки на день прийняття судом даного рішення відповідач продовжує не виплачувати в повному обсязі належні позивачу щомісячні надбавки, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог, та зобов»язати відповідача нарахувати та виплатити належне підвищення позивачу із 13.04.2011 року та нараховувати та виплачувати належне позивачу підвищення до пенсії і надалі - до втрати ним такого права.
Враховуючи вимоги ст.ст. 99, 100 КАС України, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 за період із 2006 року по 2010 рік слід відмовити, оскільки підстави для задоволення заяви про поновлення строку на звернення до суду відсутні.
На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 11, 41, 69-71, 128, 160-163 КАС України, ст.ст. 22, 46 Конституції України, законом України «Про соціальний захист дітей війни», рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп та від 22.05.2008 року № 10-рп, законом України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», суд
постановив:
позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в Турківському районі Львівської області щодо неналежного нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Турківському районі Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі, визначеному ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ст. 28 закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»за період із 13.04.2011 року по час виконання даної постанови, а також виплачувати його надалі у визначеному законом розмірі до втрати ОСОБА_1 права на таке підвищення.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через районний суд протягом 10 днів із дня отримання її копії.
Головуюча-