Справа № 2-1227/11
м. Донецьк 29 грудня 2011 року
Будьоннівський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого судді: Сибірцева В.П.,
при секретарі: Перевертайло І.В.,
за участю позивача: ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_2,
відповідача: ОСОБА_3,
представника відповідача: ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Будьоннівського районного суду м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про усунення від права на спадкування за законом та визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до Будьоннівського районного суду м. Донецька з позовом до ОСОБА_3, про усунення від права на спадкування за законом та визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, позовні вимоги обґрунтовуються тим, що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року її мати -ОСОБА_5, яка постійно проживала у будинку АДРЕСА_1 разом з нею. З 2009 року стан здоров'я померлої ОСОБА_5 став різко погіршуватися, тяжко хворіла, перестала самостійно виходити з будинку, а в подальшому повністю стала прикута до ліжка, вона потребувала постійного догляду, турботи, допомоги при прийомі їжі, надання матеріальної та моральної допомоги, тобто перебувала у безпорадньому стані і потребувала сторонньої допомоги. Така допомога надавалась лише самою позивачкою та її донькою ОСОБА_6, відповідачка, яка також є рідною донькою померлої ОСОБА_5 мала можливість також надавали допомогу, на неодноразові звернення з проханням надання додаткової допомоги відповідачка ОСОБА_3 свідомо ухилялася, чи завдавала ще більших моральних страждань ОСОБА_5 Після смерті та похорону матері вона перебувала у тяжкому психологічному стані, не мала фінансових можливостей звернутися по допомогу до юристів чи адвокатів для отримання правової допомоги. В подальшому звернувшись до державного нотаріуса їй було пояснено, що на даний час у суді перебуває справа за позовом її сестри ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним і вона повинна зачекати до вирішення справи у суді, на час ухвалення рішення суду строк передбачений законом для подання заяви про прийняття спадщини вже сплинув, тому ці причини вважає поважними.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали доводи та надали пояснення аналогічні до вказаних у позовній заяві, просили суд усунути ОСОБА_3 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, визначити додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 та стягнути судові витрати з відповідачки на її користь.
Відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 в суді заперечували проти позовних вимог, визнають та погоджуються з тим, що померла ОСОБА_5 хворіла і її стан здоров'я був тяжким, але не знаходилась у безпорадному стані. Позивачкою неодноразово здійснювалися перешкоди у наданні відповідачкою необхідної ОСОБА_7 матеріальної та моральної допомоги. Відповідачка ОСОБА_3 не є спадкоємцем за законом, оскільки є спадкоємцем за заповітом залишений померлою ОСОБА_5 від 16 серпня 1991 року, який не є зміненим чи скасований на теперішній час, з цих підстав вважають, що відсутні законні підстави для усунення від права спадкування за законом. Стосовно позовних вимог про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, вважають спробою ввести суд в оману, оскільки на даний час спадкове майно після смерті ОСОБА_5 відсутнє.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог, судом встановлено наступне.
Згідно копії свідоцтва про смерть (а.с.5) ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є рідними доньками померлої ОСОБА_5, що не оспорюється сторонами та підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.6) та копією Витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища за № 00001635282 від 10 листопада 2009 року(а.с.7).
16 серпня 1991 року ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 склала заповіт на все належне майно, де б воно не знаходилося, та все те, що їй належить на день смерті. Заповіт посвідчений Державним нотаріусом дев'ятої Донецької державної нотаріальної контори ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за № 5123 (а.с.49).
Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 23 лютого 2007 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 11 липня 2007 року, позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено та визнано договір дарування від 31 травня 1996 року укладений ОСОБА_5 та ОСОБА_11 на будинок АДРЕСА_1, який зареєстрований дев'ятої нотаріальною конторою м. Донецька, реєстрований номер 2-1376 -недійсним. Ухвалою Верховного Суду України від 16 грудня 2007 року касаційні скарги ОСОБА_12 та ОСОБА_13 відхилені, рішення суду першої та апеляційної інстанції залишені без змін (а.с.8-14).
Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 12 березня 2011 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 14 квітня 2011 року, позовні вимоги задоволені в повному обсязі, визнано недійсним заповіт, виданий 18 березня 2006 року ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1, посвідчений державним нотаріусом дев'ятої Донецької державної нотаріальної контори ОСОБА_14 та зареєстрований в реєстрі за № 1-502 та стягнуто судові витрати. (а.с.65-69).
Відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухиляється від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Частиною 6 ст.1224 ЦК України, визначено, що положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов'язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ.
Тобто положення ч.5 ст.1224 ЦК України, стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих які відповідно до положень СК України, не були зобов'язані утримувати спадкодавця.
Посилання позивачки ОСОБА_1 на те, що відповідачка ОСОБА_3 ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві ОСОБА_5, яка була у безпорадному стані підтвердженні тільки допитаними у судовому засіданні свідками: ОСОБА_15, ОСОБА_16, які підтвердили, що позивачка ОСОБА_1 проживала разом с померлою ОСОБА_5, надавала їй усю необхідну допомогу, оскільки остання тяжко хворіла та потребувала догляну за нею, усі витрати та організацію поховання ОСОБА_5 було здійснено позивачкою ОСОБА_1 Відповідачку ОСОБА_3 у будинку АДРЕСА_1 вони не бачили та допомоги своїй матері вона не надавала, стосунки між двома сестрами погані.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснив, що він багато разів був у будинку покійної ОСОБА_5, яка проживала разом з позивачкою ОСОБА_1, яка надавала допомогу та доглядала за померлою, також був присутній на похоронах, які проводила позивачка. Будинок АДРЕСА_1 на теперішній час належить ОСОБА_6, яка є дружиною його сина. Але у суду є сумніви в достовірності пояснень даного свідка, оскільки він є родичем позивачки.
Але суд не може погодитись з такими доводами позивача, оскільки під безпорадним станом слід розуміти як безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хвороб або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, в зв'язку з чим, ця особа потребує стороннього догляду та піклування.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в її умисних діях чи бездіяльності, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідні дії. Таким чином ухилення характеризується умисною формою вини.
Виходячи із вищенаведеного суд вважає, що позивачка не надала суду доказів того, що за життя ОСОБА_5, перебувала в безпорадному стані, через тяжку хворобу та своїми силами не мала змоги фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, в зв'язку з чим потребувала стороннього догляду та піклування. Також позивачкою не доведено суду, що відповідачка ОСОБА_3 умисно ухилялася від обв'язку забезпечувати підтримку та допомогу своїй матері, що вона мала змогу, це виконувати, але не вчиняла необхідні дії.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи відповідачка ОСОБА_3 не спадкоємцем за законом, а є спадкоємцем за заповітом, тому положення вказаного вище закону про усунення від спадкування до неї не можуть бути застосовані
На підставі викладено, суд вважає, що в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування за законом ОСОБА_3 після смерті матері ОСОБА_5 слід відмовити.
Відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Як роз'яснено в п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Суд вважає, що вказані в позовній заяві та підтримані у судовому засіданні позивачкою причини не є такими, що створювали для неї непереборні, істотні труднощі для прийняття спадщини. Будь-яких обставин, які б свідчили про наявність об'єктивних, непереборних та істотних труднощів для подання позивачкою у встановлений законом строк заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини та давали б підстави для визнання причин пропуску строку поважними, позивачем та представником позивача належних та допустимих доказів відповідно до вимог ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України суду не надано.
З огляду на наведене, підстав для визначення позивачці ОСОБА_1 додаткового строку для прийняття спадщини у справі не вбачається, оскільки не доведено поважність причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення дій із прийняття спадщини у встановленому законом порядку та строк.
Також суд вважає, що в задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_3 на її користь судових витрат, також слід відмовити, оскільки рішення ухвалено не на її користь.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1218, 1220, 1222, 1224, 1270, 1272 ЦК України, суд, -
У задоволенні позивних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року та стягнення судових витрат -відмовити.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року та стягненні судових витрат -відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Будьоннівський районний суд м. Донецька. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: