ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
12 грудня 2011 року № 2а-11828/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі колегії суддів: головуючого судді Григоровича П.О., суддів Каракашьяна С.К., Смолія І.В., при секретарі судового засідання Очколяса О.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до
третя особа Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України
Кредитна спілка «Тринадцята зарплатня»
провизнання незаконною (неправомірною) бездіяльність органу державної влади та відшкодування шкоди
В серпні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, в якому просила:
- Визнати незаконною (неправомірною) бездіяльність відповідача при не застосуванні до Кредитної спілки «Тринадцята зарплатня»заходів впливу у вигляді відсторонення керівництва від управління фінансовою установою та призначення тимчасової адміністрації;
- Стягнути з казначейського рахунку державного бюджету на користь позивача у відшкодування завданої шкоди суму вкладів 6000,00 грн. та нарахованих процентів на вклади у сумі 3960,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок неналежного контролю та нагляду за діяльністю Кредитної спілки «Тринадцята зарплатня»з боку Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, третьою особою не було виконано зобов'язання щодо повернення позивачу сум вкладів за депозитними договорами та нарахованих на ці суми процентів. На думку позивача, відповідач неналежно виконував покладене на нього згідно Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 04.04.2003 року № 292/2003, завдання щодо своєчасного, ефективного та адекватного захисту прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування заходів впливу з метою запобігання порушенням законодавства.
Позивач наголошує на тому, що, встановивши наявність допущених Кредитною спілкою «Тринадцята зарплатня»порушень, Державна комісія неправомірно не застосувала такий захід впливу, як відсторонення керівництва від управління спілкою та призначення тимчасової адміністрації. Таким чином, завдана бездіяльністю відповідача шкода має бути відшкодована позивачу на підставі ст. 45 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»та ст. 1173 Цивільного кодексу України.
Представник третьої особи на стороні відповідача надав письмові пояснення, в яких доводи позовної заяви підтримав, зазначив, що невиконання Кредитною спілкою «Тринадцята зарплатня»взятих на себе зобов'язань за депозитними договорами стало наслідком незастосування уповноваженим органом відповідних заходів впливу по відношенню до спілки. На думку представника, дії Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України по захисту прав вкладників і припиненню порушень в спілці не були своєчасними, необхідними та достатніми.
Ухвалою від 10.10.2011 року витребувано у відповідача та у ГУ МВС докази, в зв'язку з чим оголошено перерву по справі.
Відповідач заперечень проти позову не надав, в судові засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. На виконання вимог ухвали суду від 10.10.2011р. надав завірені копії запитаних судом документів.
11.11.2011 року через відділ документального забезпечення від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 11.11.2011р. оголошено про закінчення підготовчого провадження та призначено справу №2а-11828/11/2670 до судового розгляду у складі колегії суддів: головуючого судді Григоровича П.О., суддів Каракашьяна С.К., Смолія І.В.
Відповідно до положень ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України справа вирішується в письмовому провадженні на підставі наявних в ній доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
18.11.2008 року між Кредитною спілкою «Тринадцята зарплатня», в особі голови Правління ОСОБА_2, та членом спілки ОСОБА_1 був укладений Договір № 90/11/08 про внесення внеску (вкладу) на депозитний рахунок.
Згідно п.п. 1.1. -1.3. Договору № 90/11/08 спілка приймає від вкладника внесок (вклад) на депозитний рахунок в сумі 3000 грн. та зобов'язується повернути суму вкладу на умовах та в порядку, встановленому цим договором. Процентна ставка за вкладом встановлюється у розмірі 22 % річних, згідно встановлених у спілці ставок, виплата яких здійснюється щомісячно. Днем закінчення строку договору визначено 18.05.2009 року.
Відповідно до п. 2.1.,2.2. Договору № 90/11/08 вкладник передає кошти спілці шляхом внесення готівки через касу спілки або шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок спілки, вказаний в цьому договорі. Вкладник зобов'язується внести вклад готівкою -
в день підписання договору; шляхом безготівкового розрахунку -протягом трьох банківських днів з дня укладання сторонами договору.
Згідно встановлених в п.п. 2.3. зазначеного Договору правил нарахування та виплати процентів -проценти нараховуються за фактичну кількість днів користування спілкою сумою вкладу, починаючи з наступного дня після його отримання коштів на депозитний рахунок. Нарахування процентів припиняється в день закінчення строку вкладу, яким є 18.05.2009 року, чи в день дострокового розірвання договору.
Виплата вкладу та процентів за вкладом здійснюється у встановленому договором порядку через касу спілки або шляхом перерахування коштів на рахунок, визначений вкладником у відповідній заяві (п.п. 2.5.), при цьому нараховані проценти до суми вкладу не додаються.
Відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов Договору № 90/11/08 несуть сторони. Сторони звільняються від відповідальності лише у випадку виникнення обставин непереборної сили, що визначені договором (п.п. 5.1., 7.1. договору)
Також, 18.11.2008 року між Кредитною спілкою «Тринадцята зарплатня», в особі голови Правління ОСОБА_2, та членом спілки ОСОБА_1 був укладений Договір № 100/11/08 про внесення внеску (вкладу) на депозитний рахунок.
Згідно п.п. 1.1. -1.3. Договору № 100/11/08 спілка приймає від вкладника внесок (вклад) на депозитний рахунок в сумі 3000 грн. та зобов'язується повернути суму вкладу на умовах та в порядку, встановленому цим договором. Процентна ставка за вкладом встановлюється у розмірі 22 % річних, згідно встановлених у спілці ставок, виплата яких здійснюється щомісячно. Днем закінчення строку договору визначено 18.05.2009 року.
Всі інші умови Договору № 100/11/08, в тому числі щодо повернення суми вкладу та виплати процентів за користування вкладом, є аналогічними умовам Договору № 90/11/08.
Квитанціями до прибуткових касових ордерів від 18.11.2008 року підтверджується прийняття Кредитною спілкою «Тринадцята зарплатня»від ОСОБА_1 6000 грн. основної суми по Договорах № 90/11/08, № 100/11/08 та 20 грн. обов'язкового пайового внеску.
ОСОБА_1 наголошує на тому, що внаслідок зловживань та порушень з боку колишнього керівництва спілки, передані нею внески не були повернуті по закінченню строку дії договорів. На думку позивачки, це стало наслідками недостатнього та неефективного здійснення контролю за діяльністю спілки з боку Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України в межах її повноважень, передбачених Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»та Положенням про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України. Представник третьої особи третьої особи доводи позивача підтримав та зазначив, що у зв'язку з бездіяльністю відповідача загальний розмір боргу спілки перед вкладниками становить 106774172,64 грн.
В підтвердження своїх доводів, позивач та представник третьої особи посилаються на наявні у справі: заяву на ім'я Генерального прокурора України, підписану членами Кредитної спілки «Тринадцята зарплатня»; лист-відповідь Держфінпослуг від 17.03.2011 № 1621/43-12 щодо розгляду колективного звернення членів спілки; лист членів спілки на ім'я голови Держфінпослуг від 21.05.2010 року; заяви голови спостережної ради спілки на ім'я начальника Шевченківського РУГУ МВС України в м. Києві № 289 від 13.10.2010 року та № 290 від 13.10.2010; листи на ім'я голови Держфінпослуг від 24.06.2010 року та від 29.06.2010; Акт про результати перевірки наявності документації Кредитної спілки «Тринадцята зарплатня»від 30.06.2010 року; лист Держфінпослуг від 15.04.2011 № 2478/43-12 щодо розгляду колективного звернення членів спілки; звернення членів спілки на ім'я Голови Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією № 88 від 12.02.2011 року; видану слідчим СВ Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві 12.05.2011 року довідку, про те, що ОСОБА_1 визнана потерпілою і цивільним позивачем по кримінальній справі №10-25285 (КС «Тринадцята зарплатня»), порушеної за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою) на суму спричиненого їй матеріального збитку -6000 грн. та інші документи.
З вказаних документів та пояснень учасників справи вбачається, що починаючи з четвертого кварталу 2008 року Кредитна спілка «Тринадцята зарплатня»в особі її колишнього керівництва припинила виконувати свої зобов'язання перед вкладниками. Як пояснив представник третьої особи, в травні 2010 року ГУБОЗ МВС України був заарештований попередній Голова спілки -ОСОБА_2, в зв'язку з чим група членів спілки заявою від 21.05.2010 року просила Держфінпослуг взяти участь у загальних зборах членів спілки 02.06.2010 року та призначити тимчасового адміністратора.
02.06.2010 року загальними зборами членів спілки обраний новий склад Спостережної ради з причин недовіри її попередньому складу та голові ради -ОСОБА_3 Матеріали справи свідчать про наявність спорів щодо повноважень між посадовими особами попереднього та новобраного складу.
Новообраною спостережною радою виявлено факти видачі попереднім керівництвом значних сум кредитів без відповідних гарантій їх повернення та відсутність первинних документів та інших документів, що забезпечувати діяльність спілки. В зв'язку з цим, в 2010 та 2011 роках члени спілки неодноразово звертались до народних депутатів, Генерального прокурора України, Держфінпослуг та в інші органи з проханням вжиття адекватних заходів в межах їх компетенції для захисту прав ошуканих вкладників.
Звернення членів спілки були скеровані до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, якою їх розглянуто та надано відповідь про вжиті комісією заходи для захисту прав споживачів фінансових послуг.
Вирішуючи справу на підставі наявних матеріалів, суд виходить з наступного.
Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»(надалі -Закон) встановлено загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг. В статті 19 Закону визначено, що метою державного регулювання ринків фінансових послуг в Україні є, серед іншого, захист інтересів споживачів фінансових послуг. Такий захист здійснюється в межах повноважень відповідного органу та встановленим способом.
Відповідно до п. 10 ст. 27 Закону до повноваження національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, належить застосовування заходів впливу та накладення адміністративних стягнень у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Відповідно до п.п. 11,12 вказаної статті комісія, в межах своїх повноважень, надсилає матеріали в правоохоронні органи стосовно фактів правопорушень, що стали відомі під час проведення перевірок, надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов'язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів та вживає інші заходи, відповідно до закону.
Вичерпний перелік заходів, які може застосовувати Держфінпослуг, визначений статтею 40 Закону. Зокрема, в межах своїх повноважень, комісія може:
1) зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення;
2) вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи;
3) накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону;
4) тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг;
5) відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію;
6) затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи;
7) порушувати питання про ліквідацію установи;
9) виносити рішення про заборону укладати нові пенсійні контракти з учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Порядок та умови застосування заходів впливу встановлюються законами України та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Розпорядженням Держфінпослуг від 13.11.2003 N 125 затверджене Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу.
Указом Президента України від 04.04. 2003 року N 292/2003 затверджено Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України. Вказаним Положенням визначено, що Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України (Комісія) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. Комісія є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.
В п. 3 Положення серед основних завдань Комісії визначено, зокрема, здійснення державного регулювання та нагляду за наданням фінансових послуг і додержанням законодавства в цій сфері; захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування заходів впливу з метою запобігання порушенням законодавства на ринках фінансових послуг та їх припинення.
Комісія здійснює захист прав споживачів фінансових послуг в межах наданих їй повноважень та способами, передбаченими законодавством.
В п. 4 Положення визначені функції, які виконує Комісія відповідно до покладених на неї завдань та у межах своєї компетенції, зокрема: здійснює згідно із законами України державне регулювання і нагляд за діяльністю кредитних спілок, здійснює реєстрацію фінансових установ та веде Державний реєстр фінансових установ (п.п. 3, 4 п. 4 Положення); установлює порядок та умови застосування заходів впливу згідно з законом (п.п. 45 п. 4 Положення); надсилає фінансовим установам і саморегулівним організаціям обов'язкові до виконання розпорядження щодо усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів (п.п. 46 п. 4 Положення); надсилає матеріали в правоохоронні органи стосовно фактів правопорушень, які стали відомі під час проведення перевірок (п.п. 47 п. 4 Положення) та виконує інші функції відповідно до покладених на неї завдань.
Відповідно до п.п. 12 п. 5 Положення Комісія має право в межах своїх повноважень застосовувати до фінансових установ, які не додержуються законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, такі заходи впливу:
- зобов'язати порушника вжити заходів до усунення порушення;
- вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи;
- накладати штрафи відповідно до закону;
- тимчасово зупиняти дію або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг;
- відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати її тимчасову адміністрацію;
- затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи;
- порушувати питання про ліквідацію фінансової установи;
Згідно п. 6 Положення до виключної компетенції Комісії як колегіального органу належить, зокрема:
- прийняття рішень про відсторонення керівництва від управління фінансовою установою у разі недодержання законів та інших нормативно-правових актів України, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, призначення тимчасової адміністрації та її керівника належить до виключної компетенції Комісії як колегіального органу (п.п. 6 п. 6 Положення).
- схвалення рішень директорів департаментів Комісії про включення фінансових установ до Державного реєстру фінансових установ або виключення з нього, а також видачу, зупинення або анулювання ліцензій на надання фінансових послуг (п.п. 8 п. 6 Положення);
- здійснення функції, визначеної підпунктом 45 пункту 4 Положення, а саме -встановлення порядку та умов застосування заходів впливу згідно з чинним законодавством (п.п. 17 п. 6 Положення).
Під час виконання покладених на неї завдань Комісія колегіально приймає рішення, взаємодіє з центральними органами виконавчої влади та іншими органами. Комісія як колегіальний орган утворюється у складі дев'яти членів: Голова Комісії, три заступники Голови, у тому числі його перший заступник, п'ять членів Комісії - директорів департаментів. Основною формою роботи Комісії є засідання, які проводяться у разі потреби, але не рідше ніж один раз на місяць, та є правомочними в разі наявності не менше п'яти членів (п. 9 Положення).
З наявних матеріалів справи вбачається, що відповідач вживав відповідні заходи в межах наданих йому законом повноважень та повідомляв членам Кредитної спілки про заходи, спрямовані на захист їх прав. Зокрема, листами Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України повідомляла про вжиті нею наступні заходи: проведення позапланової інспекції діяльності фінансової установи; повідомлення МВС, СБУ та Генеральну прокуратуру щодо наявності в діях посадових осіб спілки ознак злочинів, передбачених ст. 191 Кримінального кодексу України (листи від 04.06.2010 р. № 7050/43-05, від 23.06.2010 р. № 8084/43-5); направлення Державній податковій адміністрації України лист № 1071/35-2 від 01.06.2010 про діяльність найбільш проблемних спілок, серед яких Кредитна спілка «Тринадцята зарплатня»; повідомлення Управління по боротьбі з організованою злочинністю про наявність обставин, які можуть свідчити про підробку та знищення документів фінансової установи; направлення скарг членів спілки, що надходили на адресу відповідача, до правоохоронних органів для належного реагування тощо.
З метою врегулювання проблемних питань кредитної кооперації в Україні, Держфінпослуг погодила та передала для схвалення відповідний проект розпорядження Кабінету Міністрів України.
На підтвердження викладеного, відповідач надав суду копії документів, зокрема: складені Держфінпослуг за наслідками проведених перевірок протягом 2009-2010 років численні акти та розпорядження про усунення третьою особою порушень вимог законодавства, постанови про накладення штрафів за порушення вимог законодавства, рішення №36/кс від 09.02.2010 року про тимчасове зупинення дії ліцензії на провадження діяльності з залучення внесків (вкладів) членів кредитної спілки, рішення №46-Л від 11.06.2010 року директора департаменту тимчасового адміністрування фінансово-кредитних установ Держфінпослуг про анулювання ліцензії на провадження діяльності з залучення внесків (вкладів) членів кредитної спілки та розпорядження № 481 від 17.06.2010 року та розпорядження про його схвалення тощо. При цьому, анулювання ліцензії на провадження діяльності з залучення внесків (вкладів) членів кредитної спілки не звільняє спілку від виконання взятих на себе зобов'язань по укладеним раніше депозитним договорам.
Також, Держфнпослуг в межах своєї компетенції зверталась до Управління по боротьбі з організованою злочинністю ГУ МВС України в м. Києві. З наданих відповідей вбачається, що за фактом розкрадання коштів Кредитної спілки «Тринадцята зарплатня»було порушено кримінальну справу, яку передано до Шевченківського районного суду м. Києва.
У відповідності з п.п. 8 п. 6 Положення про Держфінпослуг в зв'язку з систематичним невиконанням спілкою заходів впливу розпорядженням відповідача № 895 від 25.11.2010 року схвалено рішення директора департаменту тимчасового адміністрування про виключення інформації про Кредитну спілку «Тринадцята зарплатня»з Державного реєстру фінустанов та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінустанови. Відповідна інформація розміщена на офіційному сайті відповідача http://www.dfp.gov.ua/. Наслідки виключення інформації про спілку з Державного реєстру фінустанов встановлені в ч. 2 ст. 13 Закону.
Отже, відповідач в межах своїх повноважень вживав відповідних заходів з метою припинення порушень законодавства фінансовою установою.
Позивач та третя особа не заперечують вказані обставини, однак вважають, що вжиті відповідачем заходи були недостатніми, що і призвело до неповернення належних позивачу коштів. На думку позивача, відповідач був зобов'язаний відповідно до вимог Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України відсторонювати керівництво спілки від управління та призначати тимчасову адміністрацію.
Проте, суд не може погодитись з такими доводами позивача. Вирішення питання щодо доцільності того чи іншого заходу, виходячи з положень вказаних вище норм, є виключною компетенцією відповідача.
Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг як колегіальний, спеціально уповноважений орган виконавчої влади, самостійно в межах наданих їй повноважень обирає засоби реагування з метою захисту прав споживачів фінансових послуг та вирішує питання щодо обрання того чи іншого заходу впливу на порушника. Норм, які б зобов'язували Комісію застосовувати конкретно визначений захід впливу у тих чи інших випадках, законодавство не містить.
Враховуючи ч. 2 ст. 19 Конституції України адміністративний суд не має повноважень вирішувати питання, які законодавством віднесені до компетенції іншого органу. В свою чергу, порушень законодавства, внаслідок незастосування відповідачем такого заходу, як призначення тимчасової адміністрації, судом не встановлено.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.
В ч. 2 ст. 45 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»зазначено, що шкода, заподіяна учасникам ринку фінансових послуг неправомірними діями національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, при здійсненні ним своїх повноважень, підлягає відшкодуванню в повному обсязі за рахунок держави відповідно до закону.
Отже, обов'язковими умовами відшкодування шкоди з державного бюджету згідно вказаних статей є неправомірність дій органу та наявність причинно-наслідкового зв'язку між такими діями та завданою шкодою.
Розглянувши матеріали справи, судом не було виявлено в діях відповідача порушень вимог чинного законодавства. Крім того, позивачем не доведено, а судом не встановлено наявності причинно-наслідкового зв'язку між вжитими (невжитими) відповідачем заходами впливу на фінансову установу та завданими позивачу збитками.
Так, з позовної заяви та пояснень позивача вбачається, що вимога про відшкодування шкоди з державного бюджету обґрунтована порушенням Кредитною спілкою «Тринадцята зарплатня»взятих на себе договірних зобов'язань щодо повернення суми вкладу та нарахованих на неї процентів.
Відповідно до норм Цивільного кодексу України сторона має виконувати взяті на себе зобов'язання належним чином.
В ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Особа, що порушила зобов'язання, несе відповідальність, встановлену законом чи договором (ст. 614 Цивільного кодексу України).
На час розгляду адміністративної справи, Кредитна спілка «Тринадцята зарплатня», як юридична особа, не була припинена, а тому в повному обсязі несе відповідальність по своїм зобов'язанням, в тому числі, перед вкладниками. Позивач має право в установленому порядку стягнути ці кошти, звернувшись з відповідним позовом до спілки, в тому числі, з використанням механізмів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».
В свою чергу, за рахунок держави відшкодовується така шкода, яка заподіяна учасникам ринку фінансових послуг безпосередньо діями комісії.
Відповідно до змісту та п. 2.6. Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу таких захід як призначення тимчасової адміністрації застосовується з метою попередження загрози невиконання зобов'язань фінансової установи перед її учасниками у разі неможливості (нездатності) вжити заходів, необхідних для уникнення такої загрози, з боку органів управління фінансової установи. Підстави призначення тимчасової адміністрації визначені в ст. 46 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Позивач не надала доказів того, що на момент порушення спілкою зобов'язань (квітень 2009 року) існували підстави для застосування зазначеного вище заходу впливу і саме через незастосування відповідачем такого заходу фінансовою установою було порушено взяте на себе зобов'язання за договорами № 90/11/08, № 100/11/08.
В справу листи та звернення членів спілки до Держфінпослуг з проханням призначити тимчасову адміністрацію датовані 2010 та 2011 роками. Разом з тим, строк виконання спілкою зобов'язань за договорами, укладеними з позивачем, настав в квітні 2009 року.
Отже, шкода позивачу була завдана не діями /бездіяльністю відповідача, а невиконанням фінансовою установою взятих на себе договірних зобов'язань. На сьогоднішній день, законодавством не передбачено можливості та механізму відшкодування за рахунок бюджетних коштів шкоди, завданої вкладникам з вини фінансової установи.
За таких обставин, Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Окружний адміністративний суд м. Києва також погоджується з доводами відповідача стосовно того, що ознакою такої фінансової установи, як кредитна спілка, є можливість її членів брати участь в управлінні діяльності спілки, обирати органи управління та визначати напрямки їх діяльності.
Зокрема, відповідно до ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки»кредитна спілка -це неприбуткова організація (фінансова установа), заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.
Відповідно до ст. 2 зазначеного Закону Діяльність кредитної спілки ґрунтується, зокрема, на принципах добровільності вступу та свободи виходу з кредитної спілки; самоврядування. Члени кредитної спілки мають право брати участь в управлінні справами кредитної спілки, обирати та бути обраними до її органів управління, вносити пропозиції на розгляд органів управління кредитної спілки тощо.
Вищим органом управління кредитної спілки є загальні збори членів кредитної спілки, які можуть приймати рішення з будь-яких питань діяльності кредитної спілки. При цьому, обрання та відкликання членів спостережної ради та ревізійної комісії належить до виключної компетенції загальних зборів членів кредитної. Отже, позивач, як член кредитної спілки має можливість брати участь у загальних зборах та вирішувати відповідні питання. В свою чергу, Держфінпослуг не має повноважень втручатись у самоврядування кредитної спілки та перебирати на себе повноваження її вищого органу управління.
Крім того, суд зважує на те, що ОСОБА_1 не надано доказів того, що вона зверталась до третьої особи з вимогою про виплату вкладу та нарахованих процентів, проте їй було у цьому відмовлено. Судових рішень, якими встановлено факт прострочення виконання зобов'язання за договорами з вини спілки, не надано. Обвинувального вироку у кримінальній справі, порушеній стосовно посадових осіб спілки, також не надано. Докази наявності таких справ у відповідних судах, до компетенції яких належить вирішення спору про право, відсутні. В свою чергу, встановлення зазначених обставин та надання їм оцінки, виходить за межі розгляду справи адміністративним судом.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 11, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили у порядку і строки, встановлені статтею 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя П.О. Григорович
Суддя С.К. Каракашьян
Суддя І.В. Смолій
Головуючий Суддя П.О. Григорович
Судді С.К. Каракашьян І.В. Смолій