Справа: № 2-а-1331/11 Головуючий у 1-й інстанції: Сова Т.Г.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
"30" листопада 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Романчук О.М.;
суддів: Пилипенко О.Є.; Шелест С.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Менської РДА Чернігівської області на постанову Менського районного суду Чернігівської області від 07 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Менської РДА Чернігівської області про визнання дій відповідача щодо виплати допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»незаконними, -
В березні 2011 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Менського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Менської РДА Чернігівської області про визнання дій відповідача щодо виплати допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»незаконними (а.с. 1-2).
Постановою Менського районного суду Чернігівської області від 07 квітня 2011 року позовні вимоги задоволено (а.с. 13-15).
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову позивачу відмовити в повному обсязі (а.с. 18-19).
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріалів справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду -без змін, з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до положень ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено і таке підтверджується матеріалами справи, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 р. 2 категорії, перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Менської РДА Чернігівської області.
З огляду на таке, колегія суддів вважає за доцільне відмітити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції Закону України від 06.06.1996 року № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (ч. 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Всупереч ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу вказана щорічна допомога на оздоровлення виплачувалася в розмірах і порядку, визначеному відповідно до Постанови КМ України, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагає вказаний Закон.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами застосуванню підлягає саме Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як нормативний акт вищої юридичної сили.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягає стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
З огляду на таке, доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним, а тому підстав для її задоволення немає.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України, ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає, як така, що постановлена за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в справах, розгляд яких передбачено п. 2 ч. 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Менської РДА Чернігівської області залишити без задоволення, постанову Менського районного суду Чернігівської області від 07 квітня 2011 року - без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Романчук
Судді: О.Є. Пилипеко
С.Б. Шелест