Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 2-1530/11
27.12.2011м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві в складі:
головуючого - судді Кононенка С.Д.,
при секретарі - Кожедуб М.В.,
за участю представника позивача адвоката ОСОБА_8, відповідачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання виключного права особистої приватної власності на квартиру та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/2 частину спільного майна подружжя (квартири), -
В квітні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права індивідуальної приватної власності на квартиру АДРЕСА_2. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що кошти за які придбана спірна квартира є його особистими коштами отриманими в наслідок продажу 01.10.2001 року належної йому на праві приватної власності квартири розташованої за адресою АДРЕСА_1. При цьому ОСОБА_2 у придбанні спірної квартири участі не приймала оскільки шлюб між ним та ОСОБА_2 укладений лише 21.10.2001 року в той час як спірне майно придбане 13.10.2001 року, при цьому ОСОБА_2 протягом тривалого часу не працювала і не мала належних коштів для придбання спільного сумісного майна подружжя.
В січні 2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/2 частину спільного майна подружжя (квартири), як на частку майна набутого під час шлюбу. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 16 лютого 1991 року між нею та ОСОБА_4 був зареєстрований шлюб, від якого вони мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. 12 грудня 1996 року зазначений вище шлюб був розірваний. Оскільки фактичні шлюбні відносини вони не припиняли, в подальшому вони, 21 вересня 2001 року уклали повторний шлюб, який на вимогу ОСОБА_4 розірвано за рішенням Ленінського районного суду м. Полтава від 11.01.2011 року. ОСОБА_2 особисто надавала 2000,00 доларів США на придбання спірної квартири.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтава від 10.10.2011 року справи об'єднанні в одне провадження (№ 2-1530/11).
Позивач, ОСОБА_4 будучи належним чином повідомленим про день час і місце розгляду справи по суті у судове засідання не з'явився, про причину своєї неявки не повідомив.
Представник позивача, адвокат ОСОБА_8 позовні вимоги свого довірителя ОСОБА_4 підтримав та просив їх задовольнити, зустрічні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.
Відповідач, ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 первісні позовні вимоги ОСОБА_4 не визнали, просили відмовити у їх задоволенні. Зустрічні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.
Статтею 76 ЦПК України, визначено, що в разі вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.
За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу без участі ОСОБА_4
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, свідків у справі, суд приходить до висновку, що у задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_4 необхідно відмовити, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 16 лютого 1991 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, від якого вони мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. 12 грудня 1996 року зазначений вище шлюб був розірваний. 21 вересня 2001 року уклали повторний шлюб, який на вимогу ОСОБА_4 розірвано за рішенням Ленінського районного суду м. Полтава від 11.01.2011 року. При цьому жодна із сторін не спростували тих, доводів про те, що фактичні шлюбні відносини вони припиняли. В грудні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу і вказаний позов був задоволений заочним рішенням Ленінського районного суду м. Полтава від 11 січня 2011 року. Питання щодо поділу спільного майна ОСОБА_4 при розірванні шлюбу не ставилося.
01 жовтня 2001 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 продали належні їм на підставі свідоцтва про право приватної власності виданого Полтавським відділом приватизації житла від 14.12.1993 року та свідоцтва про право на спадщину виданим 1-ю Полтавською держнотконторою від 15.09.1998 року, ? та ? частки відповідно, в квартирі АДРЕСА_1. Договір укладено між ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 продаж здійснено за 23426,00 гривень.
13 жовтня 2001 року, під час перебування у шлюбі, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 придбали квартиру АДРЕСА_2. За взаємної згоди між нами, договір купівлі-продажу квартири був оформлений на ОСОБА_4. Вказана обставина не порушувала майнових прав ОСОБА_2, оскільки у відповідності до положень ст.60 СК України, майно набуте чоловіком та жінкою під час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності і являється об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Згідно умов договору укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 спірна квартира була придбана за 6607,00 гривень. На придбання вказаної квартири ОСОБА_2 особисто надавала 2000,00 доларів США, які в свою чергу отримала від своєї матері, що підтверджується показами свідка ОСОБА_10
Опитані в ході судового засідання свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_6 факт придбання квартири безпосередньо ОСОБА_4 підтвердили та повідомили суд про те, що ОСОБА_2 не приймала участь у придбанні квартири АДРЕСА_2. При цьому, свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_11 не змогли чітко вказати суму за яку продавалася квартира по АДРЕСА_1 та придбавалася квартира по АДРЕСА_2, та чи надавалися кошти на її придбання з боку ОСОБА_2 оскільки ОСОБА_4 зберігаючи кошти в їхньому помешканні не повідомляв їм про вказані обставини.
Суд критично відносить до показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_6, оскільки останніми повідомлено суду про дружні відносини між ними та ОСОБА_4, оскільки в матеріалах справи наявний договір оренди квартири від 10.12.2010 року, розташованої за адресою АДРЕСА_3, укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_4 Вказаний договір свідчить про наявність між сторонами не дружніх, а комерційних відносин, що вказує про залежність осіб одна від одної. Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 підтвердили, що останній виконував у них вдома ремонтні роботи, після придбання спірної квартири.
Опитана в ході судового засідання свідок ОСОБА_10 повідомила суд про те, що вона дійсно надавала ОСОБА_2, та ОСОБА_4, 2000 доларів США на придбання квартири, які вони разом знайшли після продажу ОСОБА_4 квартири по АДРЕСА_1. при цьому вона вказувала на те, що після першого розірвання шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 фактичні шлюбні відносини не припиняли.
Статтею 60 Сімейного кодексу України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Посилання Позивача на те, що ОСОБА_2 не мала самостійного заробітку та не могла приймати участь у придбанні спірної квартири не може бути прийняте судом, оскільки вказана обставина спростовується матеріалами справи, а саме копією трудової книжки наданої ОСОБА_2, згідно якої остання постійно перебувала у трудових відносинах.
У відповідності до ст.10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтава від 25.01.2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про визнання дій незаконними, усунення перешкод у користуванні квартирою, залишеним в силі Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 06.04.2011 року (22ц-1306-2011 року), встановлено, що квартира АДРЕСА_2 придбана ОСОБА_4 та ОСОБА_2 під час шлюбу є їх спільною сумісною власністю.
Статтею 61 ч.3 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте ним за час шлюбу. У відповідності до ст.69, 70 дружина і чоловік мають рівні права при поділі майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Враховуючи положення коментованих статей вбачається, що ОСОБА_2 має право на ? частину квартири АДРЕСА_2.
В ході судового засідання ОСОБА_2 не надано доказів в обґрунтування позовних вимог в частині стягнення витрат на отримання правової допомоги, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Ухвалою суду від 08.02.2011 року застосовувалися заходи щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2, належну ОСОБА_4 на праві приватної власності та було заборонено відчужувати її у будь-якій цивільно-правовій формі. Згідно ст.214 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо скасування заходів забезпечення позову.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.3, 10, 60, 61, 212-214 ЦПК України, 68-70 СК України, суд,
В задоволенні позовну ОСОБА_4 про визнання виключного права особистої приватної власності на квартиру - відмовити.
Позов ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину спільного майна подружжя (квартири) - задовольнити частково.
Визнати квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_2.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави 15 гривень 07 коп. державного мита.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 120 гривень 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_4 на її користь витрат за надання правової допомоги - відмовити.
Заходи забезпечення позову (реєстраційний номер 10882693, контрольна сума 259Б29Б638) відносно квартири АДРЕСА_2 у вигляді арешту та заборони відчужувати її у будь-якій цивільно-правовій формі - скасувати.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти дні з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Ленінського районного суду м. Полтави С. Д. Кононенко