79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
28 грудня 2011 р. м. Львів № 2а-13450/11/1370
11 год.46 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Галійчук А.В., представника позивача Лотиш Я.Я., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного управління юстиції у Львівській області, відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, підрозділу примусового виконання рішення Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій протиправними та скасування постанови,
встановив:
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі -ГУПФУ у Львівській області) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління юстиції у Львівській області, відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, підрозділу примусового виконання рішення Головного управління юстиції у Львівській області з позовними вимогами: визнати протиправними дії державного виконавця; скасувати постанову від 10.11.2011 року ВП № 29770495 про відкриття виконавчого провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова про відкриття виконавчого провадження є безпідставною та незаконною, оскільки виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, не відповідає вимогам, що визначені ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, виконавчий документ виданий із порушенням ст.ст. 20,21 Закону України «Про виконавче провадження»щодо підвідомчості.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити повністю.
Представник відповідача - підрозділу примусового виконання рішення Головного управління юстиції у Львівській області заперечив вимоги позовної заяви з підстав викладених в письмових запереченнях від 27.12.2011 року за № 09-01-45/454/В3-18763. Спростовуючи твердження позивача зазначає, що виконавчий лист відповідає всім обов'язковим вимогам, встановленим ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а твердження позивача, що рішення Франківського районного суду № 2а-2032/11 в частині стягнення з ОСОБА_2 не підвідомче підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області не відповідає дійсності, оскільки зі змісту ст. 21 згаданого Закону передбачається протилежне. Представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову.
Відповідачі 1, 2 не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання, про причини неявки не повідомили.
Суд заслухав пояснення представника позивача, зачитав заперечення відповідача-3, повно та всебічно дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив наступні фактичні обставини справи :
На підставі виконавчого листа № 2а-2032/11 від 20.10.2011року, виданого Франківським районним судом м. Львова, головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішення відділу виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області Шестаком О.В. винесено постанову від 10.11.2011 року про відкриття виконавчого провадження № 29770495 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплатити пенсію з 01.06.2011 року ОСОБА_2 відповідно до вимог ч. 3 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 року та наказів Міністра оборони України №576 від 05.11.2010 року, №355 від 26.06.2011 року, № 50 від 28.01.2011 року, враховуючи премію 90% посадового окладу.
Згідно постанови № 29770495 від 10.11.2011 року відкрито виконавче провадження та зобов'язано боржника виконати постанову суду в частині стягнення суми підвищеної пенсії за один місяць.
Не погодившись з цією постановою боржник оскаржив її в судовому порядку.
Вирішуючи питання щодо правомірності рішення державного виконавця суд керувався наступним:
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси.
Підстави та процедура відкриття виконавчого провадження регламентуються Законом України «Про виконавче провадження»у редакції, що діє з 09.03.2011 року (далі - Закон № 606).
Пунктом 1 частиною 2 статті 17 згаданого Закону встановлено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, серед яких такі, як виконавчі листи, що видаються судами.
Вимоги до виконавчого документа визначені ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до ст. 19 Закону № 606 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа у т.ч. за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення суду буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягнення з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим законом (ч. 2 ст. 25 Закону № 606).
Згідно зі ст. 5 Закону № 606, вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Відповідно до ч.1 ст. 27 Закону № 606 у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
З урахуванням викладеного, суд не приймає до уваги твердження позивача з приводу того, що виконавчий лист №2а-13450/11 не відповідає вищевказаним вимогам, оскільки як вбачається зі змісту вказаного виконавчого листа у ньому зазначено дату прийняття рішення, а саме 13.10.2011 року та номер рішення - 2а-13450/11 (а.с. 7).
Як вбачається зі змісту ст. 18 Закону № 606 не є обов'язковими реквізитами виконавчого листа ідентифікаційні коди боржника та стягувача. Такі відомості зазначаються у виконавчому листі у випадку їх наявності.
Таким чином, суд приходить до висновку, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 29770495 відповідає вимогам ст. 18 Закону № 606Згідно ст. 20 Закону № 606 виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких дій.
Статтею 21 Закону № 606 передбачено, що на відділ примусового виконання рішень головного управління юстиції в області покладається виконання рішень, за якими боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1261від 24.10.2007 р., яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики. Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в АРК Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах.
Відповідно до Положення “Про утворення головних управлінь Пенсійного фонду України в АРК Крим, областях, мм. Києві та Севастополі”, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.07.2002 р. № 581/6869, головні управління Пенсійного фонду України в АРК Крим, областях, мм. Києві та Севастополі утворюють систему Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.
Враховуючи викладене, суд не бере до уваги твердження позивача щодо непідвідомчості підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області виконавчого провадження з приводу примусового виконання виконавчого листа № 2а-2032/11, який виданий 20.10.2011 року Франківським районним судом м. Львова. Відповідно до ч.1 ст. 258 КАС України виконавчий лист видається за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено.
Оскільки відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України, то суд розцінює дії ГУПФ у Львівській області щодо оскарження постанови від 10.11.2011 року не інакше, як ухилення від виконання судового рішення.
Згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Умисне невиконання службовою особою вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, є ознакою складу злочину передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України як невиконання судового рішення
Суд прийшов до переконання, що постанова від 10.11.2011 року про відкриття провадження на боржника у виконавчому провадженні видана державним виконавцем в межах наданих йому повноважень та у спосіб передбачений законом.
З врахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги ГУПФ у Львівській області є безпідставними, а тому в їх задоволенні слід відмовити.
Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у формі судового збору, не належить стягувати.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163,167 КАС України, суд -
постановив:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Судові витрати з відповідача не стягуються.
Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 30 грудня 2011року.
Суддя Сподарик Н.І.