Справа № 2-1820/11
21.11.2011
Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі судді Зоріної Д.О., при секретарі Карпенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк банк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк»звернувся до суду з вказаним позовом, згідно якого просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк»заборгованість за кредитним договором в розмірі 16 972 грн. 20 коп., а також судовий збір в сумі 169 грн. 72 коп., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що між акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк»та ОСОБА_2 було укладено договір № 197511 про відкриття карткового рахунку, видачу платіжної картки та їх обслуговування, з встановленою кредитною лінією. Згідно рішення загальних зборів акціонерів банку від 20 січня 2011 року, банк змінив своє найменування на публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк». На виконання своїх зобов'язань за вказаним договором банк відкрив ОСОБА_2 картковий рахунок з встановленою кредитною лінією у розмірі 2 000 та надав у користування банківську платіжну картку. В порушення умов укладеного договору відповідачка не виконала свої зобов'язання, в результаті чого в неї утворилась заборгованість по кредитній лінії в сумі 14 156 грн. 87 коп. Для врегулювання спору в досудовому порядку відповідачу було направлено письмову вимогу № 24/2-2140 від 13 квітня 2010 року про погашення заборгованості, однак зазначена вимога була залишена відповідачем без реагування. За таких обставин позивач вимушений звернутись до суду.
Представник позивача публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк»в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просив суд позов задовільнити.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, не заперечуючи проти факту неналежного виконання зобов»язань за кредитним договором, одночасно вказала, що вона зараз перебуває в скрутному матеріальному становищі та просила врахувати дані обставини при винесенні судового рішення.
Суд, вислухавши представника позивача, відповідача ОСОБА_2, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
26 листопада 2007 року між акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк», правонаступником якого являється публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк»з однієї сторони та ОСОБА_2 з іншої, було укладено кредитний договір за номером 197511, за умовами якого банк надав ОСОБА_2 кредит в сумі 2 000 грн. та надав останній у користування платіжну картку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав взяті на себе зобов'язання та видав ОСОБА_2 платіжну картку під власноручну розписку останньої з перерахуванням передбаченої кредитним договором суми коштів.
Згідно пункту 2.6 кредитного договору, відповідачка ОСОБА_2 прийняла на себе зобов'язання щодо внесення обов'язкового щомісячного платежу, який складає 10 % від уми кредитної заборгованості на картковий рахунок.
Як достовірно встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 своїх зобов»язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитом не виконала, у зв»язку з чим в неї утворилась заборгованість перед позивачем, яка становить 16 972 грн. 20 коп., що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Вимогами частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, аналізуючи матеріали справи, документи, приймаючи до уваги пояснення представника позивача, відповідача, суд вважає достовірно доведеним факт невиконання ОСОБА_2 свого зобов'язання, що випливає з кредитного договору, в зв'язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, відсотками є законними та обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1904 грн. 96 коп., суд вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Системний аналіз вказаної вище норми чинного цивільного законодавства дає змогу стверджувати, що оцінивши сукупність певних об»єктивних обставин, зокрема співмірність заподіяних кредитору збитків та нарахованої ним пені, а також інші об»єктивних обставин, які мають важливе значення для справи, суд може зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню за своїм внутрішнім переконанням.
За таких обставин, приймаючи до уваги скрутне матеріальне становище відповідача, суд вважає за необхідне зменшити розмір нарахованої пені та стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 200 грн.
Оскільки, статтею 88 Цивільно-процесуального Кодексу України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь»витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. та судовий збір, пропорційно до задоволеної частини вимоги в розмірі 152 грн. 67 коп.
Керуючись статтями 10, 11, 60, 81, 84, 88, 212, 213, 215 Цивільно-процесуального Кодексу України, статтями 526, 553, 554, 1054, 1055 Цивільного Кодексу України, суд , -
Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь банк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь банк»заборгованість за кредитним договором в розмірі 15 267 грн. 24 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 6988 грн. 51 коп., заборгованості за нарахованими відсотками 8078 грн. 73 коп., пені за несвоєчасне погашення кредиту, процентної та комісійної винагороди в розмірі 200 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь банк»судовий збір в сумі 152 грн. 67 коп., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів після отримання копії цього рішення.
Суддя :