27.09.2011
14005, м. Чернігів, вул. Київська, 23
20 вересня 2011 р. № 2а/2570/4168/2011
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів під головуванням судді Скалозуба Ю.О., суддів Тихоненко О.М., Житняк Л.О., при секретарі Селивоні О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
доДержавного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики
провизнання протиправним та скасування рішення
за участю представників сторін:
від позивача
від відповідача ОСОБА_2, довіреність від 15.08.2011 р.
ОСОБА_3, довіреність від 17.08.2011 р. №6452-8-4/18
До Чернігівського окружного адміністративного суду 09 серпня 2011 року надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 20 липня 2011 року №0007, яким на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 5083,00 грн. Свої вимоги позивач мотивує тим, що при проведенні перевірки магазину ФОП - ОСОБА_1 посадовими особами Держспоживстандарту України та його територіальними органами (управлінням у справах захисту прав споживачів в Чернігівській області) не було дотримано вимог чинного законодавства України, а саме: не був виданий наказ на предмет перевірки; не було повідомлено позивача про проведення перевірки; не було надано копії службового посвідчення (направлення) особи, яка здійснювала перевірку, а також складеного за результатами перевірки акту. Також позивач зазначає, що плакати, які стали причиною накладення штрафу, не є рекламою, а відповідно до Закону України «Про рекламу» вважаються інформацією про виробника та/або товар, так як в місцях торгівлі, де цей товар реалізується, зазначена інформація на плакатах не вважається рекламою.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача позов не визнала у повному обсязі, в його задоволенні просила відмовити у повному обсязі та пояснила, що під час проведення перевірки було правомірно встановлено порушення позивачем Закону України «Про рекламу», оскільки інформація, яка розміщена на рекламі горілки виробництва Чернігівського лікеро-горілчаного заводу та горілки «Хуторок» не може бути віднесена до інформації про продукцію, так як дана інформація не відповідає вимогам ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів». Також зазначила, що перевірку додержання законодавства про рекламу було проведено у відповідності до чинного законодавства, а перевіряючі - посадові особи управління, діяли лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і, таким чином, рішення від 20 липня 2011 № 0007 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу вважає правомірним.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20.09.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Для виготовлення постанови у повному обсязі суду надано строк до 26.09.2011 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.
Розглянувши подані представниками позивача і відповідача документи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа - підприємець виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 30.07.2009 року та перебуває на обліку як платник податку.
Відповідно до ліцензії серія АГ №314399 від 04.10.2010р., виданої Регіональним управлінням департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України в Чернігівській області, позивач має право на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями в магазині за адресою: м. Чернігів, вул. Рокосовського, 2. Строк дії ліцензії з 07.10.2010 р. по 06.10.2011 р.
В вищезазначеному магазині ФОП ОСОБА_1 реалізує в роздріб горілку ЗАТ ЧЛГЗ «Чернігівська горілка», зокрема - «Золото України», «Деснянські зорі», «Столична», яку позивач купила у ТОВ «АШЕР» (що підтверджується товарно-транспортними накладними від 08.04.2011р., від 29.04.2011 р., які маються в матеріалах справи), та горілку «Хуторок», яку позивач придбала у Чернігівській філії ТОВ «Кримська водочна компанія» (підтвердженням чого є видаткові накладні від 27.01.2011 р., від 21.04.2011 р., від 09.06.2011 р., копії яких наявні в матеріалах справи).
В приміщенні магазину за адресою м. Чернігів, вул. Рокосовського, 2 були розміщені плакати з зображенням горілки виробництва ЗАТ ЧЛГЗ «Чернігівська горілка» та горілки виробництва ТОВ «Кримська водочна компанія» як інформація про продукцію та виробника товару. Доказами, що підтверджують наведені обставини, є довідка ТОВ „АШЕР” від 27.05.2011 р. № 451 та лист ТОВ „Кримська водочна компанія” від 28.07.2011 р. № 01/17с-395.
Посадовою особою управління у справах захисту прав споживачів у Чернігівській області вимогою від 20.05.2011 року №04-16/750 повідомлено фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 про те, що управлінням заведено справу щодо порушення позивачем статті 22 Закону України «Про рекламу», а саме - розміщення реклами алкогольних напоїв - горілки виробництва ЗАТ ЧЛГЗ «Чернігівська горілка» та горілки ТОВ «Кримська водочна компанія» в місці торгівлі - магазині «Продукти» за адресою: м. Чернігів, вул. Рокосовського, 2. У вимозі, з посиланням на ст. 26 Закону України „Про рекламу”, вимагалося надати на адресу відповідача в термін до 30.05.2011 р. інформацію щодо замовника вищевказаної реклами, обґрунтовані письмові пояснення щодо розповсюдження вищезазначеної реклами з порушенням вимог ст. 22 Закону України „Про рекламу” та інформацію щодо вартості розповсюдження зазначеної реклами (надавши копії платіжних документів), копію свідоцтва по державну реєстрацію, копію свідоцтва про сплату єдиного податку.
Позивачем на вимогу управління від 20.05.2011 року № 04-16/750 було надано відповідь від 30.05.2011 року, в якій ФОП ОСОБА_1 пояснила, що, оскільки розповсюдженням реклами алкогольних напоїв не займається, інформація і документи щодо розповсюдження такої реклами в неї відсутні. Щодо вартості плакату, розміщеного ТОВ „АШЕР”, до листа були додані копії отриманих від цього підприємства довідки від 27.05.2011 р. № 451, видаткової накладної від 14.03.2011 р. № 273 та платіжного доручення від 24.02.2011 р. № 726.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про рекламу» реклама алкогольних напоїв, реклама знаків для товарів і послуг, інших об'єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, забороняється: на радіо та телебаченні з 6 до 23 години; на перших і останніх сторінках газет, на обкладинках журналів та інших видань, в усіх виданнях для дітей та юнацтва, на сторінках для дітей та юнацтва усіх друкованих видань; в усіх друкованих засобах масової інформації (крім спеціалізованих видань); засобами внутрішньої реклами; за допомогою заходів рекламного характеру (крім спеціальних виставкових заходів алкогольних напоїв); на зовнішніх та внутрішніх поверхнях транспортних засобів загального користування та метрополітену; засобами зовнішньої реклами.
Статтею 1 Закону України «Про рекламу» встановлено, що внутрішня реклама - реклама, що розміщується всередині будинків, споруд, у тому числі в кінотеатрах і театрах під час, до і після демонстрації кінофільмів та вистав, концертів, а також під час спортивних змагань, що проходять у закритих приміщеннях, крім місць торгівлі (у тому числі буфетів, кіосків, яток), де може розміщуватись інформація про товари, що безпосередньо в цих місцях продаються.
Відповідно до ч. 7 ст. 8 Закону України «Про рекламу» розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.
Листом Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про рекламу» від 03.10.2003 року роз'яснено поняття «інформація» відповідно до ст. 8 вищезгаданого Закону. Отже, в даному випадку йдеться про інформацію про товар та/або його виробника, яка об'єктивно необхідна споживачу для здійснення свідомого вибору товару, його належного використання, захисту своїх споживчих прав тощо (інформація про дійсні споживчі якості товару, про порядок його використання, утилізації тощо, про належні дії споживача у тих чи інших випадках у зв'язку з придбанням та використанням товару, контактна інформація про виробника і т.ін.). Така інформація не може містити закликів до придбання чи не придбання того чи іншого товару, закликів скористатись послугами того чи іншого виробника тощо.
Оскільки вказані вище плакати з інформацією про горілку виробництва ЗАТ ЧЛГЗ „Чернігівська горілка” та ТОВ „Кримська водочна компанія” були розміщені в місці, де цей товар реалізується, їх розміщення в силу приписів ст.ст. 1, 8 Закону України «Про рекламу» не вважається рекламою. Не будучи рекламою, розміщення таких плакатів не могло призвести й до порушення ст. 22 Закону України «Про рекламу», так як передбачені цієї нормою обмеження стосуються виключно реклами.
Таким чином, суд вважає, що розміщення наведених плакатів не можна вважати рекламою, а тому - управління у справах захисту прав споживачів у Чернігівській області неправомірно в своїй вимозі від 20.05.2011 р. № 04-16/750 розцінив їх розміщення як рекламу та відповідно не міг вимагати надання будь-якої інформації, що стосується цих плакатів як реклами, а позивач не могла і не повинна була таку інформацію йому надавати.
Крім того, судом встановлено, що статтею 27 Закону України «Про рекламу» пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу» від 26.05.2004 р. передбачена відповідальність за порушення законодавства про рекламу, а саме: відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами. На розповсюджувачів реклами накладають штраф у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження реклами. Вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом.
Як зазначено в довідці товариства з обмеженою відповідальністю «АШЕР» від 27.05.2011 р. №451 та згідно видаткової накладної і платіжного доручення (копії яких маються в матеріалах справи), вартість плакату з зображенням горілки «Чернігівська» виробництва ЗАТ ЧЛГЗ «Чернігівська горілка», який був розміщений в орендованому позивачем магазині, за адресою: м. Чернігів, вул. Рокосовського, 2, становить 1 (одна) гривня, 00 коп. в т.ч. ПДВ - 20%.
Згідно довідки товариства з обмеженою відповідальність «Кримська водочна горілка», а також - договору від 01.05.2009 р., специфікації від 02.07.2010 р. (копії яких наявні в матеріалах справи), вартість плакату з зображенням горілки «Хуторок. Домашня» виробництва ТОВ «Кримська водочна компанія», який розмістив представник Чернігівського філіалу ТОВ «Кримська водочна компанія» в орендованому позивачем магазині «Продукти», становить 1 (одна) гривня 66 (шістдесят шість) копійок.
Однак, Головою комісії з реорганізації Держспоживстандарту України в порушення вищезазначених норм Закону( а саме - про накладення штрафу у розмірі п'ятикратної вартості розповсюдження реклами) було винесено рішення накласти на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 5083,00 грн.
Враховуючи вищезазначене, вимоги вказаних статей, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог Закону України «Про рекламу» та про відсутність підстав для накладення на позивача штрафних санкцій
Приписами ч.3 ст.2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч.ч.1,2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході судового засідання судом встановлено, що відповідачем, без наявності на те жодних підстав, порушуючи вимоги діючого законодавства України, неправомірно винесено рішення про накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про рекламу. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики про визнання протиправним та скасування рішення Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 20 липня 2011 року №0007, яким на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 5083,00 грн., підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 69-71, 158-163 КАС України, Чернігівський окружний адміністративний суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 20 липня 2011 року №0007, яким на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 5083,00 грн.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
< Текст >
Головуючий суддя підпис Ю.О.Скалозуб
Судді: підпис О.М. Тихоненко
підпис Л.О. Житняк