Справа № 2-а-287/11 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2011 року Турківський районний суд Львівської області в складі: головуючої, судді Строни Т.Г., при секретарі Сисан С.І., розглянувши в м. Турці позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Турківському районі Львівської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов»язання вчинити дії,
встановив:
25.10.2011 року до суду із даним позовом звернулася ОСОБА_1.
Посилається на те, що вона є дитиною війни. Згідно ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни»із січня 2006 року їй повинна виплачуватися соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. За період із 25.04.2011 року по час звернення до суду їй така допомога виплачувалась в неповному обсязі.
Просить суд визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Турківському районі Львівської області та зобов»язати відповідача здійснити перерахунок їй пенсії за шість місяців перед зверненням до суду із підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, визначеного ст.28 закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»та провести її виплату.
Начальник Управління Пенсійного фонду України в Турківському районі Львівської області у письмовому запереченні позов не визнала і пояснила, що законодавством України не визначено поняття мінімальної пенсії за віком, а тому вимоги позивачки є безпідставними і не ґрунтуються на чинному законодавстві. Крім того, вважає, що законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вимог закону ,,Про соціальний захист дітей війни", не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши обставини справи, всі наявні документи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, із таких підстав.
Судом встановлено, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Комарники Турківського району Львівської області і є дитиною війни, має право на встановлене ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення до пенсії.
Ці обставини підтверджуються паспортом позивачки та пенсійним посвідченням.
У відповідності до ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни до пенсії чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинно виплачуватися підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За період із 25.04.2011 року по час звернення до суду, тобто за період, заявлений в позовній заяві, позивачка перебувала і перебуває на обліку як пенсіонерка в Управлінні Пенсійного фонду України в Турківському районі Львівської області.
Враховуючи наведене вище, Управління Пенсійного фонду України в Турківському районі Львівської області було зобов'язане нарахувати та виплатити надбавки до пенсії позивачці як дитині війни, починаючи із 25.04.2011 року по час звернення до суду, однак в цей період надбавки до пенсії виплачувалися не в повному обсязі, що вбачається із довідки № 8153/06-14 від 10.11.2011 р., а також не виплачує по даний час, що вбачається із письмового заперечення від 10.11.2011 року № 8154/06-14.
Беручи до уваги положення ст.ст. 22, 46 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп, закони про Держбюджет не можуть скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів, законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх.
Посилання відповідача на те, що згідно ч.3 ст.28 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, суд вважає безпідставними, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Суд також вважає безпідставними доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання щодо органу, на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, що мають статус дітей війни.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення про Пенсійний фонд України і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахування пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачки, передбаченої ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на Управління Пенсійного фонду України в Турківському районі Львівської області за місцем проживання позивачки.
Покликання відповідача на відсутність бюджетного фінансування передбачених законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань суд до уваги не приймає, оскільки реалізація особою права, що пов'язане із отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.
Також при цьому суд враховує положення п.п. 5,6 рішення Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року про те, що Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів, законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок -скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. Суд вважає, що незалежно від положень законів України про Державний бюджет щодо даного питання позивачка має право на доплату до пенсії у виді підвищення, визначеного ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Доказів про те, що позивачці нараховано і виплачено відповідно до закону належну надбавку, відповідачем суду не представлено.
Оскільки відповідач продовжує і надалі не виплачувати в повному обсязі належні позивачці щомісячні надбавки, відповідно до вимог закону суд вважає необхідним зобов»язати відповідача, враховуючи його обов»язок проведення щомісячних виплат, нараховувати та виплачувати позивачці надбавки до пенсії як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно закону України «Про соціальний захист дітей війни»до втрати позивачкою права на таке підвищення.
На підставі наведеного вище та керуючись ст.ст. 69-71, 160-165, 167, 183-2, 254 КАС України, ст.ст. 22, 46 Конституції України, Законом України ,,Про соціальний захист дітей війни", Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп та від 22.05.2008 року № 10-рп,
вирішив:
позов задовольнити.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Турківському районі Львівської області щодо недорахування та недовиплати ОСОБА_1 як дитині війни щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною.
Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України в Турківському районі Львівської області зробити перерахунок та виплату ОСОБА_1 як дитині війни підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, що визначене залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст. 28 закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»із урахуванням фактичних виплат за період із 24.04.2011 року по час виконання даної постанови та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії і надалі до втрати позивачкою права на таке підвищення.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через районний суд протягом 10 днів із дня отримання її копії.
Головуюча-