79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
18.10.06 Справа № 4/84
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії :
Головуючого-судді - Юркевича М.В.
Суддів Городечна М.І.
Кузь В.Л.
Розглянув апеляційну скаргу СПД-ФО ОСОБА_1 м. Чернівці
на рішення господарського суду Чернівецької області від 10.07.2006 року
у справі № 4/84
за позовом: ТОВ «Том-Пом»с. Старокозаче, Білгород-Дністровського р-ну. Одеської обл.
до відповідача: СПД-ФО ОСОБА_1 м. Чернівці
про стягнення заборгованості - 46 022,52 грн.
З участю представників :
Від позивача -ОСОБА_2 -предст. ліквідатора (постанова господ.суду Одеської обл. у справі № 32/112-05-4680 від 21.12.2005 року)
Від відповідача -ОСОБА_1 -підприєм.
Права та обов'язки сторін передбачені ст. ст. 22, 28 ГПК України роз'яснено, заяв про відвід суддів не поступало.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 10.07.2006 року у справі №4/84 задоволено позов ТОВ «Том-Пом»с. Старокозаче, стягнувши з СПД-ФО ОСОБА_1 м. Чернівці 25 307,80 грн. основного боргу, 4 226,40 грн. інфляційних та 1 075,59 річних.
СПД-ФО ОСОБА_1 не погоджується з даним рішенням, тому у своїй апеляційній скарзі просить переглянути його в порядку апеляційного провадження, скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити з огляду на наступні обставини і підстави:
- Суд першої інстанції не дав належної оцінки документальним доказам, наданих відповідачем з приводу того, що позивач був належним чином повідомлений про факт поставки недоброякісної продукції;
- Місцевий господарський суд також залишив по за увагою те, що відповідачем направлено позивачу акту про недоброякісність продукції від 21.04.2003 року, три претензії та лабораторний аналіз (акредитованої лабораторії) ВАТ «Холодпродконтракт»;
- Господарський суд першої інстанції не дав оцінки тій обставині, що позивач умисно ухилявся від розгляду обґрунтованих претензій відповідача і не вжив усіх заходів, необхідних для належного виконання свого зобов'язання, тим самим порушуючи положення ст. 193 ГПК України.
Позивач проти апеляційної скарги заперечує, оскаржене рішення вважає таким, що ґрунтується на чинному законодавстві, відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи. В задоволені апеляційної скарги просить відмовити.
Причини та підстави відкладення розгляду справи викладено в попередній ухвалі Львівського апеляційного суду.
В ході перегляду оскарженого рішення за наявними в матеріалах справи
доказами з'ясовано:
Згідно накладної НОМЕР_1 від 16.04.2003 року, податкової накладної НОМЕР_1 від 16.04.2003 року та довіреності ААИ № НОМЕР_2 від 15.04.2003 року позивач відпустив відповідач товар (томатну пасту) у кількості 13 130 кг. на загальну суму 53 307, 80 грн. Довіреність на отримання товару була видана позивачем на перевізника ОСОБА_3 (а.с 10).
Між відповідачем та СПД-ФО ОСОБА_3 укладено договір перевезення НОМЕР_3 від 10.01.2003 року (а.с.41). Згідно умов даного договору перевезення ОСОБА_3 надавав послуги відповідачу по доставці томатної пасти автомобілем МАЗ НОМЕР_4. Даний товар станом на 18.04.2003 року був доставлений в м. Чернівці, вул. Коломийська, 9Б на ВАТ «Холодпродконтракт».
16.04.2003 року позивачем виставлено відповідачу рахунок НОМЕР_1 про сплату вартості товару в сумі 53 307,80 грн. Станом на 05.08.2003 року відповідачем частково погашена заборгованість в розмірі 28 000,00 грн.
Решту частини заборгованості (25 307,80 грн.) відповідач відмовився погасити, в зв'язку з тим, що поставлена продукція не відповідала якості. При огляді відвантаженого товару виявлено здуття 39 бочок з томатною пастою, про що складено акт від 21.04.2003 року (а.с.34).
Відповідачем на адресу позивача були направленні три претензії (від 21.04.2003 року, 12.05.2003 року, 05.08.2003 року (а.с. 35-38) про повідомлення, що товар (томатна паста) при розвантажені виявився неякісним.
17.01.2005 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату боргу в сумі 25 307,80 грн. в термін до 25.01.2005 року (а.с. 15-16,60).
Як вбачається із наявних в матеріалах справи доказів, відповідач грошові зобов'язання перед позивачем не виконав.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, судова колегія виходить із наступного:
Головний акцент апелянта у його позиції полягає в тому, що отриманий товар є неякісний, відповідно не підлягає подальшому використанню, в зв'язку з чим, відповідач його утилізував, а отже не підлягає оплаті.
В той же час, належних доказів про недоброякісність товару відповідачем суду не надано. Апелянтом не були проведенні належні дослідження якості товару. Представник позивача для участі в прийомці товару по якості відповідно до Інструкції № П-7 відповідачем не викликався.
Як доказ недоброякісної продукції, відповідач просить взяти до уваги, сертифікат від 21.04.2003 року виданий лабораторією ВАТ «Холодпродконтракт»м. Чернівці. Згідно даних цього документа випливає, що в томат-паста, пред'явлена до перевірки в 39 бочках, виявлено занижену кислотність, що складала 1,9% замість 7-8% по стандарту.
Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Описаний сертифікат від 21.04.2003 року не може вважатись актом перевірки продукції по якості, оскільки не відповідає ні формі, ні по змісту необхідних даних, які повинні міститись чи то в акті (згідно Інструкції № П-7) чи в акті експертизи. Зокрема, відсутнідані про виробника, постачальника та отримувача продукції, дані про маркування на тарі, транспортні накладні, умови транспортування та зберігання до проведення перевірки. З цього документа не зрозуміло, хто проводив перевірку (підписаний головним інженером ВАТ «Холодпродконтракт»та начальником лабораторії).
До даного сертифікату не додано протоколів відбору проб для перевірки продукції, відсутній мотивувальний висновок особи, що здійснювала перевірку щодо недоброякості продукції і застосування стандартів при цьому.
Відповідно до ст. 22 ЗУ «Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини», в редакції дійсній станом на квітень 2003 року, небезпечна продовольча продукція та неякісна продовольча продукція, яку неможливо повернути в обіг, підлягають утилізації або знищенню в порядку, встановленому законом.
Утилізацію чи знищення вилученої з обігу неякісної та небезпечної продовольчої продукції проводить виробник (власник) за власні кошти. Порядок та умови використання неякісної продовольчої продукції, методи утилізації чи знищення небезпечної продовольчої продукції погоджуються з відповідними органами, які здійснюють державний контроль і нагляд за якістю та безпекою харчових продуктів і продовольчої сировини відповідно до їх компетенції.
Апелянт не представив суду будь-яких доказів утилізації продукції, погодження методів утилізації з відповідними компетентними органами, якими в даному випадку є органи санітарно-епідеміологічної служби.
З матеріалів справи також прослідковується, що відповідач звертався до позивача з приводу недоброякості продукції, однак судовому ходу захисту порушеного права не надав. В зв'язку з цим, апеляційний господарський суд погоджується з позицією позивача у своєму відзиві на апеляційну скаргу, що на час розгляду справи у СПД-ФО ОСОБА_1 спливли всі строки спеціальної позовної давності звернення до суду з приводу виявлених недоліків купленої продукції.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. У відповідності до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. В задоволені апеляційної скарги СПД-ФО ОСОБА_1 м. Чернівці відмовити.
2. Рішення господарського суду Чернівецької області від 10.07.2006 року у справі №4/84 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
4. Матеріали справи № 4/84 направити в господарський суд Чернівецької області.
Головуючий-суддя М.В.Юркевич
Суддя М.І.Городечна
Суддя В.Л.Кузь