01.12.2011 Справа № 2а-1758/10/2570
< Список >
23 листопада 2011 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Ткаченко О.Є.,
за участю секретаря Серкіної О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до командира військової частини А 1479 Калінчука В.П. про визнання бездіяльності неправомірною,
09.04.2010 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) звернувся до суду з адміністративним позовом до командира військової частини А 1479 Калінчука В.П. про визнання неправомірною бездіяльність командира в/ч А 1479 Калінчука В.П. в частині невиконання постанови Відділу ДВС Ічнянського районного управління юстиції Чернігівської області від 22.03.2010 року. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 22.03.2010 року Відділом ДВС Ічнянського районного управління юстиції Чернігівської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 81216080) щодо примусового виконання виконавчого листа № 2а-11904/08/2570, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом, про зобов'язання в/ч А 1479 виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення. В добровільному порядку у встановлений термін постанова не виконана, тому позивач просить визнати вказану бездіяльність неправомірною.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, в позовній заяві просить справу розглянути без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Законом України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24.03.1998 року № 202 примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Згідно із частиною 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини 1, 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа № 2а-11904/08/2570, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом 28.08.2009 року, та заяви стягувача, керуючись статтями 3, 18, 24 Закону України «Про виконавче провадження», старшим державним виконавцем ВДВС Ічнянського районного управління юстиції Купченко Т.С. 22.03.2010 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 18216080 (а.с. 26,27).
Боржнику - в/ч А 1479 надано термін до 29.03.2010 року для добровільного виконання рішення суду, а саме: зобов'язано виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення.
У встановлений державним виконавцем термін для добровільного виконання рішення суду, тобто до 29.03.2010 року, боржник суму стягнення не сплатив.
Згідно із частиною 6 статті 30 Закону України «Про виконавче провадження», якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
Відповідно до частини 1 статті 46 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.
Так, 29.03.2010 року старшим державним виконавцем Купченко Т.С. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 599,91 грн. (а.с. 28).
На підставі статті 45 Закону України «Про виконавче провадження» 20.04.2010 року старшим державним виконавцем Купченко Т.С. винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 17,96 грн. (а.с. 29).
Платіжними дорученнями від 18.05.2010 року № 985 та від 18.05.2010 року № 986 підтверджується, що боржником-в/ч А 1479 18.05.2010 року сплачено на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення по виконавчому листу № 2а-11904/08/2570 від 28.08.2009 року в розмірі 5999,12 грн., а також18.05.2010 року стягнуто виконавчий збір в розмірі 599,91 грн. (а.с. 31,32).
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.
Тому, на підставі статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» 20.05.2010 року старшим державним виконавцем Купченко Т.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним повним виконанням рішення суду (а.с. 33).
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
Виходячи з аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку, що на час розгляду справи боржником фактично виконано рішення суду в повному обсязі, а тому суд не вбачає неправомірності в бездіяльності командира в/ч А 1479 щодо невиконання рішення суду.
Таким чином, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до командира в/ч А 1479 Калінчука В.П. про визнання бездіяльності неправомірною необхідно відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до командира військової частини А 1479 Калінчука В.П. про визнання бездіяльності неправомірною відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ткаченко О.Є.