Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
20 грудня 2011 р. № 2-а- 15617/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого -Судді Архіпової С.В.
при секретарі -Солуяновій Н.В.,
за участю: представника позивача -Галецький І.М.,
представника відповідача- Ветрова І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гармонія"
до Харківська об'єднана державна податкова інспекція
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гармонія» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до відповідача - Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області та просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області від 14.11.2011р. № 0010162340.
В обґрунтування заявленого позову зазначив, що згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 152173,4 грн. Позивач вважає зазначене податкове повідомлення -рішення незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує його права та законні інтереси.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та зазначив, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення є цілком обґрунтованим та законним, прийнятим на підставі акту перевірки, згідно якого встановлено порушення вимог ст. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 ПК України.
Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задоволення, керуючись наступним.
Так, судом встановлено, що 31.10.2011р. фахівцями Харківської ОДПІ Харківської області проведено невиїзну документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість за березень 2011 року по операціях з ПП «Сапсан». За результатами перевірки складено акт № 2411/234/33092554 від 31.10.2011р. від 31.10.2011р., згідно висновків якого встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, п. 201.4 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в березні 2011 року на загальну суму 152173,40 грн.
За результатами розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення від 14.11.2011р. № 0010162340, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 152173,4 грн.
Доходячи висновку про наявність виявлених перевіркою порушень та визначаючи позивачу грошове зобов'язання з ПДВ, відповідач виходив з того, що у перевіреному періоді позивач мав господарські правовідносини з ПП «Сапсан», які засновані на договорі поставки б/н від 01.03.2011р. Відповідачем взято до уваги, що згідно акту від 19.08.2011р. № 3762/2305/31092608 про результати документальної позапланової перевірки ПП «Сапсан», складеного ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова, податкові зобов'язання зазначеного підприємства з податку на додану вартість за жовтень 2010 року - червень 2011 року визнано недійсними.
При цьому податковим органом враховано, що основним видом діяльності ПП «Сапсан» є адвокатська діяльність, проте згідно господарського договору, укладеного з позивачем, ПП «Сапсан» поставляв на користь позивача риб'ячий жир та олію. Відслідкувати дотримання умов договору податковий орган не мав можливості, оскільки позивачем до перевірки не надано документів, які підтверджують реальність проведення господарської операції, зокрема таких, які підтверджують транспортування придбаного товару. За таких обставин відповідач вважав, що враховуючи відсутність доказів використання результатів господарської угоди для потреб власної господарської діяльності з метою отримання доходу, а також доказів використання їх в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності, витрати, здійснені на отримання таких результатів не повинні відображатись у складі податкового кредиту платника податків.
Проте, суд з такими висновками відповідача не погоджується та зазначає, що між позивачем та його контрагентом ПП «Сапсан» 01.03.2011р. укладено договір поставки б/н, відповідно до умов якого ПП «Сапсан» (постачальник) зобов'язувався поставити на адресу позивача (покупець) товар, найменування, якість, розмір, ціна та гарантійні строки щодо якого вказуються у специфікації до договору, а позивач зобов'язувався прийняти товар та сплатити його вартість. Відповідно до Специфікації до зазначеного договору від 01.03.2011р. предметом поставки є риб'ячий жир, олія насіння розторопші, олія насіння льону, олія насіння гарбуза на загальну суму 913040,40 грн., в тому числі ПДВ 152173,40грн.
На виконання умов укладеного договору постачальником позивачу видано податкові накладні № 188 від 01.03.2011р., № 189 від 02.03.2011р., № 190 від 09.03.2011р., № 191 від 10.03.2011р., № 192 від 11.03.2011р., № 193 від 16.03.2011р., № 194 від 18.03.2011р., № 195 від 21.03.2011р., № 196 від 22.03.2011р., № 197 від 24.03.2011р. № 198 від 25.03.2011р., № 199 від 28.03.2011р. № 200 від 29.03.2011р., № 201 від 30.03.2011р. на загальну суму ПДВ 152173,4 грн. Зазначені податкові накладні позивачем включено до складу податкового кредиту у перевіреному періоді.
Позивачем до суду надано належним чином засвідчену копію зазначеного вище договору, який викладено у формі єдиного письмового документу, підписано сторонами та скріплено печатками сторін. Також позивачем до суду надано копії податкових накладних, виданих ПП «Сапсан» в зв'язку з укладеним договором, які оформлені належним чином. Наявність зазначених податкових накладних та їх належне оформлення сторонами у справі не заперечується.
З копій специфікації до договору від 01.03.2011р., видаткових накладних на товар № 47 від 01.03.2011р., 3 48 від 02.03.2011р., № 52 від 09.03.2011р., №53 від 10.03.2011р., № 73 від 11.03.2011р., № 74 від 16.03.2011р., № 75 від 18.03.2011р., № 76 від 21.03.2011р., № 87 від 22.03.2011р. № 88 від 24.03.2011р., № 77 від 25.03.2011р., № 78 від 28.03.2011р. № 80 від 29.03.2011р. № 81 від 30.03.2011р судом встановлено, що товар за укладеним договором дійсно передавався до позивача, ним отримувався та використовувався у власній господарській діяльності.
Підстав для сумнівів у достовірності перелічених документів не виявлено.
В зв'язку з наведеним суд зауважує, що в даній справі доводи відповідача про відсутність реального характеру відповідних операцій суду не доведено та вони не підтверджується матеріалами справи.
Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні угод взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.
Судом встановлено, що позивачем отримано від його контрагента належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість продукції, яка оплачена позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість. Оплата товару підтверджується наданими до суду копіями банківських реєстрів установи банку.
Такими чином, позивачем додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Позивач після одержання від постачальника належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому продавцю у складі ціни придбання.
Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника податку на додану вартість на віднесення сплачених ним у ціні наданих послуг відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.
Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Згідно з ч. 1 ст. 6 ГК України загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв'язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
В зв'язку з наведеним суд відхиляє доводи відповідача про те, що основним видом діяльності ПП «Сапсан» є адвокатська діяльність. При цьому, зазначене підприємство не позбавлено права займатися будь-яким іншим видом господарської діяльності, що не заборонений законом.
Крім того, відповідачем до суду не надано відповідного податкового повідомлення-рішення, прийнятого за висновкам акту перевірки контрагента позивача ПП «Сапсан» від 19.08.2011р. № 3762/2305/31092608, складеного ДПІ в Дзержинському районі м. Харкова, яке б надало висновкам акту відповідну правову оцінку.
Доводи відповідача про відсутність доказів перевезення товару, придбаного за договором, від постачальника ПП «Сапсан» до позивача, суд вважає спростованими в зв'язку з тим, що згідно довідки позивача № 34 від 12.12.2011р., свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, на балансі позивача обліковується автомобіль Фіат «Добло». Згідно копій подорожніх листів, наданих до матеріалів справи та пояснень представника позивача судом встановлено, що перевезення товару за укладеним договором здійснювалось силами покупця на власному автомобілі, незважаючи на те, що відповідно до п. 3.2. договору поставки б/н від 01.03.2011р. поставка товару здійснюється постачальником. Проте спорів між сторонами укладеного договору з приводу зімни цієї умови не виникало та перевезення здійснено за обопільною згодою.
Згідно приписів п.п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п.п. 198.3. зазначеної статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу. Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем податковий кредит сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально та є належним чином виконані, та в подальшому правомірно відповідні суми заявлені до бюджетного відшкодування.
В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при його прийнятті, невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гармонія» до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області від 14.11.2011р. № 0010162340.
Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гармонія» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 28,23 грн.
< Текст > < Сума задоволення > < Текст >
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено та підписано 23 грудня 2011 року.
Головуючий Суддя С.В. Архіпова