13 вересня 2006 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Пнівчук О.В.
суддів Бідочко Н.П., Матківського Р.Й.
секретаря Гаран Н.І.
адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Івано-Франківської торгово-промислової палати на рішення Івано-Франківського міського суду від 17.07.2006 року,-
встановила:
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 17.07.2006 року частково задоволено позов ОСОБА_3.
Поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді віце-президента Івано-Франківської торгово-промислової палати.
Стягнуто з Івано-франківської торгово-промислової палати на користь ОСОБА_3 - 42032 грн. 50 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 2000 грн. моральної шкоди, 51 грн. держмита в дохід держави, 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 3655 грн. допущено до негайного виконання.
На дане рішення Івано-Франківська торгово-промислова палата подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що судом невірно витлумачено законодавство, яке регулює спірні відносини, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та зібраним доказам.
При вирішенні позову по суті суд першої інстанції не взяв до уваги нормативну базу щодо діяльності торгово-промислової палати, а натомість керувався тільки трудовим законодавством.
Апелянт вважає, що позивачем пред"явлено позов до суб"єкта владних повноважень щодо оскарження його рішень і такий спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Висновок суду про те, що правом по затвердженню і достроковому звільненню віце-президента володіють тільки загальні збори є помилковим та суперечить п.5, 10 Статуту Івано-Франківської торгово-промислової палати, згідно якого для загального керівництва діяльністю палати в період між загальними зборами Палати можуть обирати Раду Палати, яка наділена компетенцією по затвердженню і достроковому звільненню віце-президента.
Крім того, рішенням загальних зборів Івано-Франківської торгово-промислової палати від 20.09.2005 року про звільнення ОСОБА_3 від обов"язків віце-президента затверджено та залишено чинним.
Справа №22-1155/2006р. Головуючий у І інстанції Горейко М.Д.
Категорія 38,39 Доповідач Пнівчук О.В.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 суд не обгрунтував свій висновок про те, що позивач не виконував обов'язки генерального директора Калуського відділення ІФ ТПП.
Згідно штатного розпису ІФ ТПП на 2005 рік посада віце-президента як штатна-відсутня, а позивач, виконував обов"язки віце-президента на безоплатній основі.
Помилковим на думку апелянта, є висновок суду про те, що виплата позивачу надбавок до посадового окладу та за вислугу років та як члену президії є доказам роботи ОСОБА_3 на посаді саме віце-президента. Дане спростовується колективним договором та Положенням про оплату праці ІФ ТПП .
Задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд не міг брати дані про розмір середнього заробітку з посади генерального директора Калуського відділення палати, з якої позивач не звільнений.
Безпідставним є також часткове задоволення вимог позивача про стягнення моральної шкоди, оскільки позивач не пред"являв таких вимог в поряду ст. 237-1 КЗпП України.
Посилаючись на викладені обставини, апелянт просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія судців приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 згідно рішення звітно-виборних зборів членів Івано-Франківської торгово-промислрової палати від 21.12.2001 року за поданням Президента палати був обраний на посаду віце-президента терміном на 5 років (а.с. 76).
Дане рішення прийняте у відповідності до Статуту Івано-Франківської торгово-промислової палати, відповідно до п. 5. 7. 7 якого за поданням президента Палати загальні збори членів палати обирають віце-президента палати, (а.с. 28).
Згідно наказу президента ІФ ТПП - віце-президента ІФ ТПП ОСОБА_3 звільнено із займаної посади з 01.08.2005 року (а.с. 5).
Відповідно до вимог ст. 247-1 КЗпП України працівники, які займають виборні посади можуть бути звільнені тільки за рішенням органу який їх обрав і лише з підстав, передбачених законодавством.
Судом встановлено, що рішення Ради Івано-Франківської торгово-промислової палати від 21.06.2005 року про звільнення ОСОБА_3 від обов'язків віце-президента ІФ ТПП прийнято за результатами розгляду подання президента палати про звільнення ОСОБА_3.
Ні рішення Ради ІФ ТПП а ні наказ президента палати не містять посилання на статтю закону, за якою позивача звільнено із займаної посади з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу. Згідно подання президента палати та пояснень представників відповідача в судовому засіданні - підставою для звільнення ОСОБА_3 із займаної посади послужило неналежне виконання ним своїх трудових обов"язків. Зокрема мало місце порушення трудової дисципліни при проведенні в 2003 році експертизи (за участі самого ОСОБА_3) модульних енергосистем, вартістю більше 68 млн. грн. Про проведення такої експертизи позивач не поставив до відома президента палати. А по даному факту було порушено кримінальну справу.
На підтверження того, що позивач допустив порушення при проведенні експертизи модульних енергосистем, відповідачем не представлено будь-яких доказів.
Крім того, дії позивача, на які посилається в поданні президент палати мали місце в 2003 році, а рішення про звільнення ОСОБА_3 із займаної посади як дисциплінарне стягнення прийнято із пропуском строку, передбаченого ст. 148 КЗпП України для застосування дисциплінарного стягнення.
Таким чином, відповідачем не представлено суду доказів на підтвердження законних підстав для звільнення ОСОБА_3 від обов'язків віце-президента з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_3 про поновлення його на роботі.
При вирішенні питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд першої інстанції дав правильну оцінку зібраним доказам по справі в їх сукупності та прийшов до обгрунтованого висновку про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу виходячи із середнього заробітку - 3655 грн.
Посилання апелянта на те, що позивач виконував обов"язки віце-президента на безоплатній основі, а заробітна плата нараховувалась та виплачувалась йому як генеральному директору Калуського відділення ІФ ТПП не заслуговують на увагу. Згідно наказу президента палати НОМЕР_1 ОСОБА_3 призначено на посаду генерального директора Калуського відділення ІФ ТПП (а.с. 77). В штатному розписі ІФ ТПП на 2005 рік посада віце-президента не передбачена (а.с. 98) натомість в штатному розписі Калуського відділення ІФ ТПП на 2005 рік наявна посада віце-президента генерального директора (а.с. 79).
При цьому, не визначено функціональних обов'язків генерального директора і разом з тим як на віце-президента покладено функціональні обов'язки згідно з розподілом фукціональних обов'язків між Президентом та віце-президентами від 13.05.2003 року.
Наведені обставини дають підстави вважати, що функціональні обов'язки ОСОБА_3 як віце-президента ІФ ТПП так і віце-президента генерального директора Калуського відділення аналогічні. Крім того, ОСОБА_3 як віце-президенту ІФ ТПП, відповідно до наказів президента виплачувались надбавки та премії, при звільненні зазначено про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку. А тому доводи апелянта про те, що ОСОБА_3 як віце-президент не отримував заробітної плати спростовуються наведеними доказами по справі.
Колегія суддів вважає також, що позивачем доведено, що внаслідок незаконного звільнення йому заподіяно моральну шкоду на відшкодування якої суд обгрунтовано стягнув 2000 грн.
Суд першої інстанції повно та об"єкитивно дослідив зібрані докази по справі та постановив рішення з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу Івано-Франківської торгово-промислової палати відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 17.07.2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу набрання нею законної сили.