23.10.2006 Справа № А35/259
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя -Науменко І.М. -доповідач,
судді - Голяшкін О.В., Білецька Л.М.,
секретар судового засідання -Клименко Ю.І.
за участю прокурора:
від прокурора -Кріпак Н.В., посвідчення №148 від 19.09.2003 року -старший прокурор відділу прокуратури області;
за участю представників сторін:
від позивача -Ахметова О.О., довіреність №03-06/04 від 05.01.2006 року, провідний спеціаліст;
від відповідача -Біла Т.П., довіреність №06/874 від 09.08.2006 року -юрисконсульт;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Дніпродзержинська на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2006 року у справі № А35/259
за позовом заступника прокурора м. Дніпродзержинська в інтересах держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Дніпропетровськ
до металургійного підприємства “Дніпродзержинський сталеливарний завод» ДП відкритого акціонерного товариства “Дніпровагонмаш» м. Дніпродзержинськ
про стягнення 23 049, 80 грн.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2006 року по справі №А35/259 ( суддя Широбокова Л.П.) в позові відмовлено.
Постанова мотивована тим, що державні органи, на які покладені функції працевлаштування інвалідів, не виконували свої обов'язки по працевлаштуванню інвалідів.
Не погодившись з даною постановою до Дніпропетровського апеляційного господарського суду звернувся заступник прокурора м. Дніпродзержинська з клопотанням про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги та з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить постанову скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі заступник прокурора зазначає, що при поданні звіту у 2005 році відповідач самостійно розрахував кошти штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів на суму 23 049, 80 грн., тобто визнав, що повинен був забезпечити створення 2 робочих місць для інвалідів або сплатити передбачені законодавством штрафні санкції.
Металургійне підприємство “Дніпродзержинський сталеливарний завод» ДП відкритого акціонерного товариства “Дніпровагонмаш» відзив на апеляційну скаргу не надало.
В судовому засіданні прокурор та представник Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів наполягав на задоволенні апеляційної скарги, відповідач, проти її задоволення заперечував.
Вислухавши пояснення представників сторін: прокурора, позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
В результаті проведенної перевірки прокуратурою м. Дніпродзержинська було встановлено, що металургійне підприємство “Дніпродзержинський сталеливарний завод» дочірнє підприємство відкритого акціонерного товариства “Дніпровагонмаш» станом на 15.06.2006 року має заборгованість перед Дніпропетровським обласним Фондом соціального захисту інвалідів по сплаті штрафних санкцій, передбачених ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» в сумі 23 049, 80 грн.
У відповідності зі ст.. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року №875-ХІІ ( із змінами та доповненнями станом на 2005 рік) для підприємств ( об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від середньооблікової чисельності штатних працівників, а якщо працює від 8 до 25 осіб -у кількості одного робочого місця.
Як встановлено ч. 1 ст. 20 Закону, підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно - господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві ( об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце , призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Відповідач протягом 2005 року у своїх звітах до Дніпродзержинського міського центру зайнятості населення зазначав наявність вакансій на підприємстві взагалі, в тому числі в графі 4 цих звітів вказував про можливість працевлаштування інвалідів за спеціальністю юрисконсульт, прибиральник території, слюсар -ремонтник, фрезеровщик, електрозварювальник, строгальщик, економіст по збиту, тощо ( звіти за лютий, березень, квітень, травень, червень, жовтень ) /а.с. 31-38/. Зазначене також підтверджується довідкою Дніпродзержинського міського центру зайнятості населення №1775 від 22.05.2005 року, в якій вказано, що відповідач протягом 2005 року надавав звіти про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів і за направленням Центру зайнятості направлялись інваліди для працевлаштування, також зазначено, що випадків безпідставної відмови в працевлаштуванні інвалідів не було /а. с. 19/.
Згідно до “Звіту про зайнятість населення та працевлаштування інвалідів за 2005 рік» ( форми 10 ПІ річна) на підприємстві відповідача середньо облікова чисельність штатних працівників облікового складу нараховувала 719 осіб, працюючих інвалідів -27 осіб. Чисельність інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях відповідно до нормативу -29 осіб, не зайнято інвалідами відповідно до нормативу -2 місця. У зв'язку з цим відповідач, на підставі ч. 1 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», з урахуванням середньої заробітної плати -11 524, 90 грн. та кількості нестворених робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів -2 одиниць, повинен сплатити 23 049, 80 грн.
Заступник прокурора м. Дніпродзержинська в інтересах держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся з позовом про стягнення з відповідача вказаної суми штрафу.
Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог.
Діючим законодавством встановлюється обов'язковий для підприємств норматив робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також передбачається сплата підприємствами штрафних санкцій у разі порушення встановлених нормативів щодо створення ( забезпечення) робочих місць для інвалідів.
Як визначено в п. 1 Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1995 року №314, робоче місце інваліда -це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві ( об'єднанні), в установі чи організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.
Робоче місце інваліда, у відповідності з п. 3 Положення, вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Відповідно до п. 5 Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Пунктом 14 Положення встановлено, що підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; запроваджують у разі потреби посади інструкторів-перекладачів для роботи з глухими працівниками; розробляють і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», обов'язок працевлаштування інвалідів покладений на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.
Крім того, згідно п.10 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Отже, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування, а створення робочих місць має відбуватися з урахуванням стану здоров'я, здібностей і професійних навичок інвалідів, направлених на підприємство органами з їх працевлаштування, визначеними ст.18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач протягом 2005 року подавав до Дніпродзержинського міського центру зайнятості населення звіти про наявність вільних робочих місць, тобто органу працевлаштування було відомо про наявність на підприємстві вільних робочих місць на яких можлива праця інвалідів..
Отже, орган працевлаштування мав можливість направляти на підприємство інвалідів для працевлаштування, оскільки йому було відомо про вакансії, а підприємство в даному випадку повинно вирішувати, виходячи з особи інваліда, ступеню його інвалідності зможе чи ні його працевлаштувати шляхом введення робочого місця інваліда в дію.
Крім цього, п.11 Положення встановлено, що місцеві органи соціального захисту населення виявляють інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізувати свої здібності та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітації і щомісячно надсилають державній службі зайнятості списки інвалідів, які виявили бажання працювати, із зазначенням професій, спеціальностей. Отже, державна служба зайнятості повинна мати відомості щодо інвалідів, які потребують працевлаштування, і безпосередньо сприяти їх працевлаштуванню.
Враховуючи положення вищенаведених норм Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, фактичне робоче місце для інваліда має бути створено з урахуванням фізичних можливостей певного інваліда, індивідуальних програм реабілітації та в залежності від відповідної нозології. Тому, безпосереднє створення робочого місця для інваліда, а саме -пристосування до умов праці інваліда здійснюється в кожному окремому випадку спеціально для конкретної особи. Таким чином, умовою створення робочого місця для працевлаштування інваліда є пропозиція на працевлаштування інваліда відповідної нозології, тобто конкретної особи, оскільки без такої пропозиції неможливо встановити, працевлаштування інваліда якої категорії може бути запропоновано, що унеможливлює створення відповідного робочого місця.
Треба зазначити, що відповідач, про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів повідомляв Управління праці та соціального захисту населення Заводської районної ради м. Дніпродзержинська ( лист від 25.06.2005 року) / а. с. 40/, звертався до Дніпродзержинського міського Центру зайнятості населення ( лист №2/17-4 ок від 17.03.2005 року) /а. с. 41/, замовляв звукову рекламу в КП “Міська інформаційна служба», що підтверджується довідкою цієї служби. Доказів того, що державні органи, на які покладені функції працевлаштування інвалідів, направляли на підприємство відповідача інвалідів для працевлаштування, а останній їм відмовив, в матеріалах справи відсутні.
Таким чином доводи заступника прокурора м. Дніпродзержинська, викладені в апеляційній скарзі спростовуються вище викладенним.
У зв'язку з викладеним позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафних санкцій за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів задоволенню не підлягають, а постанова господарського суду про відмову в позові підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний господарський суд,-
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 09 серпня 2006 року у справі №А35/259 залишити без змін, а апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Дніпродзержинська -без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі.
Головуючий І.М.Науменко
Судді О.В.Голяшкін
Л.М.Білецька