14 вересня 2006р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Мелінишин Г.П.,
суддів Пнівчук О.В., Фединяка В.Д.,
секретаря Білик Л.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного колективного господарства "Вільна Україна", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Тлумацькому районі про відшкодування шкоди внаслідок трудового каліцтва, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тлумацького районного суду від 15.06.2006 року, -
встановила:
Рішенням Тлумацького районного суду від 15.06.2006 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні його позову до акціонерного колективного господарства "Вільна Україна" с. Грушка Тлумацького району, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Тлумацькому районі про відшкодування шкоди внаслідок трудового каліцтва.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що судом невірно витлумачено матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини і висновки суду не відповідають обставинам справи. Відмовляючи йому в позові, суд не врахував, що згідно висновку МСЕК від 08.09.1994 року йому встановлено третю групу інвалідності у зв"язку з трудовим каліцтвом безстроково і визначено 30% втрати професійної працездатності. Таким чином підтверджено причинний зв"язок між ушкодженням здоров"я та настанням непрацездатності. За цих обставин відповідачі зобов"язані були проводити йому страхові виплати, зокрема АКГ "Вільна Україна" - з 08.09.1994р. по 01.04.2001р., Фонд соціального страхування - з 01.04.2001р. до 26.05.2005 року. Безпідставно судом не прийнято до уваги пояснень про те, що він в 1994р. звертався до АКГ "Вільна Україна" з заявою про виплату страхових сум. Цю обставину могла б підтвердити свідок ОСОБА_2, однак суд необгрунтовано відмовив йому в задоволенні клопотання про її виклик. З цих підстав просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не знаходить.
Як передбачено п.41 "Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров"я, пов"язаним з виконанням ним трудових обов"язків" та ч.З ст.40 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (що регулюють спірні правовідносини по дії закону в часі) у випадку,
Справа № 22-Ц-1221 /2006р. Головуючий у 1 інстанції Титикайло М.Й.
Категорія 19/21 Доповідач Мелінишин Г.П.
якщо заява про відшкодування шкоди подана по закінченні трьох років з дня втрати потерпілим професійної працездатності, що підтверджено висновком МСЕК, таке відшкодування проводиться з дня звернення.
З матеріалів справи вбачається, що 02.10.1975р. з позивачем стався нещасний випадок на виробництві. В результаті ушкодження здоров"я йому встановлено третю групу інвалідності, а згідно висновку МСЕК від 08.09.1994р. вперше встановлено 30% втрати професійної працездатності безстроково. Вказаний висновок повністю підтверджений МСЕК при повторному освідуванні ОСОБА_1 23.06.2005р.
Відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позову суд обґрунтовано виходив з того, що позивачем не представлено доказів його звернення в 1994р. з заявою до АКГ "Вільна Україна" про відшкодування шкоди.
Судом встановлено, що позивач вперше із заявою про виплату йому страхових сум звернувся до Фонду соціального страхування 09.08.2005р. і йому такі платежі встановлені з 26.05.2005р., останнього освідування МСЕК.
Твердження апелянта про те, що факт його звернення в 1994 році до відповідача з заявою про відшкодування шкоди могла б підтвердити колишній бухгалтер АКГ "Вільна Україна" ОСОБА_2, у допиті якої судом йому неправомірно відмовлено, не заслуговують на увагу, зважаючи на правила допустимості доказів, що передбачено ст.59 ЦПК України.
Аналогічно є надуманими і не можуть бути прийняті до уваги посилання апелянта про виплату йому відповідачами страхових сум з часу припинення без обмеження строком, оскільки такі виплати йому призначені з 26.05.2005р. вперше.
Колегія суддів приходить до висновку, що справа судом першої інстанції розглянута повно і об"єктивно, а рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення не встановлено.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Тлумацького районного суду від 15 червня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.