ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
01 грудня 2011 року № 2а-12719/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Григоровича П.О., секретаря судового засідання Очколяса О.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції Дарницькому районі м. Києва
про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень -рішень №0000731704/13237 від 11.04.2011р. та №0001751704/27387 від 11.07.2011р.
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень -рішень №0000731704/13237 від 11.04.2011р. та №0001751704/27387 від 11.07.2011р.
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлений позов та зазначила що не погоджується з висновками акту перевірки про завищення податкового кредиту в періоді: 4 квартал 2009 року та І-ІІІ квартали 2010 року внаслідок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених при придбанні дизельного пального, що не використовується у підприємницькій діяльності. За наведених обставин, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення підлягають скасуванню.
Представник відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні позов не визнав та вважає, що податкові повідомлення -рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість винесені правомірно за порушення позивачем п.п 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
В судовому засіданні 17.11.2011р. встановлена можливість розглядати справу на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України в порядку письмового провадження, з огляду на те, що представниками сторін подано відповідну письмову заяву.
Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Працівниками Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва проведена планова виїзна перевірка Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2010р. та складено акт перевірки №393/17-4/НОМЕР_1 від 14.02.2010р.
За результатами перевірки було встановлено порушення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Як зазначено в акті перевірки, СПД -фізична особа ОСОБА_1 за період з 01.10.2009р. по 30.09.2010р. здійснювала господарську діяльність (вантажні перевезення) на спрощеній системі оподаткування та була зареєстрована платником податку на додану вартість. Документальною перевіркою, на підставі касових чеків та податкових накладних встановлено, що позивач придбавала, зокрема, дизельне пальне, вартість якого врахована під час подання податкових декларацій по податку на додану вартість за 4 квартал 2009 року, 1-3 квартали 2010 року до складу податкового кредиту, але перевіркою визначено, що СПД ОСОБА_1 у перевіряємому періоді в своїй підприємницькій діяльності використовувала вантажний автомобіль марки ГАЗ, який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ХТВЗ3020042009635 обладнаний газовою установкою та при роботі використовує наступні види пального: А-95, А-92, газ пропан. Документи, що підтверджують використання у підприємницькій діяльності інших транспортних засобів, що обладнаний під використання дизельного пального СПД ОСОБА_1 до перевірки надані не були. Крім того, управління ДАІ головного управління МВС України в м. Києві листом від 17 листопада 2009 року № 5298/1 надана інформація, що згідно даних автоматизованої інформаційно-пошукової системи за громадянкою ОСОБА_1 зареєстровані транспортні засоби: ГАЗ, модель 330214, об'єм двигуна 2300 куб.см. та VOLKSWAGEN, модель GOLF. Документи, що підтверджують використання у підприємницькій діяльності інших транспортних засобів, що обладнані під використання дизельного пального СПД ОСОБА_1 до перевірки надані не були.
Таким чином, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 безпідставно до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2009р., березень 2009 року та травень 2009 р. віднесла суми ПДВ закупленого пального, що не призначається для використання в підприємницькій діяльності на загальну суму 6 251,31 грн., у т.ч. за 4 квартал 2009р. -на суму 1258,95 грн., за 1 кв. 2010р. -на суму 1342,54 грн., за 2 кв. 2010р. -на суму 1671,42 грн., за 3 кв. 2010р. -на суму 1978,37 грн. в результаті чого занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 6251,31 грн.
На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення -рішення від 11.04.2011р. №0000731704/13237 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7501,58 грн., в т.ч. 6251,31 грн. -основного платежу, 1250,27 грн. -штрафних (фінансових) санкцій, з посиланням на п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням -рішенням, позивач оскаржила його в адміністративному порядку, шляхом подання первинної скарги до ДПА у м. Києві.
За результатами розгляду скарги ДПА у м. Києві встановлено, що при застосуванні штрафної санкції була допущена арифметична помилка, а саме: за результатами перевірки слід було донарахувати штрафну санкцію у розмірі 1562,83 грн. замість 1250,27 грн. За результатом розгляду скарги, ДПА у м. Києві залишила без змін податкове повідомлення -рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва від 11.04.2011р. №0000731704/13237 про сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість та донарахувала 312,56 грн. застосованої штрафної санкції.
Правомірність податкових повідомлень -рішень №0000731704/13237 від 11.04.2011р. та №0001751704/27387 від 11.07.2011р. і є предметом даного спору.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення сторін, оцінюючи їх в сукупності, суд з висновками, викладеними в акті перевірки не погоджується та бере до уваги наступне.
Вид господарської діяльності з надання послуг по перевезенню пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування за правилами статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", в редакції що діяла у перевіряє мий період, підлягає ліцензуванню.
Імперативними приписами частини 3 статті 3 названого Закону встановлено, що ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню.
Для здійснення діяльності з надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами Міністерством транспорту та зв'язку України 18.07.2008р. видано СПД ОСОБА_1 ліцензію НОМЕР_2, строком дії з 09.07.2008р. по 08.07.2013р.
Територіальним управлінням Головавтотрансінспекції в м. Києві На підставі вказаної ліцензії СПД ОСОБА_1 видані дві ліцензійні картки НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 на вантажний автомобіль марки ГАЗ 330214 реєстраційний №НОМЕР_6 та вантажний автомобіль ГАЗ 33104-318 реєстраційний № НОМЕР_5.
В акті ж перевірки податковий орган вказує на наявність у позивача лише вантажного автомобіля марки ГАЗ 330214, що при роботі використовує бензин марки А-95, А-92, газ пропан та при цьому посилається на лист Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 17.11.2009р. №5298/1 щодо даних автоматизованої інформаційно-пошукової системи.
Проте, податковим органом безпідставно не враховано той факт, що за заявою ОСОБА_2 - власника автомобіля марки ГАЗ 33104-318 реєстраційний №НОМЕР_5, який при роботі використовує дизельне пальне, ВРЕР-9 УДАІ в м. Києві 06.09.2009р. на ім'я ОСОБА_1 був оформлений тимчасовий реєстраційний талон, що давав їй право на використання вказаного автомобіля у підприємницькій діяльності.
Таким чином, в процесі розгляду справи, судом встановлено, що позивач здійснювала господарську діяльність з надання послуг вантажного перевезення, та використовувала при цьому вантажний автомобіль марки ГАЗ 330214 реєстраційний №НОМЕР_6, обладнаний газовою установкою, який при роботі використовує бензин марки А-95, А-92, газ пропан, а також вантажний автомобіль марки ГАЗ 33104-318 реєстраційний № НОМЕР_5, який при роботі використовує дизельне пальне.
Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що придбане у 4 кв. 2009р., 1-3 кв. 2010р. дизельне пальне використане в межах оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності, а тому сума ПДВ у розмірі 6251,31 грн. сплачена в ціні вартості придбаного дизельного пального правомірно віднесена до податкового кредиту вказаного періоду.
Беручи до уваги викладене, суд вважає, що висновки акту перевірки щодо заниження позивачем у 4 кв. 2009р., 1-3 кв. 2010р. позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму 6251,31 грн. є безпідставними. Отже податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 11.04.10 р. № 0000731704/13237 та від 11.07.2011р. №0001751704/27387 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним рішень. Натомість, позивач надав суду належні та допустимі докази в обґрунтування своєї правової позиції.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 підлягають задоволенню повністю.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 11.04.10 р. № 0000731704/13237 та від 11.07.2011р. №0001751704/27387 Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва.
3. Судовій збір у розмірі 3,40 грн. стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1.)
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя П.О. Григорович