ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
16 листопада 2011 року № 2а-13622/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Манічевій В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Державної податкової адміністрації у місті Києві
провизнання недійсною індивідуальної податкової консультації № 1325/У/31-609 від 14.09.2011
за участю:
позивача -ОСОБА_1 (паспорт оглянуто у судовому засіданні),
представника відповідача -ОСОБА_2 (довіреність № 225/10-405 від 25.10.2011),
на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16.11.2011 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації у місті Києві про визнання недійсною індивідуальної податкової консультації № 1325/У/31-609 від 14.09.2011.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в податковій консультації № 1325/У/31-609 від 14.09.2011 не надано конкретних відповідей на поставлені позивачем питання, а тому вона є неповною та не відповідає заяві позивача і питанням щодо яких мала б бути надана така консультація. Також позивач посилається на те, що відповідачем при наданні оскаржуваної консультації були неправильно застосовані положення Податкового кодексу України щодо ставки оподаткування, порушено принципи незворотності дії Закону у часі, рівності платників податків перед законом та стабільності податкового законодавства.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2011 було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 31.10.2011.
У судовому засіданні 31.10.2011 оголошувалась перерва до 16.11.2011.
У судовому засіданні 16.11.2011, на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Представник позивача у судовому засіданні 16.11.2011 позовні вимоги підтримав повністю, надав додаткові усні пояснення та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
У судовому засіданні 16.11.2011 представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що висновок наданий податковою консультацією відповідає Податковому кодексу України та не суперечить статті 58 Конституції України, оскільки не поширює свою дію на правовідносини, які виникли до 01.01.2011 року, а лише встановлює порядок оподаткування дивідендів з 06.08.2011, нарахованих за наслідками додаткових періодів до 01.01.2011.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -
01.09.2011 ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації у місті Києві було подано заяву про надання податкової консультації з питання практичного використання положень пункту 170.5.3 Податкового кодексу України в зв'язку із пунктом 6 підрозділу 1 Перехідних положень Податкового кодексу України, в якій він просив надати консультацію з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства, а саме:
- чи правильним є висновок, що з огляду на принцип незворотності дії законів та нормативно - правових актів у часі (ст.58 Конституції України), положення п. 6 Підрозділу 1 Перехідних положень ПКУ щодо розміру ставки у 15 відсотків до оподаткування доходу фізичної особи у вигляді дивідендів оподатковується у розмірі 5 відсотків (п. 170.5.3 ПКУ);
- чи правильним є висновок, що з огляду на норму п.2 Прикінцевих положень ПКУ, відповідно до якої з 1 січня 2011 року Закон України „Про оподаткування доходів фізичних осіб" втратив чинність, а отже з 1 січня 2011 року податкові правовідносини із справляння податку з доходів фізичних осіб врегульовується саме Податковим кодексом України, відповідно до п. 167.2 якого доходи у вигляді дивідендів оподатковуються за ставкою 5 відсотків від бази оподаткування;
- чи правильним є висновок, що з огляду на принцип рівності усіх платників перед законом (п.4.1.2 ст.4 ПКУ) оподаткування доходів платника податку, зокрема і у вигляді дивідендів, нарахованих за наслідками податкових періодів до 1 січня 2011 року, здійснюється за ставками та згідно з нормами, що діяли з 1 січня 2011 року, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання);
- чи правильним є висновок, що з огляду на принцип рівності усіх платників перед законом (п.4.1.2 ст.4 ПКУ) оподаткування доходів фізичних осіб, зокрема і у вигляді дивідендів, нарахованих за наслідками податкових періодів до 1 січня 2011 року, здійснюється за ставками, що діяли з 1 січня 2011 року, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), зважаючи на оподаткування доходів юридичних осіб, зокрема і у вигляді дивідендів, нарахованих за наслідками податкових періодів до 1січня 2011 року, за ставками, що діяли з 1 квітня 2011 року, дня набрання чинності розділу ІІІ ПКУ;
- з огляду на принцип презумпції правомірності рішень платника податку (п.4 1.4 ст.4 ПКУ) та принцип стабільності (п.4.1.9 ст.4 ПКУ) чи буде правомірним рішення про те, що нараховані за наслідками податкових періодів до 1 січня 2011 року доходи фізичних осіб, зокрема і у вигляді дивідендів, фактично виплачених у 2011 році, здійснюється за ставками, що діяли з 1 січня 2011 року, тобто за ставкою у 5 відсотків.
14.09.2011 листом "Про розгляд листа" № 1325/І/31-609 Державною податковою адміністрацією у місті Києві було надано податкову консультацію ОСОБА_1 В зазначеному листі було вказано про те, що оподаткування доходів платника податків, нарахованих за наслідками податкових періодів до 1 січня 2011 року, здійснюється згідно з нормами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме відповідно до п. 7.1 ст. 7 за ставкою 15% від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у п. 7.2 - 7.4., незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), а дивіденди нараховані у 2011 році оподатковується згідно з правилами пп. 170.5.3 п. 170.5 ст. 170 Податкового кодексу України, а саме за ставкою 5%, що повністю відповідає положенням Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України».
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктами 52.1, 52.3, 52.4 та 52.5 статті 52 Податкового кодексу України встановлено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультації надаються органом державної податкової служби або митним органом, в якому платник податків перебуває на обліку, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
З аналізу змісту зазначених норм права вбачається, що податковий орган за звернення платника податків повинен надати безоплатно податкову консультацію з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства, в межах наданих йому повноважень.
Таким чином Податковим кодексом України на податкові органи покладається обов'язок надати допомогу стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на податковий орган, а не покладається обов'язок надання відповідей чітко по поставленим платником податків питанням.
З заголовку заяви позивача про надання податкової консультації та зі змісту зазначеної заяви вбачається, що позивач просив надати консультацію з приводу практичного застосування положень пункту 170.5.3 Податкового кодексу України в зв'язку із пунктом 6 підрозділу 1 Перехідних положень Податкового кодексу України, а саме щодо розмір ставки за якою оподатковуються дивіденди, нараховані платнику податків емітентом.
В податковій консультації, викладеній в листі "Про розгляд листа" № 1325/І/31-609 від 14.09.2011 відповідачем було надано роз'яснення щодо практичного застосування положень пункту 170.5.3 Податкового кодексу України та пункту 123 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України", яким розділ ХХ "Перехідні положення" доповнено пунктом 6.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що податкова консультація була надана з питань практичного використання тих норм податкового законодавства, щодо яких позивачем ставились питання у поданій ним заяві, а отже відповідачем податкова консультація була надана відповідно до заяви, поданої позивачем, а надання відповідачем безпосередньо на питання поставлені платником податків не передбачено нормами чинного законодавтсва при наданні податкової консультації.
Відповідно до підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 1 січня 2011 року визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Підпунктом 170.5.3 пункту 170.5 статті 170 Податкового кодексу України встановлено, що дивіденди, нараховані платнику податку емітентом корпоративних прав - резидентом, що є юридичною особою, оподатковуються за ставкою, визначеною у пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу, крім дивідендів на користь фізичних осіб (у тому числі нерезидентів) за акціями або іншими корпоративними правами, які мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку, які згідно із підпунктом 153.3.7 пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу прирівнюються з метою оподаткування до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням.
Згідно із пунктом 167.2 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 5 відсотків бази оподаткування щодо доходу, нарахованого, зокрема, як доходи у вигляді дивідендів.
Відповідно до пункту 123 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" розділ ХХ Податкового кодексу України доповнено пунктом 6 такого змісту: "6. Оподаткування доходів платника податку, нарахованих за наслідками податкових періодів до 1 січня 2011 року, здійснюється за ставками та згідно з нормами, що діяли до 1 січня 2011 року, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання)".
Пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" зазначеного Закону встановлено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" було опубліковано 05.08.2011 в газеті Голос України (№ 114 за 2011 рік)
Відповідно до пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України № 1-рп/99 від 09.02.1999, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Пунктом 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного суду України №6-рп від 19.04.2000, встановлено, що суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом'якшують відповідальність особи. Але їх реалізація з використанням підзаконних нормативно-правових актів неможлива в окремих галузях права, зокрема в кримінальному праві.
З аналізу зазначених норм права вбачається, що податковий орган в податковій консультації викладеній в листі "Про розгляд листа" № 1325/І/31-609 від 14.09.2011 правомірно дійшов висновку про те, що оподаткування доходів платника податків, нарахованих за наслідками податкових періодів до 1 січня 2011 року, здійснюється згідно з нормами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме відповідно до пункту 7.1 статті 7 за ставкою 15% від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4., незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), а дивіденди нараховані у 2011 році оподатковується згідно з правилами пункту 170.5.3 пункту 170.5 статті 170 Податкового кодексу України, а саме за ставкою 5%.
Посилання відповідача на те, що при наданні податкової консультації відповідачем були неправильно застосовані положення Податкового кодексу України щодо ставки оподаткування, порушено принципи незворотності дії Закону у часі, рівності платників податків перед законом та стабільності податкового законодавства, є необґрунтованими з огляду на те, що при її наданні відповідачем не було поширено дію пункту 6 розділу ХХ Податкового кодексу України на правовідносини, які виникли до 01.01.2011, а лише було надано роз'яснення щодо встановленого порядку оподаткування дивідендів, нарахованих за наслідками податкових періодів до 01.01.2011, який був введений з 06.08.2011 та був чинний на момент звернення позивача з податковою консультацією..
Таким чином, податкова консультація надана відповідачем не суперечить нормам та змісту податку щодо якого позивач просив її надати, та відповідає нормам податкового законодавства чинним на момент звернення позивача з заявою про надання податкової консультації.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на викладене позовні вимоги необґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню.
Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації у місті Києві про визнання недійсним рішення про визнання недійсною індивідуальної податкової консультації № 1325/У/31-609 від 14.09.2011 - відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Огурцов
Повний текст постанови виготовлено 23.11.2011