03 листопада 2011 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7429/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Супруна Є.Б.,
при секретарі - Дубовик О.І.,
за участю:
представника позивача - Гонтара В.М.,
представника відповідача - Василевської Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлір" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
12 вересня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юлір" (далі - ТОВ "Юлір", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0008102301/2774 від 01.09.2011 р.
Мотивуючи свої вимоги позивач стверджує, що висновки акту перевірки від 12.08.2011 р. №5913/23-209/30941236 щодо порушення ТОВ "Юлір" п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у період, що перевірявся, на загальну суму 90 631,85 грн. є хибними, а податкове повідомлення-рішення від 01.09.2011 р. №0008102301/2774, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 113 289,69 грн. (90 631,75 грн. -за основним платежем та 22 657,94 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями), суперечить чинному законодавству та підлягає скасуванню.
Позивач зазначає, що господарські операції з ТОВ "Ін-Буд-Київ" зафіксовані та підтверджені первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Висновки перевіряючих про відсутність у даного підприємства трудових ресурсів, необхідних для виконання зобов'язань за договором, нічим не обґрунтовані та спростовуються наданими суду документами. Відтак, на думку позивача, в діях ТОВ "Юлір" відсутні порушення податкового законодавства.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що при перевірці дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р. було встановлено, що ТОВ "Юлір" мало договірні відносини з ТОВ "Ін-Буд-Київ". Проте, фактично згідно податкової звітності у вказаного підприємства в період надання послуг з виконання будівельних робіт були відсутні необхідні умови для здійснення такого виду діяльності, як і трудові ресурси, виробниче та транспортне обладнання. Це у свою чергу свідчить про характер фінансово - господарських операцій між ТОВ "Юлір" та ТОВ "Ін-буд-Київ", які здійснювались з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, без мети настання реальних правових наслідків, оскільки ці операції проводились лише для зменшення оподатковуваного прибутку ТОВ "Юлір" шляхом перерахування грошових коштів в рахунок оплати послуг, які фактично не має можливості підтвердити у зв'язку з відсутністю у контрагента необхідних активів, з подальшим розподілом вивільненого від оподаткування прибутку між заінтересованими особами.
Звідси, на думку відповідача, у ТОВ "Юлір" не було передбачених законом підстав для віднесення до складу валових витрат суми в розмірі 362 527,00 грн. за надання субпідрядних послуг з будівельно-монтажних робіт. Тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову та просив суд у позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи суд встановив, що ТОВ "Юлір" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 20.04.2000 р. (ідентифікаційний код 30941236). На даний час позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ.
З 01.08.2011 р. по 05.08.2011 р. працівниками Кременчуцької ОДПІ на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області від 24.06.2011 р. відповідно до направлень від 29.07.2011 р. №3386/003386, №3387/003387 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Юлір" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2010 р., результати якої оформлено актом від 12.08.2011 р. №5913/23-209/30941236.
Висновками акту перевірки встановлено порушення ТОВ "Юлір", зокрема, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 90 631,85 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 01.09.2011 р. №0008102301/2774, яким ТОВ "Юлір" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 113 289,69 грн. (90 631,75 грн. -за основним платежем та 22 657,94 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями).
Не погодившись із висновками контролюючого органу, позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 01.09.2011 р. №0008102301/2774 до суду.
Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.
Правові відносини з приводу формування валових доходів і валових витрат врегульовані Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (далі -Закон №334/94-ВР), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин.
Так, згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 цієї ж статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як свідчать матеріали справи, позивач протягом перевіряємого періоду формував валові витрати, зокрема, за наслідками господарських взаємовідносин з ТОВ "Ін-Буд-Київ".
Так, 10.03.2010 р. між ТОВ "Юлір" (генпідрядник) та ТОВ "Ін-Буд-Київ" (субпідрядник) укладено договір субпідряду №27, за яким генпідрядник доручає а субпідрядник приймає на себе виконання будівельно-монтажних робіт на об'єктах міста Кременчука. Вартість всіх доручених субпідряднику по вказаному договору робіт визначається відповідно до кошторисної вартості, узгодженої обома сторонами. Кінцева оплата за виконані роботи здійснюється на основі акту прийому-здачі виконаних робіт в 10-ти денний строк після його оформлення.
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за даним договором позивач надав належним чином оформлені та завірені копії податкових накладних:
- № 043103 від 31.03.2010 р. на загальну суму 4 968,22 грн., в т.ч. ПДВ -828,04 грн., №053103 від 30.03.2010 р. на загальну суму 8 510,83 грн., в т.ч. ПДВ -1 418,47 грн., № 300406 від 30.04.2010 р. на загальну суму 39 295,48 грн., в т.ч. ПДВ -6 549,25 грн.., № 300407 від 30.04.2010 р. на загальну суму 10 664,68 грн., в т.ч. ПДВ -1 777,45 грн., № 310502 від 31.05.2010 р. на загальну суму 8 947,93 грн., в т.ч. ПДВ -1 491,32 грн., № 010630 від 30.06.2010р. на загальну суму 4 955,15 грн., в т.ч. ПДВ -825,86 грн., № 020630 від 30.06.2010 р. на загальну суму 3 185,24 грн., в т.ч. ПДВ -530,87 грн., № 030630 від 30.06.2010 р. на загальну суму 1 927,73 грн., в т.ч. ПДВ -321,29 грн., № 040630 від 30.06.2010 р. на загальну суму 23 048,21 грн., в т.ч. ПДВ -3 841,37 грн., № 030730 від 30.07.2010 р. на загальну суму 59 318,66 грн., в т.ч. ПДВ -9 886,44 грн., № 040730 від 30.07.2010 р. на загальну суму 5 006,18 грн., в т.ч. ПДВ -834,36 грн., № 050730 від 30.07.2010 р. на загальну суму 6 681,36 грн., в т.ч. ПДВ -1113,56 грн., № 030830 від 30.08.2010 р. на загальну суму 29 896,40 грн., в т.ч. ПДВ -4 982,73 грн., № 050831 від 31.08.2010 р. на загальну суму 49 426,74 грн., в т.ч. ПДВ -8 237,79 грн., №111030 від 30.09.2010 р. на загальну суму 21 298,46 грн., в т.ч. ПДВ -3 549,74 грн., № 121030 від 30.09.2010 р. на загальну суму 70 860,64 грн., в т.ч. ПДВ -11 810,11 грн., № 131030 від 30.09.2010 р. на загальну суму 21 223,62 грн., в т.ч. ПДВ -3 537,27 грн., № 141030 від 30.09.2010 р. на загальну суму 7 256,30 грн., в т.ч. ПДВ -1 209,38 грн., № 151030 від 30.09.2010р. на загальну суму 19 667,34 грн., в т.ч. ПДВ -3 277,89 грн., № 161030 від 30.09.2010 р. на загальну суму 39 192,12 грн., в т.ч. ПДВ -6 532,02 грн.
Зауважень щодо оформлення зазначених податкових накладних акт перевірки не містить. Відтак, вказані документи підтверджують факт надання ТОВ "Ін-Буд-Київ" послуг з будівельно-монтажних робіт на користь ТОВ "Юлір" протягом березня - вересня 2010 року та, в силу ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, є належним доказом у справі.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі -Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно з вимогами ст. 4 Закону № 996-XIV одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою -операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів, що передбачені чинним законодавством.
За змістом ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
При цьому, відповідно до вимог ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ -документт, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Суд зазначає, що за умовами договору № 27 від 10.03.2010 р. на виконання договірних зобов'язань Субпідрядник надає Генпідряднику довідки вартості виконаних підрядних робіт та акти приймання виконаних робіт.
Типові форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 р. № 554.
Позивачем до матеріалів адміністративної справи надано належним чином оформлені та завірені копії довідок вартості виконаних підрядних робіт, актів приймання виконаних робіт, що складені та підписані ТОВ "Ін-Буд-Київ" і ТОВ "Юлір" на виконання зобов'язань за вищевказаним договором від 10.03.2010 р.
Виконані Субпідрядником будівельно-монтажні роботи оплачено Генпідрядником у повному обсязі. При цьому часткова оплата проведена позивачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Ін-Буд-Київ" в АТ "Райффайзен Банк Аваль", що підтверджується копіями виписок банку, наявних у матеріалах справи. Решта суми у розмірі 94 498,48 грн. згідно договору № 11 від 01.02.2011 р. про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ "Ін-Буд-Київ" (Первісний кредитор), ТОВ "Прістекс ЛТД" (Новий кредитор) та ТОВ "Юлір" (Боржник) погашена шляхом передачі Новому кредитору права вимоги, що належить Первісному кредитору за договором № 27 від 10.03.2010 р.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
При цьому, за умовою ч. 3 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Суд зазначає, що договір субпідряду № 27 від 10.03.2011 р. не містить заборони щодо заміни кредитора у зобов'язанні.
Крім того, заборони щодо заміни кредитора у зобов'язанні не містить і Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств".
В силу ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом договору відступлення права вимоги № 11 від 01.02.2011 р. до ТОВ "Прістекс ЛТД" (Новий кредитор) перейшла вимога за зобов'язанням ТОВ "Юлір" сплатити кошти в сумі 94 498,48 грн.
Відповідно до наявних у матеріалах справи копій платіжних доручень № 79 від 01.03.2011р., № 87 від 15.03.2011 р., № 92 від 16.03.2011 р. позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ "Прістекс ЛТД" перераховано кошти загалом в сумі 94 498,48 грн. в т.ч. ПДВ - 15 749,75 грн.
Таким чином, сторонами виконано умови договору про відступлення права вимоги, ТОВ "Юлір" у повному обсязі оплачено будівельно-монтажні роботи, виконані ТОВ "Ін-Буд-Київ", що не заперечується відповідачем.
Отже, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) господарських операцій з виконання будівельно-монтажних робіт.
Що стосується посилань Кременчуцької ОДПІ на нікчемність договору субпідряду № 27 від 10.03.2011 р. суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Разом з тим, в ході судового розгляду справи встановлено та підтверджено належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Ін-Буд-Київ" та ТОВ "Юлір" на підставі вищевказаного договору.
Відтак, оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів в підтвердження того, що зазначений договір субпідряду суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що він не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, суд дійшов висновку щодо неправомірності доводів податкової інспекції про нікчемність даного правочину.
Також, суд наголошує на тому, що за змістом Статуту ТОВ "Юлір" одним із видів діяльності товариства є будівельна діяльність.
Позивачем до матеріалів справи долучено копію ліцензії серії АВ № 587206, що видана Державною архітектурно-будівельною інспекцією України ТОВ "Юлір" на право здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.
Отже, укладення платником податків договору субпідряду відповідає меті та змісту господарської діяльності товариства.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність у ТОВ "Ін-Буд-Київ" основних засобів та працівників з посиланням на відомості податкової звітності даного підприємства, оскільки відсутність у декларації з податку на прибуток ТОВ "Ін-Буд-Київ" відомостей про амортизацію не є доказом відсутності на балансі підприємства основних засобів, а зустрічна перевірка вказаного підприємства відповідачем не проводилася. Крім того, податковий розрахунок комунального податку, на який посилається відповідач в акті перевірки, містить відомості про кількісний склад працівників підприємства, проте, у даному звіті не відображаються відомості про працівників, що можуть працювати на підприємстві, зокрема, за сумісництвом.
Твердження податкової інспекції про те, що до актів приймання виконаних будівельних робіт ТОВ "Ін-Буд-Київ" включено суми заробітної плати, а згідно бази даних Кременчуцької ОДПІ за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2009 р. працівники на даному товаристві були відсутні судом оцінюється критично з огляду на те, що господарські операції між сторонами мали місце у березні - вересні 2010 року.
Щодо посилань податкового органу на здійснення контрагентом позивача господарських операцій з підприємствами, що мають ознаки фіктивності суд зазначає, що жоден чинний на момент виникнення та реалізації сторонами спірних правовідносин нормативно-правовий акт не ставив виникнення у платника податків права на формування валових витрат в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.
Крім того, загальним принципом юридичної відповідальності є вина особи в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.
Порушення ОВС СВ ПМ ДПА України в Житомирській області кримінальної справи відносно ТОВ "Ін-Буд-Київ" за ознаками злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України за фактом створення з метою прикриття незаконної діяльності суб'єктів господарської діяльності не може бути належним доказом, який доводить факт фіктивності контрагента, з огляду на приписи ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вирок у кримінальній справі відносно ТОВ "Ін-Буд-Київ" не виносився.
За таких обставин посилання податкового органу на недійсність правочинів, укладених позивачем з ТОВ "Ін-Буд-Київ" відхиляються судом з мотивів безпідставності.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку відповідач не довів правомірність висновків щодо завищення позивачем валових витрат за березень - вересень 2010 року на загальну суму 362 527,00 грн., а отже й правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню.
Зважаючи на те, що податкове повідомлення - рішення є правовим актом індивідуальної дії та згідно з ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 01.09.2011 р. № 0008102301/2774.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлір" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області №0008102301/2774 від 01.09.2011 р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлір" суму витрат пов'язаних зі сплатою судового збору у розмірі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 08 листопада 2011 року.
Суддя Є.Б. Супрун