Справа № 2-47/11
іменем України
14.10.2011 року
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області
в складі: головуючої судді -Городівського О.А.
при секретарі -Ніколаєнко М.В.
за участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2
та представника Миргородської міжрайонної прокуратури
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргород цивільну справу
за позовом ОСОБА_4
до Миргородської міської ради Полтавської області,
Відділу Держкомзему у м. Миргород,
ОСОБА_5,
ОСОБА_6,
ОСОБА_7,
про визнання недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0747 га. по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд;
про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2007 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,047 га розташованої за адресою АДРЕСА_1,
усунунення перешкод у користуванні земельною ділянкою загального користування, зобов'язавши відповідачів демонтувати ворота, що розташовані в проїзді між будинковолодіннями АДРЕСА_3та АДРЕСА_2.
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_8
ОСОБА_4 звернулася до Миргородського міськрайонного суду з вказаною позовною заявою.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що рішенням Миргородської міської ради від 24 лютого 2006 року було передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_7 земельну ділянку площею 747 кв.м. по АДРЕСА_1, та на підставі даного рішення видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку. При цьому на порушення вимог ч.3 ст.83 ЗК України у приватну власність було передано землі загального користування населених пунктів -частину проїзду до будинковолодіння по АДРЕСА_1 між будинковолодіннями № 39 та № 43, внаслідок чого були порушені речові права позивачки на користування майном та унеможливлено доступ до обслуговування сараю, який знаходиться на її частині будинковолодіння по АДРЕСА_2, оскільки частина проїзду відгороджена воротами. 20 жовтня 2007 року ОСОБА_7 продала будинковолодіння та приватизовану земельну ділянку ОСОБА_5 та ОСОБА_9
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_4 свої позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник позивачки адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити посилаючись на наявні у справі докази та положення ст.83 ЗК України, ст. 203,215, 268,395,396 ЦК України.
Представник відповідача Миргородської міської ради Полтавської області ОСОБА_3, що діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги, не визнала, просила у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що державний акт виданий на підставі рішення Миргородської міської ради від 24 лютого 2006 року про передачу у власність ОСОБА_7 земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 747 кв. м. прийняте у відповідності до вимог закону, а державний акт на право власності на вказану земельну ділянку виданий на підставі технічної документації, виготовленої землевпорядною організацію та погодженою з Миргородським міським відділом земельних ресурсів у встановленому порядку.
Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позовні вимоги заперечили, просили у їх задоволенні відмовити. По суті позову пояснили, що посилання позивачки на те, що ОСОБА_7 було приватизовано частину проїзду загального користування не відповідають дійсності.
Відповідачка ОСОБА_7 в судове засідання не з'явилась, про час та місце судового розгляду повідомлена належним чином. Представник відповідача ОСОБА_7 -помічник Миргородського міськрайонного прокурора, який допущений до участі в розгляді справи, заперечила позовні вимоги ОСОБА_4 посилаючись на їх необґрунтованість. Тому просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши їх, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Як встановлено судом на підставі наданих доказів, 12 травня 2006 року відповідачкою ОСОБА_7 на підставі рішення Миргородської міської ради 38 сесії 4 скликання від 24 лютого 2006 року отримано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0747 га по АДРЕСА_1 в м. Миргороді, передану їй для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд . За договором купівлі-продажу від 20 жовтня 2007 року ОСОБА_7 продала вказану земельну ділянку відповідачам ОСОБА_5 і ОСОБА_6
Позивачка ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу від 25 грудня 1978 року є власницею 1/2 будинковолодіння АДРЕСА_2.
В провадженні Миргородського міськрайонного суду Полтавської області перебувала адміністративна справа за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Миргородської міської ради Полтавської області ОСОБА_7 про визнання незаконним та скасування рішення Миргородської міської ради від 24 лютого 2006 року «Про внесення часткових змін у рішення виконкому «Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадян»та передачу безоплатно у приватну власність громадян земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та ведення садівництва»в частині передачі безоплатно у приватну власність ОСОБА_7 земельної ділянки площею 747 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку. За наслідками розгляду даної справи прийнята постанова від 11 січня 2011 року, якою відмовлено у задоволення позову ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасуванню рішення Миргородської міської ради на підставі якого ОСОБА_7 передано у приватну власність земельну ділянку 747 кв.м. за адресою АДРЕСА_1.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2011 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 постанова Миргородського міськрайонного суду від 11 січня 2011 року залишена без змін.
Частиною 3 статті 61 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян та відповідно до п. б) ст.12 ЗК України належить до повноважень сільських, селищних, міських рад.
Рішення, на підставі якого ОСОБА_7 набула право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 в м. Миргород, прийнято органом, згідно компетенції та в межах повноважень, встановлених чинним законодавством, без порушення процедури його прийняття, а тому є законним ніким не скасованим та діючим на даний час.
Згідно п. 1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності не земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітенту України по земельних ресурсах від 04.05.199 № 43 державний акт на право приватної власності на земельну ділянку видається на підставі рішення відповідної ради.
Враховуючи те, що державний акт на право приватної власності ОСОБА_7 на земельну ділянку серії ЯГ № 349199 від 12.05.2006 року, виданий на підставі законного та діючого рішення суд не вбачає правових підстав для визнання його недійсним.
Договір купівлі - продажу від 20 жовтня 2007 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,0747 га за адресою АДРЕСА_1 не суперечить Цивільному кодексу України іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та відповідає вимогам статті 203 ЦК України, тому суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_4 про визнання його недійсним.
Також суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_4 щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою загального користування, зобов'язавши відповідачів демонтувати ворота, що розташовані в проїзді між будинковолодінням АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2, так як ворота, що являються твердими межовими знаками земельно ділянки, встановлені в межах земельної ділянки, межі якої визначені державним актом.
Керуючись ст.ст.10, 11,81, 88, 130, 213-215, 294 ЦПК України,
Відмовити в повному обсязі у задоволенні позовної заяви ОСОБА_4 до Миргородської міської ради Полтавської області, Відділу Держкомзему у м. Миргород , ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Миргородський міськрайонний суд до Апеляційного суду Полтавської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Повний текст рішення виготовлено 17 жовтня 2010 року.
Суддя:О. А. Городівський