27 грудня 2011 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7792/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чеснокової А.О.,
при секретарі - Пшенишному В.С.,
за участю:
представника позивача - Шулік О.Й.,
представника відповідача - Домбровського Я.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Стандарт Агро" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування наказу та податкового повідомлення-рішення, -
28 вересня 2011 року позивач ПП "Стандарт Агро" (далі за текстом - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ (далі за текстом - відповідач) про скасування наказу про проведення позапланової перевірки від 21 червня 2011 року № 3296 та податкового повідомлення-рішення від 02 серпня 2011 року № 0000282301/2504.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на помилковість висновків податкового органу щодо заниження податку на додану вартість за вересень 2008 року та грудень 2008 року, що є наслідком порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5, пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум, підтверджених податковими накладними, що видані для документального оформлення операцій за договором надання транспортно-експедиторських послуг, контрагентом, який має ознаки фіктивності, внаслідок чого вказаний правочин є нікчемним. Позивач зазначає, що на момент вчинення правочину між ПП "Стандарт Агро" та його контрагентом ТОВ "Стар-Інкомтрейд" останній був існуючим суб'єктом господарювання (перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) та здійснював свою діяльність згідно статті 3 ГК України. Позивач вважає, що податковий орган протиправно ставить йому у вину формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених ТОВ "Стар-Інкомтрейд", зазначаючи, що первинні бухгалтерські документи, отримані ним на виконання договору надання транспортно-експедиторських послуг, оформлені належним чином та дають всі правові підстави для включення сум за цим договором до податкового кредиту ПП "Стандарт Агро". Позивач також вказує, що чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податків перевіряти свого контрагента на предмет добросовісного виконання податкових зобов'язань. Між іншим, зазначав, що позивач провів перевірку за відсутності правових підстав, внаслідок чого вважає, що наказ від 21 червня 2011 року № 3296 про проведення позапланової перевірки підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, дії Кременчуцької ОДПІ вважає правомірними, а податкове повідомлення-рішення - таким, що відповідає чинному законодавству внаслідок того, що податковим органом встановлено, порушення позивачем податкового законодавства та віднесено до складу податкового кредиту сум вартості придбаних товарів від постачальника ТОВ "Стар-Інкомтрейд", який не має технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності, а також має інші ознаки фіктивності. Крім того, наголосив, що позиція Кременчуцької ОДПІ щодо неправомірності господарських відносин позивача з ТОВ "Стар-Інкомтрейд" підтверджена вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 30 квітня 2010 року (том І а.с. 88-91), відповідно до якого засновника ТОВ "Стар-Інкомтрейд" ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ПП "Стандарт Агро" 26 травня 2004 року зареєстровано як юридичну особу (код ЄДРПОУ 33014000) державним реєстратором Глобинської РДА. Позивач перебуває на податковому обліку у Глобинському відділенні Кременчуцької ОДПІ.
Кременчуцькою ОДПІ в період з 21 червня 2011 року по 29 червня 2011 року проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "Стар-Інкомтрейд" (код ЄДРПОУ 35872466) за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2011 року.
За результатами перевірки 30 червня 2011 року складено акт № 4551/23-209/33014000, в якому зафіксовано порушення позивачем підпунктів 7.4.1 та 7.4.5. пункту 7.4 підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", частин 1, 5 статті 2030 пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України в частині заниження податку на додану вартість на загальну суму 30459,00 грн. в тому числі за вересень 2008 року на 14750,00 грн. та за грудень 2008 року на 15709,00 грн.
На підставі вищевказаного акта перевірки від 30 червня 2011 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 02 серпня 2011 року № 0000282301/2504, яким позивачу донараховано зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 30459,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 15229,50 грн.
Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій, вважає спірне податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, протиправним, таким, що суперечить законодавству з питань оподаткування та виходить за межі компетенції відповідача, обмежує та порушує права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняті без урахування фактичних обставин, з порушенням чинного законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення від 02 серпня 2011 року № 0000282301/2504 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню Кременчуцької ОДПІ від 02 серпня 2011 року № 0000282301/2504, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що 28 серпня 2008 року між позивачем (Замовник) та ТОВ "Стар-Інкомтрейд" (Виконавець) укладено договір надання транспортно-експедиторських послуг № 145 (далі за текстом - Договір від 28 серпня 2008 року № 145) (а.с. 93). Згідно умов вказаного Договору від 28 серпня 2008 року № 145 Виконавець надає Замовнику транспортно-експедиторські послуги з перевезення сільськогосподарської продукції, а Замовник здійснює оплату наданих послуг. При цьому умовами договору передбачено, що послуги надаються на підставі заявок Замовника, переданих перевізнику не пізніше, ніж за 24 години до здійснення перевезення.
Пунктом 3.1 Договору від 28 серпня 2008 року № 145 визначено порядок розрахунків між сторонами: розрахунок за надані послуги здійснюється Замовником на підставі акта виконаних робіт, підписаного обома сторонами договору.
Судом досліджені акти виконаних робіт за Договором від 28 серпня 2008 року № 145 від 30 вересня 208 року (том І а.с. 98) та від 31 грудня 2008 року (том І а.с. 122). Зазначені документи містять усі необхідні реквізити та оформлені відповідно до вимог вищевказаного договору.
На виконання умов Договору від 28 серпня 2008 року № 145 ТОВ "Стар-Інкомтрейд" виписано податкові накладні від 30 вересня 2008 року № 231 (том І а.с. 94) на загальну суму 88500,05 грн., в т.ч. ПДВ - 14750,00 грн. та від 30 грудня 2008 року № 1634 (том І а.с. 146) на загальну суму 94256,40 грн., в т.ч. ПДВ - 15709,40 грн.
Зазначені податкові накладні оформлені належним чином, із акту перевірки слідує, що порушень при їх оформленні відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено.
Згідно зазначених податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту за відповідні податкові періоди та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.
Судом також встановлено, що оплата товару здійснювалась позивачем у готівковій формі шляхом сплати готівкових коштів на користь ТОВ "Стар-Інкомтрейд", що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів останнього (том І а.с. 95-97).
Факт надання ТОВ "Стар-Інкомтрейд" транспортно-експедиторських послуг позивачу підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними (том І а.с. 99-121 та 123-145), на підставі яких судом зроблено висновок, що перевезення товару здійснювалося транспортними засобами Виконавця за Договором від 28 серпня 2008 року № 145 безпосередньо з місця придбання сільськогосподарської продукції позивачем до місця зберігання (ХПП), або місця відвантаження, що вказане у відповідних документах Замовником (у тих випадках, коли з місця придбання товар поставлявся безпосередньо покупцям позивача за договорами купівлі-продажу ПП "Стандарт Агро", де останнє є продавцем).
В ході судового розгляду встановлено факт реальності господарських операцій, що надавались позивачу, який підтверджується наступним:
- товар, що перевозився ТОВ "Стар-Інкомтрейд" з місця придбання зберігався на ХПП № 81, що підтверджується складськими квитанціями на зерно, що наявні в матеріалах справи.
- товар, що перевозився ТОВ "Стар-Інкомтрейд" з місця придбання, реалізовувався іншим суб'єктам господарювання-контрагентам позивача за договорами, де позивач виступає продавцем сільськогосподарської продукції, що підтверджується відповідними договорами та первинною документацією бухгалтерської та фінансової звітності, копії якої наявні в матеріалах справи.
Судом встановлено, що ТОВ "Стар-Інкомтрейд" на момент укладення Договору від 28 серпня 2008 року № 145 та складення податкових накладних було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.
Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Стар-Інкомтрейд" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме: договором від 28 серпня 2008 року № 145, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, договорами придбання позивачем сільськогосподарської продукції та необхідними первинними документами бухгалтерської та податкової звітності до них, договорами реалізації вищевказаної сільськогосподарської продукції позивачем та необхідними первинними документами бухгалтерської та податкової звітності до них, прибутковими касовими ордерами, придбаний товар, що перевозився ТОВ "Стар-Інкомтрейд", використано у господарській діяльності позивача шляхом реалізації сільськогосподарської продукції третім особам, угода з надання транспортно-експедиторських послуг виконана в повному обсязі, відповідно до умов договору, укладеного між ПП "Стандарт Агро" та його контрагентом, сторони претензій та зауважень один до одного не мають, а отже, підстави для визнання правочину між вказаними суб'єктами господарювання відсутні.
Посилання Кременчуцької ОДПІ на той факт, що у ТОВ "Стар-Інкомтрейд" відсутні основні фонди та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності, судом оцінюються критично з мотивів безпідставності та недоведеності.
Суд також відзначає, що на момент укладення договорів, що викликають сумнів у відповідача щодо реальності їх виконання, ТОВ "Стар-Інкомтрейд" та ПП "Стандарт Агро" значились платниками податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку (свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "Стар Інкомтрейд" анульоване лише 20 липня 2009 року після здійснення господарських правовідносин), тому формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, оформлених ТОВ "Стар-Інкомтрейд", є правомірним.
Посилання відповідача на те, що вказані угоди суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними, суд відхиляє, з огляду на наступне.
Згідно із частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Абзацом 1 частини 1 статті 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Частина 1 статті 228 ЦК України зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних правочинів полягає в тому, що оспорювані правочини припускають дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов'язки. Проте їхня дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку. Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним. Суд зазначає, що хоча відповідач і використав в акті перевірки такий термін, як "нікчемний правочин", проте не звернув уваги на те, що згідно із частиною 2 статті 215 ЦК України нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом. Кременчуцькою ОДПІ, при використанні терміну "нікчемний правочин", не звернуто увагу на те, що недійсність нікчемних правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі.
Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться: у частині 1 статті 219 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним; у частині 1 статті 220 ЦК України, відповідно з якою у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 частини 2 статті 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним, тощо.
Відповідач не звернув увагу на те, що згідно із частиною 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи згадані договори, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок, спрямована на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків, а тому висновки відповідача щодо нікчемності укладених правочинів є безпідставними.
Таким чином, з вищенаведених підстав судом відхиляються посилання податкового органу, щодо фіктивності договорів між позивачем та ТОВ "Стар Інкомтрейд" та як наслідок - твердження Кременчуцької ОДПІ щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум, підтверджених податковими накладними, отриманими від ТОВ "Стар Інкомтрейд" на виконання договору надання транспортно-експедиторських послуг.
Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що підтверджує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами) згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.
Вимоги щодо оформлення податкової накладної викладені в підпункті 7.2.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" на підставі якого платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка повинна мати перераховані у вказаній нормі дані.
Суд вважає необхідним зазначити, що посилання податкового органу як на одну із підстав порушення позивачем податкового законодавства та віднесення до складу податкового кредиту сум вартості транспортно-експедиторських послуг наданих ТОВ "Стар Інкомтрейд" - вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 30 квітня 2010 року, яким гр. ОСОБА_3 засуджено за вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статі 205 Кримінального кодексу України, а саме: створення ТОВ "Стар Інкомтрейд" з протиправною метою, є необґрунтованими.
Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, вироком суду від 30 квітня 2010 року встановлено факт протиправності мети створення ТОВ "Стар Інкомтрейд", проте протиправність взаємовідносин вказаного суб'єкта господарювання з підприємством позивача не встановлена.
Аналізуючи вищевикладене, та враховуючи факт правомірного отримання позивачем податкових накладних від ТОВ "Стар Інкомтрейд" на підтвердження підстав включення до складу податкового кредиту сум, передбачених цими документами, позивач правомірно сформував податковий кредит за вересень 2008 року та за грудень 2008 року, в звязку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Крім того, позивач вказує на неправомірність наказу Кременчуцької ОДПІ від 21 червня 2011 року № 3296 про проведення позапланової перевірки позивача з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість питань взаємовідносин з ТОВ "Стар-Інкомтрейд" (код ЄДРПОУ 35872466) за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2011 року (том І а.с. 7), мотивуючи свою позицію безпідставністю його прийняття.
Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статі 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Відповідно до норм статей 75-86 розділу ІІ Податкового кодексу України та статті 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", з метою забезпечення єдиного порядку організації перевірок платників податків наказом Державної податкової адміністрації України від 14 квітня 2011 року № 213 затверджені Методичні рекомендації щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків.
Судом встановлено, що працівником відповідача СДПРІ ОСОБА_4, на підставі направлень від 21 червня 2011 року № 2803/002803, № 2804/002804 та наказу "Про проведення перевірки" від 21 червня 2011 року № 3296 проведено перевірку позивача з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість з питань взаємовідносин з ТОВ "Стар-Інкомтрейд" (код ЄДРПОУ 35872466) за період з 01 квітня 2008 року по 31 березня 2011 року.
Враховуючи викладене, Кременчуцькою ОДПІ вказану перевірку здійснено правомірно, за наявності необхідних документів, з дотриманням умов, підстав та порядку проведення перевірок дотримання СГД вимог Податкового кодексу України та наказу Кременчуцької ОДПІ від 21 серпня 2011 року № 3296 "Про проведення позапланової перевірки".
З урахуванням викладеного суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.
Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення від 02 серпня 2011 року № 0000282301/2504.
Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 02 серпня 2011 року № 0000282301/2504 обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Згідно частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги Приватного підприємства "Стандарт Агро" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування наказу та податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області від 02 серпня 2011 року № 0000282301/2504.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь Приватного підприємства "Стандарт Агро" витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 29 грудня 2011 року.
Суддя А.О. Чеснокова