18 жовтня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
головуючого
Яреми А.Г.,
суддів:
Левченка Є.Ф.,
Охрімчук Л.І.,
Лихути Л.М.,
Романюка Я.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства “Тернопільобленерго», відкритого акціонерного товариства “Укртелеком» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства “Тернопільобленерго» на рішення Чортківського районного суду від 6 лютого 2006 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 12 травня 2006 року,
В серпні 2005 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулись в суд з позовом до відкритого акціонерного товариства “Тернопільобленерго» (далі - ВАТ “Тернопільобленерго») та відкритого акціонерного товариства “Укртелеком» (далі - ВАТ “Укртелеком» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позивачі зазначали, що 23 серпня 2003 року на подвір»ї власного будинку в с. Бичківці Чортківського району внаслідок попадання електроструму на обірваний провід радіолінії були смертельно уражені електрострумом ОСОБА_7 та його неповнолітня дочка ОСОБА_8, а ОСОБА_1 внаслідок ураження струмом отримала травму кисті руки. Посилаючись на зазначені обставини, позивачі просили стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 40 000 грн., а на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 20 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також 4 350 грн. затрат, понесених ОСОБА_1 на поховання членів родини.
Рішенням Чортківського районного суду від 6 лютого 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 12 травня 2006 року, позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ВАТ “Тернопільобленерго» та ВАТ “Укртелеком» на користь ОСОБА_1 4 350 грн. матеріальної шкоди та 60 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а на користь ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по 15 000 грн. моральної шкоди.
В касаційній скарзі ВАТ “Тернопільобленерго» просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове про відмову в позові до нього, посилаючись на їх необґрунтованість та порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Відповідно до ст. 202 ЦПК України 1963 року, який був чинним на час розгляду судом спору, рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Пленум Верховного Суду України в пункті 1 постанови “Про судове рішення» від 29 грудня 1976 року № 11 роз»яснив, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд виходив з того, що шкода заподіяна позивачам внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, а тому відповідачі повинні нести солідарну відповідальність незалежно від вини. При цьому суд керувався нормами ЦК України 2003 року.
Однак, погодитися з таким висновком не можна.
Так, судом встановлено, що випадок смертельного травмування електричним струмом ОСОБА_7 та його дочки ОСОБА_8, а також ураження струмом ОСОБА_1 стався 23 серпня 2003 року. ЦК України 2003 року, яким суд керувався при вирішенні спору, набув чинності з 1 січня 2004 року, не має зворотної дії в часі і не може регулювати спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 440-1 ЦК УРСР 1963 року, який був чинним на час заподіяння позивачам шкоди, однією з обов»язкових умов відшкодування моральної шкоди є вина її заподіювача. Таким чином, висновок суду про те, що відповідачі повинні нести відповідальність за завдану моральну незалежно від вини не грунтується на законі.
Крім того, відповідно до змісту ст. 450 ЦК УРСР 1963 року та роз»яснень, даних Пленумом Верховного Суду України в п. 4 постанови “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 під джерелом підвищеної небезпеки розуміється діяльність, яка, будучи зв»язаною з використанням певних предметів, головним чином техніки, не піддається в процесі їх експлуатації безперервному і всебічному контролю людини, внаслідок чого обумовлює високий ступінь вірогідності настання нещасних випадків. За таких обставин висновок суду про те, що радіопровід, напруга в якому 30 в, є джерелом підвищеної небезпеки, не є обгрунтованим.
Солідарну відповідальність перед потерпілими відповідно до ст. 451 ЦК УРСР 1963 року несуть лише особи, які спільно заподіяли шкоду. В даному разі дії відповідачів не були спільними. Суд не з»ясував хто саме з відповідачів винен у спричиненні шкоди позивачам, а якщо в цьому є вина їх обох то який ступінь вини кожного з них, не перевірив чи немає в цьому вини ПАП “Урожай», чий водій ОСОБА_9, проїжджаючи автомашиною з тракторним причепом напередодні нещасного випадку з потерпілими обірвав провід повітряної лінії радіопровода, та чи не призвело це до падіння проводу на лінію електропередач та попадання в радіолінію електричного струму, на що посилається ВАТ “Тернопільобленерго».
Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув і залишив рішення суду першої інстанції без зміни.
Допущені судами порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому на підставі ст. 338 ч.2 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з передачею справи на новий розгляд суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 336 ч.1 п.2, 338, 344 ч.1 п.2 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Тернопільобленерго» задовольнити частково.
Рішення Чортківського районного суду від 6 лютого 2006 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 12 травня 2006 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є.Ф.Левченко
Л.М.Лихута
Л.І.Охрімчук
Я.М.Романюк