79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
27 грудня 2011 р. № 2а-9644/11/1370
15 год. 43 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Качур Р.П.,
за участю секретаря судового засідання - Подібки М. З.
представника позивача Карпіна М. Й., представника відповідача Пастернак У. І. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Кортех Плюс»до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання нечинними податкових повідомлень -рішень, -
31 серпня 2011 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного підприємства «Кортех Плюс»до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання нечинними податкових повідомлень -рішень № 0001172301 та № 0001182301 від 29.07.2011 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки правильність сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентами позивача, вказаними у акті перевірки, є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру понесених позивачем валових витрат під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Відтак позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення -рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.
Позиція відповідача викладена в запереченні проти позову від 19.09.2011 року, поданому представником відповідача в судовому засіданні 20.09.2011 року, де вказано, що під час проведення перевірки позивачем не доведена реальність операцій з контрагентами, зазначеними у Акті перевірки, відтак позивачем занижено податок на прибуток у сумі 26252 грн. та податок на додану вартість в сумі 20850 грн. Відповідач вважає, що при формуванні даних податкового обліку не повинні враховуватись первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій із контрагентами, зазначеними у Акті перевірки.
Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Дослідивши надані суду докази в межах заявлених вимог, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Приватне підприємство «Кортех Плюс»зареєстровано Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради Львівської області 02.10.2007 року, що підтверджено Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 12449359. Позивача взято на облік органах ДПС 03.10.2007 року за № 7606, що підтверджено довідкою № 2177 від 05.04.2011 року.
В період з 23.06.2011 року по 30.06.2011 року Державною податковою інспекцією у Дрогобицькому районі Львівської області проведено документальну невиїзну перевірку приватного підприємства «Кортех Плюс», про що складено Акт № 520/23-1/35462068 від 07.07.2011 року про результати документальної невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ПП «Фірма Ларекс»за вересень -листопад 2008 року, ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»за серпень 2010 -березень 2011 року та ТзОВ «Іртас»за липень 2010 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 1.22.1. п. 1.22., п. 1.25. ст. 1, п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, п. 5.1., п. п. 5.2.1. п. 5.2., п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 26252 грн., а також вимог п. п. 7.2.3. п. 7.2., п. п. 7.3.1. п. 7.3., п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.4., п. п. 7.4.5. п. 7.4., п. п. 7.7.1., п. п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 200.1. ст. 200, п. 201.4., п. 201.7., п. 201.8., п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 20850 грн.
29.07.2011 року відповідачем на підставі акта перевірки № 520/23-1/35462068 від 07.07.2011 року прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Р»№ 0001172301, яким відповідно до п. п. 1.22.1. п. 1.22., п. 1.25. ст. 1, п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, п. 5.1., п. п. 5.2.1. п. 5.2., п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 29755 грн., у тому числі основний платіж 26252 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 3503 грн.
29.07.2011 року відповідачем на підставі акта перевірки № 520/23-1/35462068 від 07.07.2011 року прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Р»№ 0001182301, яким відповідно до вимог п. п. 7.2.3. п. 7.2., п. п. 7.3.1. п. 7.3., п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.4., п. п. 7.4.5. п. 7.4., п. п. 7.7.1., п. п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 200.1. ст. 200, п. 201.4., п. 201.7., п. 201.8., п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 24147 грн., у тому числі основний платіж 20850 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 3297 грн.
Приймаючи рішення суд виходив з наступного.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.
Згідно п. п. 1.22.1. п. 1.22. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.
Згідно п. 1.31 ст. 1 цього ж Закону продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Згідно п. п. 2.1.1. п. 2.1. ст. 2 цього ж Закону платниками податку є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.
Згідно п. 3.1. ст. 3 цього ж Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Згідно п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Згідно п. п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).
Згідно п. 5.1. ст. 5 цього ж Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно п. п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону, до складу валових витрат включаються, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Згідно п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 цього ж Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Згідно п. 5.11. ст. 5 цього ж Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Згідно п. 1.3. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно п. 1.4. ст. 1 цього ж Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Згідно п. 1.7. ст. 1 цього ж Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно п. п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 цього ж Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з:
- передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця;
- передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача;
- поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України;
- поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України;
- в інших випадках, визначених цим Законом.
Згідно п. 4.2. ст. 4. цього ж Закону у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.
Згідно п. п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Згідно п. п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 цього ж Закону даою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Згідно п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Згідно п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно п. п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього ж Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно п. 185.1. ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Згідно п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).
Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Згідно п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Згідно п. 201.6. ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно п. 201.7. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Згідно п. 1.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Згідно п. 2 цього ж Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.
На підтвердження позовних вимог стосовно контрагента ТзОВ «Крон-Інформ»позивачем надано копії:
- договору купівлі-продажу від 15.09.2008 року, згідно якого ПП «Фірма Ларекс»(продавець) зобов'язується передати належний йому товар (металева конструкція площадок) у власність ПП «Кортех Плюс»(покупець), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору;
- податкових накладних № 1001000020 від 01.10.2008 року на суму 1509,30 грн., № 917000006 від 17.09.2008 року на суму 26000 грн., № 1001000021 від 01.10.2008 року на суму 19650 грн.;
- видаткових накладних № РН-1001014 від 01.10.2008 року на суму 45650 грн., № РН-1001020 від 01.10.2008 року на суму 1509,30 грн.;
- виписок із банківського рахунка від 17.09.2008 року, від 05.11.2008 року про оплату товару, отриманого від ПП «Фірма Ларекс» на загальну суму 36710 грн.
На пропозицію суду жодних інших доказів на підтвердження позовних вимог у цій частині, а саме акта приймання-передачі товару, товарно-транспортних документів на перевезення товарів, сертифікатів якості на товар, придбаний у контрагента ПП «Фірма Ларекс»позивачем не надано. Відтак Суд вважає недоведеними позовні вимоги в частині господарських операцій із контрагентом позивача ПП «Фірма Ларекс»та дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог, що стосуються господарських операцій із вказаним контрагентом слід відмовити.
Позивач доводить господарські операції з ТзОВ «Іртас» договором № 290710/1 від 29.07.2010 року з додатком № 1, Актом № 080311-02 здачі-приймання виконаних робіт від 08.03.2011 року без зазначення об'єкта виконання робіт та договору, згідно якого такі виконувались, платіжним дорученням № 3 від 30.07.2010 року на суму 35000 грн., податковою накладною № 1957 від 30.07.2010 року на суму 35000 грн., підписаною з боку ТзОВ «Іртас»ОСОБА_4 Суд вважає, що зазначені документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані. Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців керівником ТзОВ «Іртас»є Веремкович-Різник Ольга Феліціанівна, а первинні документи (договір, податкова накладна, акт приймання робіт) підписано ОСОБА_4 Відтак вказані документи не можуть бути визнані допустимими засобами доказування, оскільки немає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Суд дійшов висновку, що вищевказані первинні документи не відповідають вимогам, які встановлені для первинного документа, а тому не є допустимими засобами доказування та не можуть доводити ті обставини, які в цих документах зафіксовані. Крім того, позивачем не надано довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3 за березень 2010 року, товарно-транспортних документів на перевезення будматеріалів. Відтак Суд вважає недоведеними позовні вимоги в частині господарських операцій із контрагентом позивача ТзОВ «Іртас» та дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог, що стосуються господарських операцій із вказаним контрагентом слід відмовити.
Стосовно господарських відносин позивача із контрагентом ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»та на підтвердження позовних вимог позивачем надано копії:
- договору купівлі-продажу № 2801-01 від 28.01.2010 року, згідно якого ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»(продавець) продає, а ПП «Кортех Плюс»(покупець) купує товар -будівельні матеріали в асортименті, та зобов'язується протягом трьох банківських днів з моменту підписання цього договору прийняти від продавця та оплатити вартість товару за цінами, що погоджені сторонами у відповідних рахунках-фактурах на кожну окрему партію товару, згідно з умовами цього договору. У вказаному договорі не зазначено особи керівника ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», відтак не видається за можливе ідентифікувати особу, яка підписала договір від імені ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»;
- податкових накладних № 9080000001 від 08.09.2010 року на суму 19808,45 грн., № 110200005 від 02.11.2010 року на суму 20000 грн., № 1028000007 від 28.10.2010 року на суму 20022,71 грн., № 1213000003 від 13.12.2010 року на суму 7400 грн.;
- видаткових накладних № РН-9-8001 від 08.09.2010 року на суму 19808,45 грн., № РН-11-0210 від 02.11.2010 року на суму 20000 грн., № РН-10-2807 від 28.10.2010 року на суму 20022,71 грн., № РН-12-1303 від 13.12.2010 року на суму 7400 грн.;
- платіжних доручень № 7 від 08.09.2010 року на суму 19808,45 грн., № 14 від 01.11.2010 року на суму 20000,80 грн., № 9 від 25.10.2010 року на суму 14300 грн., № 17 від 05.05.2011 року на суму 5721,91 грн., № 19 від 09.12.2010 року на суму 7400 грн.;
- виписок із банківського рахунка за 07.09.2010 року, за 22.10.2010 року, за 01.11.2010 року, за 04.05.2011 року.
Жодних інших доказів на підтвердження позовних вимог у цій частині, а саме: рахунків-фактур на партії товару, актів приймання-передачі товару, товарно-транспортних документів на перевезення товарів, сертифікатів якості на товар, придбаний у контрагента ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»позивачем не надано. Відтак, Суд вважає недоведеними позовні вимоги в частині господарських операцій із контрагентом позивача ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»та дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог, що стосуються господарських операцій із вказаним контрагентом слід відмовити.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч. 3 ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, Суд дійшов висновку про правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень -рішень № 0001172301 та № 0001182301 від 29.07.2011 року, оскільки Судом встановлено наявність в діях позивача порушень вимог п. п. 1.22.1. п. 1.22., п. 1.25. ст. 1, п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, п. 5.1., п. п. 5.2.1. п. 5.2., п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також вимог п. п. 7.2.3. п. 7.2., п. п. 7.3.1. п. 7.3., п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.4., п. п. 7.4.5. п. 7.4., п. п. 7.7.1., п. п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 200.1. ст. 200, п. 201.4., п. 201.7., п. 201.8., п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, зазначених у Акті перевірки.
Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позовних вимог приватного підприємства «Кортех Плюс»до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання нечинними податкових повідомлень -рішень № 0001172301 та № 0001182301 від 29.07.2011 року слід відмовити повністю.
Правила ст. 94 КАС України про розподіл судових витрат не застосовуються.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови складено та підписано 29 грудня 2011 року.
Суддя Качур Р.П.